Скандинавія

Термін «Скандинавія» в місцевому застосуванні охоплює три королівства Данії, Норвегії та Швеції.

Скандинавія
Загальна інформація
64°46′46″ пн. ш. 14°45′39″ сх. д. / 64.77964200002777773° пн. ш. 14.76093600002777606° сх. д. / 64.77964200002777773; 14.76093600002777606 14°45′39″ сх. д. / 64.77964200002777773° пн. ш. 14.76093600002777606° сх. д. / 64.77964200002777773; 14.76093600002777606
Країна	Данія,  Норвегія і  Швеція
Водойма	Північне море
Карта
Скандинавія у Вікісховищі

При вжитку українською мовою термін «Скандинавія» також іноді стосується Скандинавського півострова або ширшого регіону, який включає Фінляндію та Ісландію і Фарерські острови та Аландські острови. Цей широкий регіон, як правило, знаний як Нордичні країни.

Як правило, не розглядаються як частина Скандинавії віддалені норвезькі острови Шпіцберген (Свальбард) та Ян-Маєн, а також Гренландія, яка є складовою частиною Королівства Данія. Клімат: Найхолодніший місяць року в Норвегії — це березень. У цей час випадає сніг, значно опускається температура повітря і починаються сильні морози.

 

Назва вказаної групи країни походить від слова «Скандія», яким в античний час і пізніше в раннє середньовіччя позначали території, що лежали на півночі від Балтики. Це латинізоване слово германського походження початково було близьке до понять «темряви, мороку, туману» і використовувалося в північних германців, як і в деяких інших народів Північної Європи, для визначення поняття «північ» (фінською «похйола» — «країна мороку» або «північ»; поморське і північноруське «північ» — «північне спрямування», «північник» — північно-східний вітер, норд-ост).

 

 

 

Північногерманські племена в першій половині 1 століття нової ери колонізували Скандинавію. Протягом багатьох століть Скандинавські країни об'єднувалися в різні політичні союзи.

У період християнізації та утворення держав у X-XIII століттях численні дрібні германські царства та вожді були об'єднані в три царства:

• Данія, утворена з Данських земель (Ютландія, Зеландія і Сканія) на Скандинавському півострові.
• Швеція, утворена зі Шведських земель на Скандинавському півострові (крім провінцій Богуслен, Гер'єдален, Ємтланд й Ідре і Серна, Галланд, Блекінге і Сканія сучасної Швеції, але включаючи більшу частину сучасної Фінляндії).
• Норвегія (включаючи Богуслен, Гер'єдален, Ємтланд й Ідре і Серну на Скандинавському півострові й острівні колонії Ісландія, Гренландія, Фарерські, Шетландські, Оркнейські й Гебридські острови, а також Острів Мен).

Ці три скандинавські королівства 1387 року об'єдналися у Кальмарську унію під короною королеви Маргарити I Данської. 1523 року за правління Густава I Швеція залишила союз. Внаслідок цього в Норвегії й Данії спалахнула громадянська війна, після чого почалася Реформація. Персональна унія, укладена Данією та Норвегією в 1536 році, тривала до 1814 року. Згодом з цього союзу виникли три держави-правонаступники: Данія, Норвегія та Ісландія.

Кордони країн Скандинавії отримали свої сучасні обриси у середині XVII століття, коли за умовами Бремсебруського миру 1645 року землі Гер'єдален, Ємтланд та Ідре і Серна відійшли від Данії-Норвегії до Швеції, так само як й острови Готланд і Сааремаа у Балтійському морі. Роскілльський мир, підписаний 1658 року, змусив Данію-Норвегію віддати Швеції данські землі Сканія, Блекінге, Галланд, Борнгольм і норвезькі землі Тренделаг і Богуслен. За умовами Копенгагенського миру, укладеного 1660 року, Швеція була вимушена повернути Данії-Норвегії Борнгольм і Тренделаг і відмовитися від своїх недавніх претензій на острів Фюн.

Що до скандинавського сходу, то Фінляндія була повноцінною частиною Швеції від часів Середньовіччя до наполеонівських воєн, коли вона відійшла до Росії. Попри часті війни протягом багатьох років після утворення трьох королівств, країни Скандинавії лишалися політично та культурно близькими.

Скандинавські народи мають між собою багато спільного.

Основні скандинавські мови пішли від давньоскандинавської мови і належать до північної гілки германської групи мов. Більшість діалектів норвезької, шведської та данської мов взаємнозрозумілі. Ісландська і фарерська мови теж пішли від давньоскандинавської, але зберегли більше архаїчних рис.

• Нордичні країни
• Фенноскандія
• Історія Норвегії
• Історія Данії
• Історія Швеції

• Э.О'Делл. Скандинавия /Пер. с англ. В. В. Волковой и Д. Н. Ляликова. — М.:Изд-во иностранной литературы, 1962. — С. 5-6.

Це незавершена стаття з географії Європи. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.