Середина-Буда: місто в Сумській області (Україна)

До 18 липня 2020 року — центр Середино-Будського району. Розташоване на р. Бобрик. Залізнична станція на лінії Конотоп—Брянськ. Відстань до облцентру становить 211 км (автошлях Р44, який переходить у Т 1915). Населення — 7205 осіб (станом на 2020 рік).

Середина-Буда
Герб Середини-Буди
Собор Різдва
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Сумська область
Район	Шосткинський район
Громада	Середино-Будська міська громада
Засноване	1650
Перша згадка	1689
Статус міста	від 1964 року
Населення	▼ 7144 (01.01.2017)
- повне	▼ 7144 (01.01.2017)
Площа	27,03 км²
Густота населення	270 осіб/км²
Поштові індекси	41000
Телефонний код	+380-5451
Координати	52°11′02″ пн. ш. 34°02′10″ сх. д. / 52.18389° пн. ш. 34.03611° сх. д. / 52.18389; 34.03611
Висота над рівнем моря	185 м
Водойма	р. Бобрик
Назва мешканців	сере́динець, сере́динка, сере́динці
Відстань
Найближча залізнична станція	Середина-Буда
До обл./респ. центру
- залізницею	261 км
- автошляхами	211 км
До Києва
- залізницею	353 км
- автошляхами	364 км
Міська влада
Адреса	41000, Сумська обл., Шосткинський р-н, м. Середина-Буда, вул. Соборна, 7
Вебсторінка	https://sbmiskrada.gov.ua
Середина-Буда у Вікісховищі Мапа Середина-Буда Середина-Буда

 

Місто розташоване біля джерел річок Уличка і Бобрик. До міста прилягає селище Зарічне.

Поряд із Семенівкою Чернігівської області є найпівнічнішим містом України.

Через місто проходять автомобільні дороги Т 1908, Т 1915 і залізнична лінія Хутір-Михайлівський — Брянськ (у 2023 році колія до державного кордону розібрана і станція фактично є кінцевою).

 

Засноване в другій половині XVII ст. старообрядцями, які переселилися з Росії на територію Стародубського полку. Сюди втікали також кріпаки з Правобережної України. Назву пов'язують з розвитком ремесел у цих місцях: слово буда означало підприємство, на якому виготовляли з попелу поташ. За переказом, селище заснували переселенці, які прийшли сюди на чолі з козаком Середою, від прізвища його й виникла перша частина топоніма.

У 1689 р. гетьман Іван Мазепа віддав Середину-Буду своєму прибічникові Гамалії. На початку XVIII ст. Середина-Буда перейшла в розряд рангових сіл.

З 1668 р. по 1781 р. населений пункт перебував у складі Новгород-Сіверської сотні Стародубського полку. На початку XVIII ст. під час воєнних дій проти шведів тут перебував з військами Петро I. Понад 100 років Середина-Буда була селом, а з другої половини 80-х років XVIII ст. стала містечком. Після ліквідації полкового устрою містечко ввійшло до складу Новгород-Сіверського намісництва, потім — Малоросійської губернії, Чернігівської губернії, в 1918—1919 рр. — повітовий центр, у 20-х роках XX ст. — районний центр.

У другій половині XVIII ст. містечко стало торговим центром з розвинутими промислами, зокрема винокурінням. Великий винокурний завод на 48 котлів належав К. Розумовському. Широко велася торгівля хлібом, пенькою, конопляним маслом, рибою, м'ясом. Приїжджі купці торгували сукном, шовком, залізними виробами. Згідно з описом Новгород-Сіверського намісництва 1779—1781 рр. тут нараховувалось 10 козацьких дворів та 383 двори рангових селян.

У 1858 р. тут жило 4674 чол. і було 473 двори. У 1844 році було відкрите двокласне училище, існувала невелика бібліотека-читальня. На початку XX ст. у Середині-Буді діяло 20 невеликих підприємств. Багато жителів займалося ремеслами — ковальським, шевським, кравецьким, бондарським, слюсарним. Частина жителів в пошуках заробітку виїхала на роботу в промислові центри, сезонно працювала в Курській, Полтавській, Подільській губерніях. З побудовою вузькоколійки Ворожба-Середина-Буда (1895 р.), а пізніше ділянки Навля-Конотоп на залізниці Москва-Київ (1905—1907 рр.) почала розвиватись лісорубна промисловість. Частина населення займалась городництвом та садівництвом. З розвитком господарства зростала і Середина-Буда. У 1910 р. в ній проживало 6290 чол.

5 травня 1918 року відповідно до «Телеграми про замирення на німецько-українському фронті» місто Середина-Буда опинилася в «нейтральній зоні». Тут формувалися повстанські загони Боженка та Щорса, тут бували Станіслав Косіор, Артем (Сергєєв), Андрій Бубнов, Володимир Затонський, Юрко Коцюбинський, Віталій Примаков.

Середина-Буда постраждала внаслідок Голодомору 1932—1933 років.

Зайнята нацистськими військами 1 жовтня 1941 року

У роки Другої світової війни на Серединобудщині діяли три партизанські загони та партизанські з'єднання С. А. Ковпака, О. М. Сабурова та інші.

До середини лютого 2016 року в центрі Середини-Буди стримів пам'ятник Леніну.

Наприкінці березня 2024 року на рівні Уряду прийнято рішення про примусову евакуацію дітей з міста Середина-Буди, а також із сіл Студенка і Бачівська Есманьської громади у зв'язку з масованими російськими обстрілами.

Національний склад

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року:

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

• Маслюков Олексій Терентійович (1879—?) — народний музикант-лірник.
• Єлизавета Данилова — дбн, фахівець з антропологічної гематології.
• Сергій Ковальов — російський дисидент, політик, перший омбудсмен РФ.
• Красовицький Беніамін Ісакович — учитель, ветеран німецько-радянської війни.
• Зиновій Красовицький  — український науковець, професор, доктор медичних наук, заслужений лікар України.
• Хочина Ірина Вікторівна (* 1994) — українська лучниця.

• Середина-Буда згадується в науково-фантастичному романі «Хвилі гасять вітер» братів Стругацьких як місце народження одного з персонажів — українського науковця Богдана Гайдая.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Сумська область

• Бажан О. Г. Середина-Буда [Архівовано 9 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 542. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.

• Облікова картка^{[недоступне посилання з липня 2019]}