Аути́зм або авти́зм (грец.
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (грудень 2017) |
Людина з аутизмом часто уникає спілкування: будь-яке порушення повсякденного розпорядку й стереотипів виявляється йому трагедією; проте інтелект у таких людей не завжди понижений, часто виявляються так звані «острівці знання» — області, у яких здібності особи досягають нормального або навіть геніального рівня.
Аутизм | |
---|---|
Повторювані укладання або побудова об'єктів пов'язані з аутизмом | |
Спеціальність | психологія |
Симптоми | Стиммінг, розлад сенсорної обробкиd, виконавча дисфункціяd, Ехолалія, autistic special interestd, Гіперфокус, autistic meltdownd, особлива ходаd, social communication disorderd, autistic raged, autistic shutdownd і порушення сну |
Причини | causes of autismd, спадковість і біофізичне середовище |
Метод діагностики | Checklist for Autism in Toddlersd[2][3], Q125086246?[4][5], Modified Checklist for Autism in Toddlersd[6], Q125086640?[7], autism-spectrum quotientd[8], Шкала Спостереження для Діагностики Аутизму[9], Childhood Autism Rating Scaled[10], The Developmental, Dimensional and Diagnostic Interviewd[11], The Diagnostic Interview for Social and Communication Disordersd[12], The Autism Diagnostic Interview-Revised (ADI-R)d[13], The Ritvo Autism Asperger Diagnostic Scale-Revisedd[14], Social Responsiveness Scaled[15], Social Communication Questionnaired[16], Quantitative Checklist for Autism in Toddlersd[17], Screening Tool for Autism in Children aged Two Yearsd[18], Childhood Autism Screening Testd[19] і Autism Spectrum Screening Questionnaired[20] |
Ведення | autism therapyd, психомоторика[d], Relationship Development Interventiond, assertiveness trainingd, Прикладний поведінковий аналізd, діалектично-поведінкова терапія[22], Early intensive behavioral intervention (EIBI) for young children with autism spectrum disorders (ASD)d і Discrete trial trainingd |
Препарати | венлафаксин[24], рисперидон[24][25], кветіапін[24] і (RS)-fenfluramined[24] |
Частота | 80% |
Класифікація та зовнішні ресурси | |
МКХ-11 | 6A02 |
МКХ-10 | F84.0 |
МКХ-9 | 299.00 |
OMIM | 209850 |
DiseasesDB | 1142 |
MedlinePlus | 001526 |
eMedicine | med/3202 ped/180 |
MeSH | D001321 |
Autism у Вікісховищі |
Питання статистики аутизму тісно пов'язане з історією дослідження цього розладу. Статистика також є різною в різних країнах. У 1960-1970-х роках аутизм діагностували в однієї дитини з 10 000 — і це були в основному випадки так званого генетичного аутизму, коли з перших днів життя дитини спостерігалася симптоматика аутизму. Починаючи зі середини 1980-х років фахівці відмітили сплеск захворювання аутичного спектру: в Америці статистика говорила про одного хворого на 160 здорових дітей. В Ізраїлі — один хворий на 200 здорових. У Канаді аутизм діагностується в однієї дитини з 500. Проте статистика генетичного аутизму залишилася незмінною: 1 на 10 000, а все зростання захворюваності припадає на так званий регресивний аутизм, при якому дитина нормально розвивалася до року, але у віковому проміжку від року до трьох раптом починала втрачати навички, припиняла звертати увагу на батьків — тобто ставала аутистом.
За статистикою, опублікованою американським Центром контролю і профілактики захворювань у 2013 році, 1 з 88 американських дітей страждала на аутизм. Сучасні британські статистичні дані говорять, що за останні п'ять років збільшилася не лише кількість дітей, що страждають аутизмом, але також спостерігається збільшення на 15 % кількості дітей, у яких є поведінкові, емоційні та соціальні проблеми. Це говорить про те, що практично кожен десятий школяр класифікується як дитина, у якої є якісь особливі потреби.
За даними 2014 року в США до дітей з розладами аутистичного спектра зараховують кожну дитину з 63 дітей. Різке збільшення кількості дітей з аутизмом порівняно з минулим роком дещо можна пояснити зміною діагностичних критеріїв, оскільки з січня 2014 року вже працюють діагностичні критерії DSM-5.
За даними ВООЗ, кожна з 160 дітей має розлад спектру аутизму (ASD). Він починаються в дитинстві й, як правило, триває в підлітковому та дорослому віці.
По всьому світу люди з ASD часто піддаються стигмі, дискримінації та порушенням прав людини. У всьому світі доступ до послуг та підтримки людей з ASD є недостатнім.
