Звенигоро́дка — місто в Україні, районний центр Звенигородського району Черкаської області.
Звенигородка | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
Центральна частина Звенигородки | |||||||||
Основні дані | |||||||||
Країна | Україна | ||||||||
Регіон | Черкаська область | ||||||||
Район | Звенигородський район | ||||||||
Громада | Звенигородська міська громада | ||||||||
Засноване | 1370-ті–1390-ті | ||||||||
Перша згадка | 1375/1381 – місто; 1395 – замок | ||||||||
Магдебурзьке право | 30 квітня 1792 | ||||||||
Статус міста | від 1938 року | ||||||||
Населення | ▼ 17 138 (01.01.2017) | ||||||||
- повне | ▼ 17 138 (01.01.2017) | ||||||||
Площа | 20,8 км² | ||||||||
Поштові індекси | 20200-20207 | ||||||||
Телефонний код | +380-4740 | ||||||||
Координати | H G O | ||||||||
Висота над рівнем моря | 148 м | ||||||||
Водойма | р.Гнилий Тікич | ||||||||
Назва мешканців | звенигородча́нин, звенигородча́нка, звенигородча́ни | ||||||||
День міста | (23) 24 червня | ||||||||
Відстань | |||||||||
Найближча залізнична станція | Звенигородка | ||||||||
До станції | 12 км | ||||||||
До обл./респ. центру | |||||||||
- фізична | 88,5 км | ||||||||
- залізницею | 125 км | ||||||||
- автошляхами | 114 км | ||||||||
До Києва | |||||||||
- фізична | 154 км | ||||||||
Міська влада | |||||||||
Адреса | 20200 м.Звенигородка, просп.Шевченка, 63 | ||||||||
Вебсторінка | http://www.zven.gov.ua | ||||||||
|
Розташоване на річці Гнилий Тікич за 114 км від обласного центру — міста Черкаси та 12 км від залізничної станції Звенигородка.
У межах сучасного міста виявлено кам'яні знаряддя праці доби бронзи, предмети скіфських часів та поселення черняхівської культури.
За легендою середини XIX століття, давній замок був розташований за 3 км від сучасного міста поблизу конусоподібної гори. На одній з його веж нібито висів дзвін, яким населення повідомляли про напад ворогів. Згідно з легендою, назва міста походить від назви гори (Звенигора — Звенигород).
Початковою назвою було Звинигород. Перша згадка про Звинигород припадає на 1394 рік.
Каленик Мишкович був намісником Свидригайла в Звинигороді.
1484 року Менґлі I Ґерай спустошив київські землі і також околиці Звинигорода, але замок вистояв. В цей час занепали й торгові шляхи.
1498 року король Олександр Ягеллончик призначив князя Констянтина Острозького намісником (старостою) в Звенигороді, Вінниці та Браславлі. Через те, що князь К. Острозький потрапив на сім років до московського полону, намісником на той час був призначений князь Михайло Васильович Збаразький. Після повернення з Московщини князь Острозький знову став старостою в Звенигороді (після нього син Ілля).
В цей час посилилися татарські напади, старі торгові шляхи між містами було перетворено на Чорний шлях. Звенигород стояв на самому Чорному шляху. 1541 року татари вщент знищили Звенигород, у люстрації 1545 року Звенигородський замок не було згадано. Замок відбудували на іншому місці — там, де стоїть сучасне місто. Намісником на замку проти татарських нападів був князь Федір Санґушко.
З 1569 року Звенигородщина відійшла до щойно створеного Брацлавського воєводства. Першим тутешнім старостою — вочевидь, номінальним (оскільки сталого населення не було), став князь Корецький, після нього з 1579 Єжи (Юрій) Струсь. У той час татари знищили Звенигородський замок і Звенигородка стояла пусткою. В 1616 ці землі руський воєвода Іван Данилович приєднав до свого Корсунського староства. В 1633 році король Владислав IV Ваза віддав Звенигородку подільському воєводі Марціну Казановському.
