Мар'їнка

Колишній центр ліквідованого Мар'їнського району. Розташована у центральній частині області, на річці Осикова (притока Вовчої).

Мар'їнка
Собор Казанської Ікони
Основні дані
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Покровський район
Громада	Мар'їнська міська громада
Засноване	1844
Статус міста	з 1977 року
Населення	0[⇨]
Площа	2.3 км²
Поштові індекси	85600-85602
Телефонний код	+380-6278
Координати	H G O
Висота над рівнем моря	152 м
Водойма	р. Осикова
Назва мешканців	мар'їнча́нин, мар'їнча́нка, мар'їнча́ни
Відстань
Найближча залізнична станція	Красногорівка
До станції	6,4 км
До обл./респ. центру
- фізична	21,3 км
- автошляхами	28,3 км
До Києва
- фізична	580 км
- автошляхами	718 км
Міська влада
Адреса	85600, Донецька обл., Покровський район, м. Мар'їнка, пр. Дружби, 12
Вебсторінка	Мар'їнська міськрада
Міський голова	комендант Тесля Олександр Олександрович
Мар'їнка у Вікісховищі Карта Мар'їнка Мар'їнка

Під час повномасштабного вторгнення в Україну місто вщент зруйноване російською армією. Станом на початок листопада 2022 року у місті не залишилось цивільного населення. Місто повністю знищене російською армією. ^[⇨]

На території Мар'їнки знаходилося старовинне запорозьке займище. У 1704 році по обох сторонах Гнилуші було кілька зимівників і хуторів січового запорізького козацтва.

Засноване як село в 40-х роках XIX ст. переселеними сюди селянами Полтавської і Харківської губерній. До 1859 року тут було 220 дворів, проживало 1316 осіб. У 1869 році відкрита церковноприходська школа, у 1896 — земське училище. Напередодні першої світової війни в селі нараховувалося 524 двори.

На початку 1930-х роках проведена колективізація сільського господарства, в 1932 році створена машинно-тракторна станція. У 1928 році в село переведений Пирятинський педтехнікум. У 1938 році Мар'їнка віднесена до категорії селищ міського типу. До 1941 року тут були завершені електрифікація і радіофікація, працювали дві загальноосвітні школи, клуб, бібліотека.

У роки після німецько-радянської війни побудований ряд промислових підприємств, споруджено водосховище. Педтехнікум переведений у Костянтинівку. У 1977 році селище отримало статус міста.

Російсько-українська війна

 

Під час Війни на сході України за Мар'їнку було два великих бої. Перший — у 2014, другий — у червні й надалі 2015 року.

26 січня 2015 року увечері на одному з блокпостів під містом вибухнув автомобіль зі смертником, 1 солдат загинув, 2 важкопоранені — з 28-ї гвардійської мехбригади.

На початку червня 2015 року біля Мар'їнки відбувся бій. За оцінками журналіста BBC News, зіткнення стало наймасштабнішим з моменту підписання домовленостей Мінськ-2 в лютому 2015 року. Спочатку проросійські терористи захопили частину міста, однак українські війська їх вибили.

В ході повномасштабного вторгнення Росії 2022 року Збройні Сили РФ просунулись у Мар'їнці 22 березня. 20 квітня ЗСУ відкинули противника з міста та повернули фронт бойових дій в стан до 24 лютого. Фактично весь цей час у Мар'їнці тривали бої. Зараз у місті немає цивільних, лише військові.

У грудні стало відомо, що 3/4 частини міста окуповано армією РФ. Отже, протягом 9 місяців війни росіяни спромоглись просунутись тут лише на кілька кілометрів. На опублікованих відео видно, що від міста залишилися лише руїни.

У лютому 2023 року були опубліковані світлини вщент знищеного міста.

Мар'їнка займає територію 2,3 км², з них 26 % було під забудовою. На одного жителя припадало 50 м² зелених насаджень. Середня температура січня −6,6, липня +21,6. За рік випадає 434 мм опадів.

Понад 40 % зайнятих в народному господарстві працювали у промисловості. Основними підприємствами були: шиноремонтний, молочний заводи, харчосмакова фабрика, хлібокомбінат.

Мар'їнський молокозавод (ВАТ «Лактіс») за допомогою Донецького концерну «Енерго»  випускав близько 50 найменувань продукції.

Стабільно працювала ВАТ «Мар'їнська харчосмакова фабрика». Продукцією підприємства були — крупи, борошно, олія тощо — мали попит на українському ринку. А мар'їнська халва відзначена міжнародним призом «Золотий орел» (1998 р.) і знаком якості «Вища проба» (2001 р.).

У місті діяли 2 дитячих дошкільних установи, 2 загальноосвітніх школи, музична школа, будинок культури, бібліотека, дитячо-юнацька спортивна школа, Донецький обласний госпіталь для інвалідів другої світової війни, школа-інтернат для дітей-сиріт.

 

Населення на 5 грудня 2001 р. складало 10,7 тис. осіб, на початок 2004 р. — 10,4 тисячі. 1 січня 2013 тут налічувалося 9913 мешканців.

Станом на січень 2014 року тут мешкало 9829 осіб, а на січень 2017 — 9672.

За переписом 2001 року розподіл мешканців міста за рідною мовою був таким:

• українська — 70,11 %
• російська — 28,93 %
• вірменська — 0,35 %
• білоруська — 0,06 %
• грецька — 0,06 %

Через повномасштабне вторгнення Російської Федерації 2022 року, мешканців у місті не залишилося. Воно зазнало масштабних руйнувань, залишки населення евакуювали у листопаді 2022 року.

Народилися

• Владзімірський Микола Іванович (нар. 1954) — громадський діяч, журналіст, майстер спорту з міжнародних шашок, багаторазовий чемпіон Криму й Севастополя.
• Марсюк Василь Андрійович (нар. 1938) — поет, публіцист, автор багатьох книжок поезії для дорослих і дітей, член Національної Спілки письменників України.

Кума.City [Архівовано 16 січня 2020 у Wayback Machine.] — міське інтернет-видання, створене у червні 2019 Агенцією розвитку локальних медіа «Або».

• Мар'їнка — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР [Архівовано 21 лютого 2016 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
• Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
• Лаврів П. Моя земля — земля моїх батьків [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь», 1995. — 64 с.
• Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
• Лаврів П. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. — 152 с. — ISBN 5-8326-0011-8.
• Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
• Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.