Список Селищ Міського Типу України: тип населеного пункту

Перші селища міського типу (смт) в УСРР з'явилися в 1924 році. У перших постановах вони називалися містечками, проте в 1925 році цю назву замінили на «селище міського типу». При цьому більшість містечок, які мали цей статус з часів Російської імперії, продовжували лишатися містечками до 1930-х років і вважалися сільськими населеними пунктами.

Списки міст і селищ затверджувалися постановами Президії ВУЦВК і РНК УСРР. Протягом 1924—1927 років були затверджені списки міст і селищ міського типу по кожній губернії, а після їх ліквідації — по округах. Загалом за цей період були затверджені селищами міського типу 103 населених пункти, з яких один згодом був віднесений до міст, два виключені зі списку смт, два приєднані до сусідніх міст. У першій половині 1930-х років 5 смт на Донбасі і Васильків на Київщині були віднесені до міст, з'явилося смт Кремінна. Таким чином на початок 1938 року в УСРР було 93 селища міського типу.

Крим до 1954 року входив до РСФРР, в якій не було поняття селища міського типу, а були курортні та робітничі селища. Перші 5 курортних селищ в Криму з'явилися в 1929 році, ще два в 1930. До 1954 року Алупка і Саки отримали статус міст, тому в перелік нижче вони не входять.

У 1938 році замість ЦВК були створені Верховні Ради УРСР і РРФСР і повноваження надавати статус міст і селищ перейшло до їхніх президій. У 1938 році по кожній області і АМРСР були видані укази про віднесення населених пунктів до міст і смт. У цей час з'явилося 324 нових смт, а 40 стали містами або були приєднані до міст, 3 відійшли до Молдавської РСР (1940). Ще одне смт з'явилося в 1939 році. У Криму в 1938—1939 роках з'явилося 4 робітничих і одне курортне селище, а Алупка стала містом.

У 1940 році з приєднанням західних областей були затверджені селища міського типу в них. У цих областях статус смт отримали 114 населених пунктів і ще 7 в інших областях, проте низка смт згодом втратила цей статус.^[1940] У 1941 році статус смт отримали 3 населених пункти в УРСР і 3 в Криму, а 4 смт зникло.

У 1956 році право відносити населені пункти до категорії смт та міст отримали виконкоми обласних рад. Протягом 1956—1960 років отримали статус смт 368 населених пунктів, втратили — 79.

З 1965 року до категорії селищ міського типу відносять виконкоми обласних рад, а до категорії міст — президія Верховної Ради (з 1991 року — обласні ради і Верховна Рада відповідно). Після 1965 року не відбувалося масового віднесення до категорії смт, найбільше — 30 смт в 1971 році.

2023 року ВРУ прийняла закон 3285-IX, який передбачав, серед іншого, ліквідацію категорії селищ міського типу, і всі смт, яких тоді в Україні було 881, з 26 січня 2024 року стали селищами.

Усього на території України і УРСР існувало 1299 селищ міського типу (у тому числі 27 отримували цей статус двічі). З них:

• 231 стали містами,
• 25 об'єднались з іншими населеними пунктами, утворивши 12 міст,
• 26 об'єднались з іншими населеними пунктами, утворивши 14 смт,
• 48 стали селами,
• 84 приєднані до інших населених пунктів,
• 6 відійшли до Польщі або МРСР,
• два об'єдналося з селами, утворивши село або робітниче селище,
• 881 в 2024 році стали селищами згідно з законом 3285-IX.

Першими населеними пунктами, які стали смт, були Бірзула (нині Подільськ) і Рибниця (нині в Молдові) Одеської губернії, останнім статус смт отримав Городок в Житомирській області.

Першим смт, яке втратило свій статус, був Браїлів (знову став смт через 46 років), останнім — Костянтинівка Харківської області.

Найдовше в статусі смт перебували Березна, Добрянка, Козелець, Короп, Радуль, Сосниця Чернігівської області — 99 років і 1,5 місяці, найменше часу — Зелений Мис Київської області — 7 місяців.

У статистиці по роках зазначено кількість віднесень і втрат статусу (тобто якщо населений пункт отримував і втрачав статус смт двічі, то в таблиці він врахований двічі).