Після захоплення Люблінської Унії 1569 змінилася податковка кон'юнктура: сплачували численні податки: чопове, подимне, шкіряне, що спричиняло заворушення. Під час Визвольної війни українського народу 1648—1657 під проводом Богдана Хмельницького жителі міста повстали і відновили Українську Державність.
У 1654 тут помітили холопа московського володаря Олексія Романова Федора Борятинського, який приїжджав поцікавитися чи присягне Московії брацлавський полк. У ґороді Звенигородка присягу склала меншість населення: 1 сотник, 1 сотенний отаман, 2 сотенних осавула, 513 козаків, 48 міщан. Після зради московського володаря угоди з Хмельницьким, Звенигородка присягала Речі Посполитій, Османській імперії та Швеції.
У 1648–1667 роках Звенигородка входила до складу Корсунського полку Української держави.
В 1711 р. Звенигородку була визволена армією Гетьмана Пилипа Орлика, під час його походу на Правобережжя проти російської влади.
Після придушення Коліївщини Звенигородка неодноразово переходила від одного власника до іншого. 1792 року король Станіслав-Август Понятовський затвердив Звенигородці герб і надав статус міста за магдебурзьким правом.
1793 правобережні землі України окуповано і приєднано до лівобережних у складі Імперії Романових. З 1795 року Звенигородка ввійшла до складу Вознесенського намісництва, з січня 1798 року стала повітовим містом Київської губернії.
В 1803 році генерал-майор Голенищев-Кутузов в Звенигородці сформував Білоруський гусарський полк. В 1806 році в полку служив відомий російський поет Денис Васильович Давидов.
1808 рік. Перепис євреїв Звенигородського повіту орендарів закладів з продажу акцизних напоїв.
Водночас із цим на Звенигородщині заявила про себе ще одна сила — Вільне козацтво. Звенигородський кіш Вільного козацтва тривалий час тримав владу на теренах повіту у своїх руках.
З ліквідацією волостей у 1923 році Звенигородка стала центром однойменного району, з 1927 року її віднесено до категорії селищ міського типу.
1938 року Звенигородку було віднесено до категорії міст районного підпорядкування.
18 червня 1942 року нацистська влада в Звенигородці провела «єврейську акцію» — розстріляно 1375 євреїв.
Населення міста — 17,4 тисяч осіб станом на 2016 рік.
Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року:
Національність | Відсоток |
---|---|
українці | 95,24% |
росіяни | 3,28% |
роми | 0,49% |
білоруси | 0,19% |
вірмени | 0,16% |
молдовани | 0,14% |
євреї | 0,14% |
інші/не вказали | 1,48% |
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року:
Мова | Чисельність, осіб | Доля |
---|---|---|
Українська | 19 118 | 96,36% |
Російська | 593 | 2,99% |
Ромська | 42 | 0,21% |
Вірменська | 27 | 0,14% |
Румунська | 25 | 0,13% |
Білоруська | 20 | 0,10% |
Інші/Не вказали | 16 | 0,07% |
Разом | 19 841 | 100% |
Через місто проходить автошлях Н16, побудований у 1961 році під керівництвом інженера-автошляховика Степана Кожум'яки.
Економічний ландшафт міста досить різноманітний але в цілому орієнтовний на агрогалузь, переробку сільськогосподарської продукції та торгівлю.
Серед місцевого бізнесу можна виділити декілька основних підприємств, які задекларували значні доходи:
25 червня 2011 року за сприяння благодійної ініціативи «Героїка» у місті було урочисто освячено і відкрито Пам'ятний знак воїнам Армії УНР. Відкрив урочистий захід пан Станіслав Лячинський, науковий співробітник місцевого краєзнавчого музею, який розповів про козацькі традиції Звенигородщини. Після виступу пана Лячинського розпочалася панахида за воїнами Армії УНР, яку відправив панотець Василь Карп'юк (УАПЦ).
В 1881 році відкрив першу в Звенигородці бібліотеку, у фонді якої нараховувалося понад 3000 томів. У 1882 році — друкарню.
.
This article uses material from the Wikipedia Українська article Звенигородка, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.