Кокосова Пальма: вид рослин

Плоди кокосової пальми використовують для виготовлення кокосової стружки. Також кокоси споживають без обробки.

Кокосова пальма Період існування: 55–0 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N ранній еоцен — наш час
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Однодольні (Monocotyledon)
Клада:	Комелініди (Commelinids)
Порядок:	Пальмоцвіті (Arecales)
Родина:	Пальмові (Arecaceae)
Підродина:	Arecoideae
Триба:	Cocoseae
Рід:	Cocos L.
Вид:	Кокосова пальма (C. nucifera)
Біноміальна назва
Cocos nucifera L.

Назва «коко» походить з португальського імені монстра Ель Кукуй, з головою овочем, що викрадає і їсть дітей. Плід кокоса був схожий на голову.

Висока струнка пальма може досягати висоти до 30 метрів. Стовбур — 15-45 см у діаметрі, гладкий, у кільцях від опалого листя, злегка нахилений і розширений біля основи. Бічних гілок немає, але внизу часто розвиваються корені для опори. Листки перисті, щільні, завдовжки 3-6 м. Дрібні жовтуваті одностатеві квітки зібрані в колоски.

Плід

 

 

Плід, він же кокосовий горіх, — кістянка, 15—30 см завдовжки, порівняно округлий, масою 1,5—2,5 кг. Зовнішня оболонка плоду (екзокарп) пронизана волокнами (койр); внутрішня (ендокарп) — тверда «шкаралупа», з 3 порами, що ведуть до 3 насінин, з яких тільки одна розвивається в сі́м'я. Сі́м'я складається з м'ясистого поверхневого шару білого кольору товщиною близько 12 мм (м'якоть або копра) і ендосперму.

Ендосперм, спершу рідкий і прозорий (кокосова вода), з появою в ньому крапель олії, що виділяються копрою, поступово перетворюється на емульсію молочного кольору (кокосове молоко), потім густіє і твердне.

Плоди ростуть групами по 15—20 штук, повністю дозріваючи протягом 8—10 місяців. У культурі пальма починає плодоносити з 7—9 років і продовжує близько 50 років. Одна пальма щорічно дає від 60 до 120 горіхів. Горіхи збирають повністю доспілими (на копру та інші продукти) або за місяць до дозрівання (на койр).

Батьківщина кокосової пальми точно невідома. Імовірно, вона родом з Південно-Східної Азії (Малайзії). Зараз вона повсюдно поширена в тропіках обох півкуль, як в культурному, так і в дикорослому вигляді. На Філіппінах, Малайському архіпелазі, півострові Малакка, в Індії і на Шрі-ланці її розводять з доісторичних часів.

Кокос — рослина морського узбережжя, що надає перевагу піщаним ґрунтам. Вона чудово росте на прибережних коралових смугах, атолах та у місцях, де не можуть вижити інші рослини. Розширення ареалу її зростання відбувалося за допомогою людини і природним чином: кокосові горіхи водонепроникні і вільно тримаються на воді, далеко розносячись океанічними течіями і зберігаючи при цьому життєздатність.

В Європі

В Європі ростуть на півдні середземноморського острова Мальта, Лампедузі та Лінозі, це єдині місця в Європі, які мають сприятливий клімат для їх зростання. Кокоси ростуть на території Іспанії, на Канарських островах і на території Португалії — на архіпелазі Мадейра, обидва з яких належать географічно до Африканського континенту.

Кокосова пальма — одна з десяти найцінніших для людини рослин. Так або інакше використовуються майже всі її частини.

Зрілий ендосперм (м'якоть) містить олії, мінеральні речовини, вітаміни; його їдять сирим або висушують, додаючи потім в кондитерські вироби і каррі. Копра також є цінною сировиною для отримання жирної кокосової олії, що йде на виготовлення мила, свічок і маргарину. Копру традиційно отримують, розкладаючи розколені кокосові горіхи на освітлених сонцем місцях для просушування. Копру, що через деякий час підсохнула, відокремлюють і подрібнюють потім в стружку. Макуха, що залишається, йде на корм худобі. Також кокосову стружку використовують для цукерок «Раффаелло».

Ендосперм незрілих горіхів — кислувато-солодке кокосове молоко (хоча правильніше за нього називати кокосовою водою) — використовується для пиття і в кулінарії. Воно добре угамовує спрагу і містить велику кількість вітамінів, мінералів та інвертованого цукру. Кокосова вода, ізольована усередині горіха настільки стерильна, що під час Другої світової війни її в екстрених випадках використовували замість фізіологічного розчину внутрішньоведення. Проте, її не можна довго зберігати — вона не піддається пастеризації і згортається при нагріванні.

 

Важливим продуктом, що готується з кокоса, є справжнє кокосове молоко. Його роблять, витримуючи терту м'якоть в гарячій воді, щоб отримати олію і ароматичні компоненти. В результаті виходить молочно-біла непрозора емульсія (17-20 % жирності) з солодким кокосовим запахом. Через деякий час жир і вода розділяються (за аналогією з коров'ячим молоком), виходять кокосові вершки. Кокосове молоко — важливий елемент в багатьох азійських кухнях, з нього наприклад виготовляють відомий тайський суп «том ка».

Верхівкові бруньки, що звуться «кокосова капуста», вживаються у салатах.

Виробництво пальмових серцевин дуже дороге, тому що пальма після збору урожаю гине.

З волокна оболонок плодів (койр), а також з волокон листя виготовляють канати, рогожі, щітки тощо. Стовбури — прекрасний будівельний матеріал. Листя йде на плетіння і служить покрівельним матеріалом. З шкаралупи горіхів роблять посуд. Крім того, кокосові горіхи, особливо кокосова олія, застосовуються в традиційній медицині, як протизапальний, протицинговий, сечогінний засіб.

Кокосова олія містить 84 % насичених жирів. Її виробляють шляхом віджиму білого м'якуша плодів.

Алкогольні напої

З соку пуп'янків і молодих стовбурів варивом отримують сироп, який кристалізується в темно-коричневий пальмовий цукор, схожий на кленовий. За іншими джерелами, сироп отримують з надрізаних квітконосів. Сік, що заграв, перетворюється на слабкоалкогольний (8 %) напій, який в Індії і на Шрі-Ланці називається тодді, на Філіппінах і в Мексиці — туба, а в Індонезії — тувак. Подальше бродіння тодді дає пальмовий оцет. Дистиляція тодді дає високоградусний напій — аррак, прозору рідину з високим вмістом алкоголю і приємним горіховим присмаком.

•  
  Доросла рослина
•  
  Молодий паросток
•  
  Суцвіття
•  
  Стовбур
•  
  Кокосовий горіх
•  
  Коктейль
•  
  Кокосова плантація

• Ліс. — К.Махаон-Україна, 2008. — 304 с., іл. — С. 140