На основі епідеміологічних досліджень, проведених протягом останніх 50 років, поширеність ASD у всьому світі зростає. Існує багато можливих пояснень цього очевидного збільшення, включаючи покращення обізнаності, розширення діагностичних критеріїв, кращі діагностичні засоби та покращену звітність щодо захворювання.
Уперше термін «аутистичний» впровадив у медичну практику швейцарській психіатр Ойген Блейлер у 1908 році для опису втечі від соціального життя, яка спостерігалась у дорослих, хворих на шизофренію. Цю самостійну проблему вперше описав доктор Лео Каннер (Leo Kanner[en]) у 1943 році у своїй ранній роботі «Аутистичні порушення емоційного контакту» [Архівовано 25 березня 2019 у Wayback Machine.]. Саме він визначив ряд ознак, характерних для всіх аутистів:
Пізніше, Каннер і Аспергер, у 1952 році, зі всіх ознак як ключові складові аутизму Каннер виділив тільки дві: «Крайнє відчуження і нав'язливе прагнення до збереження одноманітності обстановки». Інші симптоми він розглядав або як вторинні відносно цих двох і ними спричинені (наприклад, послаблення комунікації), або як неспецифічні для аутизму (наприклад, стереотипії).
Вік у місяцях | Нормальний розвиток мовлення | Розвиток мовлення при аутизмі |
---|---|---|
2 | Вимова голосних звуків, агукання. | |
6 | «Діалоги» у вигляді вимови голосних звуків або повернення в бік батьків. Поява приголосних. | Плач дитини важко зрозуміти. |
8 | Різні інтонації в агуканні, включаючи інтонації запитання. | обмежене, незвичайне агукання, схоже з виском, криком. Діти не імітують звуки, жести, вирази обличчя. |
12 | Поява перших слів. Використання лексики з інтонацією, схожою на пропозицію. Мова частіше використовується для коментування довкілля. | Можуть з'являтися перші слова, але часто не використовуються за призначенням. |
18 | Словниковий запас 3-50 слів. Починає складати словосполучення з 2-х слів. | |
36 | Словниковий запас близько 100 слів. Багато граматичних морфем використовуються належним чином. Ехолалістичне повторення не є частим у цьому віці. Зростає використання мови для позначення «там і тоді». | Комбінації слів зустрічаються рідко. Може повторювати фрази, ехолалії, але використання мови не творче. Поганий ритм, інтонація. Бідна артикуляція приблизно в половини дітей, які говорять. |
48 | Використовує комплексні структури речення. Може підтримувати тему розмови й додавати нову інформацію. Запитує значення висловів. Пристосовує рівень мови залежно від слухача (наприклад, спрощує для дворічного слухача). | Може творчо створити декілька комбінацій з 2-3 слів. Ехолалії залишаються. Копіює ведучих телевізійних передач. Вимовляє прохання. |
У 1944 році, після того як Каннер опублікував свою працю, австрійський терапевт Ганс Аспергер опублікував дисертацію, присвячену «аутистичній психопатії» в дітей. Визначення Каннера і Аспергера схожі у багатьох відношеннях, що й особливо дивно, якщо згадати, що жоден з них не знав про новаторську роботу іншого: для опису пацієнтів обох дослідників і термін «аутистичний» сам по собі є незвичним збігом, що й відображає їхню спільну переконаність у тому, що соціальні проблеми дітей є найважливішою характерною ознакою цього порушення. І Каннер, і Аспергер вважали, що при аутизмі соціальний дефект є вродженим (згідно з Каннером), чи конституційним (згідно з Аспергером), — і зберігається протягом усього життя. Крім того, і Каннер, і Аспергер відмічали труднощі у дітей з аутизмом зі зоровим контактом, стереотипні слова і рухи, а також супротив змінам. Обидва автори повідомляли про специфічні інтереси пацієнтів-аутистів, нерідко такі, які торкаються незвичних або спеціальних тем чи предметів.
І Каннер, і Аспергер, виділили три основні ознаки у дітей, за якими описане ними порушення відрізняється від шизофренії:
Нарешті, і Каннер, і Аспергер дійшли висновку, що подібні риси були в багатьох батьків таких дітей — уникнення соціального життя чи не влаштованість в ньому, нав'язливе прагнення до звичного ходу подій, а також наявність незвичних інтересів, які виключають усе інше.
У 1971 році аутизм у світовій психіатричній спільноті остаточно відокремлено від шизофренії (Kolvin, 1971). Проте через виявлену генетичну природу аутизму (Rutter, 1998) цей діагноз займає у психіатрії те саме місце, що й шизофренія відносно тяжкості та принципів встановлення діагнозу.