У списку нижче подано перелік усіх селищ міського типу, які існували на території УРСР і України з 1924 по 2024 роки.

Список розділений за областями, в яких населені пункти перебували на час втрати статусу. При цьому нині населений пункт може перебувати в іншій області. Наприклад, Канів поданий у списку по Київській області, тому що саме в цій області він перебував, коли втратив статус смт, ставши містом. У кінці подано список смт, які втратили свій статус до створення областей або в складі АМРСР. По кожній області смт подані в алфавітному порядку. Для однойменних смт додано найбільшу відмінну адміністративно-територіальну одиницю або громаду, в якій воно перебували на момент втрати статусу.

У першій колонці таблиць подається назва населеного пункту на момент втрати статусу, якщо населений пункт змінював назви, то вони зазначені в колонці «Колишні назви». Якщо сучасна назва населеного пункту відрізняється від тієї, яка була при втраті статусу, то вона подана у примітках. У другій і третій колонках зазначені роки отриманні і втрати статусу. Для смт, які існували до 2024 року і втратили статус відповідно до закону 3285-IX, не зазначається причина втрати статусу і джерела.

Колишні назви подані тільки за період, коли населений пункт мав статус смт. У дужках зазначено період, за який смт мало цю назву. Якщо зазначено «до … року», значить селище мало таку назву з часу надання статусу, якщо зазначено діапазон років, значить селище мало назву в проміжку цих років. Для трьох смт у дужках зазначено один рік — це значить, що селища носили таку назву протягом кількох місяців того самого року, в якому отримали статус смт. Якщо діапазон дат не зазначений, значить точні дати невідомі або написання змінилося без рішень щодо перейменування (наприклад, багато назв на «Ново-» і «Старо-» до початку 1960-х років писалися з дефісом, а потім стали писатися разом).

У колонці «Причина втрати статусу» зазначено причину, через яку населений пункт перестав бути селищем міського типу, а також нову назву населеного пункту, якщо при зміні категорії змінив назву. Він міг стати містом, селом, бути приєднаним або об'єднаним із сусідніми населеними пунктами або бути знятим з обліку. Кілька смт втратили статус у зв'язку з тим, що відійшли до Польщі.

Статус смт для деяких населених пунктів піддається сумніву. У списках нижче Ананьїв, Полонне, Брянський, Голубівка і Шкільне не включені. У статистику також не враховані.

Ананьїв

У довідниках адміністративно-територіального поділу до 1938 року Ананьїв АМРСР значиться містом, хоча постанов ВУЦВК з приводу його статусу не приймалося. У довідниках АТП 1940 і 1941 років він уже значиться смт. А в 1941 році був виданий указ Президії ВР УРСР про віднесення смт Ананьєва до категорії міст. Постанов ВУЦВК чи указів Президії ВР УРСР щодо віднесення Ананьєва до категорії смт не знайдено.

Полонне

У 1924 році Полонне віднесено до категорії міст, проте в 1926 році в Полонному була утворена селищна рада, а не міська. У довідниках АТУ 1933, 1936 років значиться містом, проте в указі Президії ВР УРСР 1938 року йдеться про віднесення смт Полонного до категорії міст. У довідниках наступних років роком віднесення до категорії міст вказано 1938. Постанов ВУЦВК чи указів Президії ВР УРСР щодо віднесення Полонного до категорії смт не знайдено.

Брянський і Голубівка

У довідниках АТП СРСР 1940 і 1941 років у списках селищ міського типу Ворошиловградської області значаться смт Брянський і Голубівка Серговської міської ради, проте в попередніх і наступних довідниках такі смт відсутні. Також у протоколах Президії ВР УРСР 1940-х років відсутні будь-які рішення про надання статусу цим смт. У 1944 році були створені Брянський і Голубівський райони міста Кадіївки, проте в постанові Президії ВР УРСР відсутні згадки про приєднання будь-яких смт до міста. У довіднику АТП УРСР 1946 згадується село Голубівка Кадіївської міськради. У 1962 році Брянський район Кадіївки об'єднаний з трьома сусідніми смт в місто Брянку, а Голубівський район з двома сусідніми смт і селом Голубівкою в місто Кіровськ (нині Голубівка).

