Аландські острови (Аланди, швед.
Аландські Острови | |||||
| |||||
Девіз: «Острови миру» | |||||
Гімн: «Ålänningens sång» | |||||
Столиця | Марієгамн | ||||
---|---|---|---|---|---|
Офіційні мови | шведська | ||||
Форма правління | Автономна провінція у складі Фінляндії | ||||
Губернатор Прем'єр-міністр | Петер Ліндбек Камілла Гунелл | ||||
Площа | |||||
- Загалом | 1 552,57 км² ( —) | ||||
- Внутр. води | 1,74 % | ||||
Населення | |||||
- перепис 2012 | 28 361 | ||||
- Густота | 18,27/км² ( —) | ||||
Валюта | Євро (EUR ) | ||||
Часовий пояс | +2 (UTC+3) | ||||
Коди ISO 3166 | AX / ALA / 248 | ||||
Домен | .ax | ||||
Телефонний код | +358 18 | ||||
|
Чисельність населення архіпелагу на 31 січня 2021 року становила 30 005 осіб. Єдине місто та столиця автономної провінції — Марієгамн (11 тис. осіб у 2008 році).
Єдина офіційна мова шведська: для 91,2 % населення — це рідна мова (в побуті використовується аландський діалект шведської мови), для 5 % населення рідна фінська, інші мови складають 3,8 %. Більшість віруючих — лютерани.
Використовувана валюта — євро.
Шведське слово å означає маленьку річку (наприклад: Åbo), але оскільки на архіпелазі практично немає річок, тому походження від шведської назви Åland малоймовірне. Ларс Гульден (швед. Lars Huldén) припустив, що початок слова Åland походить від давньоскандинавського «ahva», що означає те ж, що й латинське aqua (вода). Також він не виключає можливість запозичення з фінського слова ahven (окунь), з якого за законами лінгвістики міг з'явитися перший звук å
Архіпелаг розташований на вході з Балтійського моря в Ботнічну затоку. На сході Аландські острови межують по морю (в районі Архіпелагового моря) з провінцією Споконвічна Фінляндія, на заході — зі шведським леном Стокгольм, на крайньому північному заході зі шведським леном Уппсала (в тому числі маючи та сухопутний кордон на острові Меркет площею близько 3 гектарів).
Протяжність архіпелагу з півночі на південь — 130 км. Архіпелаг складається з 6757 островів (з яких 60 заселені), будучи найбільшим скупченням островів на Землі. територія — 1552 км² з яких близько 27 км² складають річки та озера. Найбільший з островів архіпелагу — острів Аланд, що займає площу 685 км². Найвища точка архіпелагу — пагорб Оррдальсклінт, висота якого складає 129 метрів.
Серед великих островів архіпелагу площею понад 5 км²:
Назва | Площа (км²) | Найвища точка (м) | Населення (осіб) |
---|---|---|---|
Аланд | 685 | 129 | 21 400 |
Лемланд | 92 | 77 | 1849 |
Екерьо | 91 | 36 | 978 |
Лумпарланд | 33 | 61 | 397 |
Ворде | 29 | 48 | 400 |
Естерсокнен[sv] | 23 | ||
Кумлінґе | 23 | 238 | |
Гуммерселандет | 17,33 | 9 | 37 (2016) |
Деґере[sv] | 14 | 35 | |
Геллсе | 12,8 | ||
Енклінґе[sv] | 12,2 | 87 | |
Соннбудаландет[sv] | 10,4 | ||
Чекар | 10,3 | 232 (2018) | |
Сеґлінґе[sv] | 9,7 | 46 | |
Соттунґа | 9,3 | 93 (2018) | |
Чіркландет[fi] | 6,8 | 17 |
Аланди, як і вся Фінляндія, знаходяться в часовому поясі, що позначається за міжнародним стандартом як Eastern European Time (EET/EEST). Зсув відносно Всесвітнього координованого часу UTC становить +2:00 (зимовий час) і +3:00 (літній час).
Клімат помірний, прохолодний, має свої особливості: будучи одним із найбільш сонячних регіонів серед Північних країн, Аланди можуть похвалитися довгою та м'якою осінню, коли нагріте літнім сонцем Балтійське море поступово віддає тепло. Однак навесні повітря прогрівається істотно довше, ніж на континенті. Льодостав зазвичай відбувається в середині січня, сходить лід у другій половині квітня або початку травня. Середня температура січня — 4 °С, липня 15 °С; опадів 550 мм на рік. Флора представлена сосновими та широколистяними (переважно ясеневими) лісами, чагарниками, луками. На островах є кілька резервацій.
У XVIII — початку XX ст. через Аланди проходив важливий поштовий шлях із Петербурга в Стокгольм. У 1809—1917 роках в Екерьо, на західному краю Головного острова, розташовувалося найзахідніше поштове відділення Російської імперії (нині музей). У 1718—1719 рр. на островах проходив Аландський конгрес, де обговорювалися умови завершення Північної війни (закінчився безрезультатно).