Опис аутичних пацієнтів Каннера й Аспергера відрізняються за трьома основними питаннями. Перше і найсуттєвіше розходження — мовленнєві можливості дітей. Розбіжності є також в описах моторних здібностей і координації. І, нарешті, останнє розходження в клінічних описах — здатність дітей до навчання. Каннер вважав, що його пацієнти були найбільш успішні, коли механічно завчали схему дій. Аспергер навпаки вважав, що його пацієнти досягали найкращих результатів, «коли дитина могла проявляти спонтанність», — і був переконаний, що в них є схильність до абстрактного мислення.
На сьогодні ні в кого не виникає сумніву, що і Каннер, і Аспергер описували тільки частину проявів розладів аутистичного спектру, іншу частину не виялено
У приблизно 80 % хворих на аутизм проявляються значні проблеми в навчанні (розумова відсталість). З іншого боку, серед людей з розумовою відсталістю аутизм теж широко розповсюджений (Bhaumik et al., 1997): при цьому повний варіант захворювання має місце в 17 %, а в людей з IQ менше 50 його частота сягає 27 % (Deb & Prasad, 1994), що й вказує на центральне значення аутизму в психіатрії розумової відсталості, дослідження якої часто пояснює наявні порушення.
Проте фахівці, які працюють з аутичними дітьми найбільш раннього віку (раннє втручання) відзначають, що правильний підхід дозволяє з першого погляду «ненавчених» аутистів навіть повертати в коло однолітків для подальшої соціалізації і навчання.
Серед дітей з розладами аутистичного спектра є також такі, які вважаються обдарованими в тій чи іншій сфері діяльності поряд з тим, що діяльність, яка не збігається з цим колом інтересів, ігнорується.
Причини виникнення цього розладу досконало не вивчені. Одним з видів таких розладів є аутизм, пов'язаний з генетичними відхиленнями. Проте навіть якщо захворювання виявлено спадковими чинниками, через ген передається лише схильність до аутизму, а сам розвиток захворювання, очевидно, відбувається через інші чинники. Серед причин, які сприяють виникненню аутизму, фахівці називають:
Найважчий випадок із «внутрішніми» передумовами аутизму — це генетичні порушення, які практично не піддаються корекції, адже неможливо виправити ген у кожній клітині тіла. Але піддається покращенню стану.
Серед хлопчиків захворювання зустрічається в 3-4 рази частіше, ніж серед дівчаток. Є гіпотеза, що на розвиток аутизму може впливати рівень фетального тестостерону.
Останні дослідження вказують, що аутизм усе частіше відносять до розряду захворювань через проблеми в довкіллі: забруднені або неякісні їжа, ліки, повітря, вода, позбавлення організму потрібних мікроелементів, вміст токсинів у навколишньому просторі, тобто, все, що оточує людину може нести у собі потенційну небезпеку — і виступати джерелом проблеми виникнення аутизму.
Існує поширене твердження, що, нібито, аутизм може бути спричинений наслідками вакцинації. Воно походить від заяв британського лікаря Ендрю Вейкфілда, який сфальшував публікацію в журналі The Lancet. Проте всі інші наукові дослідження демонструють, що між вакцинами та аутизмом немає причинного чи іншого зв'язку, і що інгредієнти вакцин не спричинюють аутизм.
Надання медичної допомоги пацієнтам, які живуть з розладами аустичного спектру, в Україні регламентовано Наказом МОЗ України від 15 червня 2015 року № 341«Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при розладах аутистичного спектра». В Україні діагноз аутизм може виставити тільки дитячий психіатр. Через це найбільш використовуваний засіб для лікування аутичних дітей — медикаментозний. Проте у всьому світі корекцією розладів спектра аутизму займається мультидисциплінарна команда: лікарі, психологи, психотерапевти, логопеди.
Серед найбільш визнаних методів корекції проявів аутизму в дітей — АВА-терапія (поведінковий прикладний аналіз).
Існує велика кількість альтернативних методик, але їхня ефективність не підтверджена науковими дослідженнями.
Одним із можливих варіантів лікування та адаптації дітей з аутизмом у майбутньому може стати робот, якого вже зараз випробовують у дитячих центрах Люксембургу, Франції, Бельгії та Німеччини. Компанія LuxAI презентувала модель QTrobot, котрий оснащений потужним процесором та камерою і не потребує додаткового обладнання. Пристрій перевірили на 15 хлопчиках віком від 4 до 14 років. Діти вдвічі частіше кидали погляд саме на робота та охочіше контактували з терапевтом.
Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
This article uses material from the Wikipedia Українська article Аутизм, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.