Шкільне

Населений пункт Шкільне Сімферопольського району АРК мав статус селища, яке «прирівнене до категорії селищ міського типу», статистично вважався сільським населеним пунктом, проте був центром селищної ради (тоді як інші сільські селища були центрами сільських рад).

Подані населені пункти, які були селищами міського типу з 1954 року.

На території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя було 63 селища міського типу, в т.ч. 14 отримали статус ще в складі РРФСР. З них 4 стали містами, 2 приєднано до міст, 57 стали селищами відповідно закону 3285-IX.

↑ ^Р Селища міського типу, які отримали статус робітничих або курортних селищ, перебуваючи в складі РРФСР, а в 1954 році ввійшли до складу УРСР (зірочкою позначені робітничі, решта — курортні). Джерелом для цих смт є довідники адміністративно-територіального устрою, якщо не зазначено інше джерело.

У Вінницькій області було 42 селища міського типу (одне з яких отримало статус повторно, вперше його мало в 1920-х роках, до створення області), з них 13 стали містами, 29 — селищами відповідно закону 3285-IX.

У Волинській області було 29 селищ міського типу, з них 3 стали містами, 2 — селами, одне приєднане до міста, одне об'єднане з селом, 22 стали селищами відповідно закону 3285-IX.

В області було 82 селища міського типу, з них 18 стали містами, 4 об'єднали з сусідніми населеними пунктами, утворивши місто або робітниче селище, 15 приєднано до міст, 45 стали селищами відповідно закону 3285-IX.

В області було 199 селищ міського типу, з них 27 стали містами, 25 смт приєднані до міст, 15 об'єднані з іншим населеними пунктами, утворивши міста або смт, 1 зняте з обліку, 131 стали селищами відповідно закону 3285-IX. Три селища міського типу отримували статус смт двічі, два з них були приєднані до сусідніх міст, а згодом виділені в окремі населені пункти зі статусом смт, а третє стало робітничим селищем, згодом селищем, а потім знову смт.

В області було 52 смт, з них 6 стали містами, 1 — селом, 2 приєднані до Житомира, 43 стали селищами відповідно закону 3285-IX.

↑ ^В До 1937 року в складі Вінницької області.

↑ ^К До 1937 року в складі Київської області.

В області було 39 смт, з них 6 стало містами, 8 — селами, 19 — селищами відповідно до закону 3285-IX.

В області було 31 смт, з них 6 стали містами, 3 приєднані до міст, 22 стали селищами відповідно до закону 3285-IX.

↑  ^Д До 1939 року в складі Дніпропетровської області.

В області було 30 смт, з них 5 стали містами, одне — селом, 24 стали селищами відповідно до закону 3285-IX.

 

На території Київської області і Київської міськради було 67 смт, з них 28 стали містами, одне стало селом, 4 приєднані до Києва, 2 об'єдналися в місто Яготин, 2 зняті з обліку і 30 стали селищами відповідно до закону 3285-IX.

↑  ^П До 1954 року в Полтавській області

В області було 37 смт, з них 4 стали містами, 3 приєднано до міст, 3 об'єдналися з сусідніми населеними пунктами, утворивши міста, 27 стали селищами відповідно до закону 3285-IX.

↑  ^К До 1939 року в складі Київської області, в 1954—1959 — в складі Черкаської.

↑  ^М До 1939 року в складі Миколаївської області.

↑  ^О До 1939 року в складі Одеської області.

↑  ^П До 1939 року в складі Полтавської області.

↑  ^# До 1954 року в складі Одеської області.

↑  ^$ До 1963 року в складі Полтавської області.

В області було 156 смт, з яких 15 стали містами, одне стало селом, 9 приєднані до сусідніх міст, 22 об'єднані з сусідніми населеними пунктами, утворивши міста або смт, 109 стали селищами відповідно до закону 3285-IX. Два смт були приєднані до міст, а пізніше знову виділені в окремі населені пункти зі статусом смт.

↑  ^Д До 1938 року в складі Донецької області

У списку враховані смт ліквідованої Дрогобицької області.

На території Дрогобицької та Львівської областей було 52 смт, з них 12 стали містами, 3 селами, 3 відійшли до Польщі (одне пізніше було включене знову до СРСР в статусі міста), 34 стали селищами відповідно закону 3285-IX.