18 березня 1809 року під час Російсько-шведської війни російський корпус під командуванням князя Багратіона зайняв Аландські острови, які після закінчення війни у складі Великого князівства Фінляндського були приєднані до Російської імперії.
У 1832 році було розпочато будівництво російської фортеці Бомарсунд, навколо якої виросло перше місто. Під час Кримської (Східної) війни 1854—1856 років недобудована фортеця взята штурмом, російський гарнізон взято в полон.
У 1856 році Паризький мирний договір присвоїв Аландським островам статус демілітаризованої зони, який зберігається і останнім часом. Однак російські військові частини стояли на островах до 1917 року.
Новим центром Аландських островів став Марієгамн (фін. Maarianhamina), спеціально вибудуваний в 1861 році з цією метою і до теперішнього часу залишається єдиним містом островів. 2 листопада 2011 року в Марієгамні був відкритий пам'ятник імператриці Марії Олександрівні, на честь якої названо місто.
Після Першої світової війни та проголошення незалежності Фінляндії Аландські острови роблять спроби перейти до складу Швеції, на островах висаджуються шведські війська, над островами піднімається власний прапор, що складався з трьох смуг — верхньої блакитної, середньої золотої та нижньої блакитної. Прапор повторював кольори шведського прапора, але розташовувалися вони горизонтально, без вертикальної жовтої смуги, як на шведському прапорі.
Але ці спроби закінчуються невдачею. У 1921 р. Ліга Націй визнає приналежність островів Фінляндії, але на правах широкої автономії. Між двома світовими війнами острови зберігають свій демілітаризований статус.
У січні 1939 року в Стокгольмі був підготовлений проєкт угоди між фінським та шведським урядами, за яким Фінляндія мала одержати право вжити заходів для оборони цих островів. Швеція залишала за собою право брати участь в обороні островів на прохання Фінляндії. Згодом, шведський міністр закордонних справ Рікард Сандлер проінформував фінську сторону, що його уряд ухвалив рішення відкликати з парламенту Швеції законопроєкт про Аландські острови.
Ключове положення островів у Балтійському морі визначило те, що однією з умов Угоди СРСР і Фінляндії про Аландські острови, після Радянсько-фінської війни 1939—1940 років, було створення радянського консульства в Марієгамні (російське консульство існує там і донині).
Економічний розвиток островів визначається головним чином їх транспортно-географічним положенням у вузлі морських комунікацій Балтійського моря. У 1954 році приймається нинішній прапор Аландських островів, створений на основі шведського прапора. Відмінність у тому, що на аландському прапорі поверх золотого шведського хреста накладено червоний, що символізує власне Аланди. На початку 2010-х років Аландські острови являли собою одну з найбільш благополучних у соціально-економічному відношенні частин Фінляндії.
Після Кримської війни 1853—1856 років, під час якої 1854 року була захоплена, а пізніше підірвана фортеця Бомарсунд, Аландські острови отримали за Паризьким мирним договором, згодом підтвердженим Аландською конвенцією 1921 року особливий статус:
Аландські острови мають особливий автономний статус, який вони отримали 1921 року після Аландської кризи. Зокрема:
Відвідавши Аландські острови 15 серпня 2012 року, президент Фінляндії Саулі Нійністе виступив із пропозицією про оновлення закону 1991 року про самоврядування архіпелагу в складі Фінляндії.
|
|
|
Складається з 3 регіонів: Марієгамн, архіпелаг, село.
Останнім часом населення Аландських островів становить приблизно 27 000 осіб, переважно шведськомовних. З них приблизно 10 800 осіб проживають в єдиному місті, столиці Аландів, Марієгамні. Місто було засноване в 1861 році і відтоді є центром економічного та політичного життя.
Основні галузі: рибальство, молочне тваринництво, туризм (морські курорти).
З материкової частини Фінляндії на Аландські острови можна добратися на регулярних невеликих поромах компанії Ålandstrafiken двома шляхами:
Крім того, в Марієгамні та Лонгнесі роблять зупинку пороми компаній Viking Line і Silja Line на маршрутах Таллінн-Стокгольм, Гельсінкі-Стокгольм та Турку-Стокгольм (заходять або в Марієгамн, або в Лонгнес).
У Марієгамні розташовується єдиний на островах аеропорт. Авіасполучення підтримується зі столицею Фінляндії (аеропорт Гельсінкі-Вантаа) та столицею Швеції (аеропорт Стокгольм-Арланда). основний авіаперевізник — компанія Air Åland.
Громадський транспорт представлений п'ятьма автобусними маршрутами по Головному острову, на яких працюють автобуси компанії Ålandstrafiken. Початковим пунктом усіх автобусних маршрутів є Марієгамн. При цьому проїзд на автобусі в межах Марієгамна є безкоштовним абсолютно для всіх, але в силу незначності внутрішньоміських відстаней це не має великого значення.
Це незавершена стаття з географії Фінляндії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
This article uses material from the Wikipedia Українська article Аландські острови, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.