Піри́т — (грец.
Часто у піриті наявні домішки Co, Ni, As, Cu, Au, Se і інших хімічних елементів.
Пірит | |
---|---|
Загальні відомості | |
Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
Абревіатура | Py |
Хімічна формула | FeS₂ |
Клас мінералу | сульфіди |
Nickel-Strunz 10 | 2.EB.05a[3] |
Dana 8 | 2.12.1.1 |
Генезис | гідротермальний, осадовий, метаморфічний |
Ідентифікація | |
Колір | мідний і золотавий |
Форма кристалів | пентагондидодекаедри, куби |
Сингонія | кубічна сингонія[4] |
Просторова група | кристалографічна група 205d[4] |
Спайність | погана по [100], та [110] |
Злам | нерівний |
Твердість | 6 |
Блиск | металевий |
Прозорість | непрозорий |
Колір риси | чорний |
Густина | 5,025 ± 0,07 г/см³ |
Інші характеристики | |
Магнетизм | парамагнетик, намагнічується при нагріванні |
Названо на честь | вогонь (давньогрецька мова)[5] |
Пірит у Вікісховищі |
Синоніми: сірчаний колчедан, залізний колчедан, купоросний колчедан, камінь інкський, руда залізна печінкова.
Назва «пірит» грецького походження й перекладається як «вогняний камінь», що пов'язано з властивістю піриту давати іскри при ударі.
Парамагнетик, термоелектричний. Твердість за шкалою Мооса 6–6,5 (зменшується при підвищенні змісту Ni); густина 4,9–5,2 г/см³, температура плавлення 1177–1188 °C [1]. Колір світлий, латунно-жовтий. Блиск металевий. Риса бурувата, зеленувато-чорна. Не розчиняється у воді. Деякі різновиди піриту мають детекторні властивості. Хімічна формула: FeS2. Містить (%): Fe — 46,55; S — 53,45. Домішки: Co, Au, As, Te, Se, Cr, V.
Мінерал має дидодекаедричний вид кубічної сингонії із кубічною гранецентрованою ґраткою Браве, утворюючи кубічні, пентагондодекаедрічні і рідше октаедрічні кристали. Але поширений найчастіше у вигляді суцільних зернистих мас. Утворює суцільні зернисті скупчення (колчеданні поклади), кулясті, ниркоподібні і променисто-концентричні агрегати, а також вкрапленики у різних породах. Це — один з найпоширеніших сульфідів осадових і гідротермальних родовищ. Утворюється також при магматичних і контактово-метасоматичних процесах. Окиснюючись, переходить у сульфати заліза. Кінцевий продукт цього процесу — лімоніт. Часто утворює псевдоморфози по органічних рештках, а також по різних мінералах: піротину, магнетиту, гематиту та ін.
Пірит є сировиною для одержання сірчаної кислоти, міді, цинку тощо. Він — один з головних компонентів сірчаних руд. Головне джерело отримання кобальту (Со-пірити), в значній мірі — золота, селену і талію. Частково пірит використовується для отримання міді та одержання сірки. Відходи користуються попитом у металургійній промисловості. Здатність піриту до швидкого окиснення надає шкідливих якостей породам, що вміщують цей мінерал, при використанні їх у будівництві. Основний метод збагачення — флотація. Красиві кристали і друзи піриту — цінний колекційний матеріал.
З точки зору неорганічної хімії, яка визначає ступінь окислювання кожного атома, формулу піриту найкраще записати як . Цей формалізм показує, що атоми сірки у піріті знаходяться в парах –S—S–. Ці одиниці персульфідів в піриті можна розглядати як отримані від персульфіда водню[ru] (хімічна формула , структурна H—S—S—H). Таким чином пірит слід було б більш правильно називати персульфід заліза[ru], а не дисульфід заліза. На відміну від цього випадку, наприклад, в молібденіті (MoS2) сірка представлена ізольованими атомами S2−. Отже, заряд молібдену дорівнює 4+: . Мінеральний арсенопірит має хімічну (і структурну) формулу — FeAsS. У той час як у піриту 2 атома сірки: , арсенопірит має лише один атом, формально отриманий від депротонування[en] H2AsSH (аналога гідроксиламіну ). Аналіз класичного ступеня окиснення іноді рекомендують описувати, спираючись на формулу арсенопірита: . Більш імовірною можна вважати валентну структуру (також як льолінгіт ).
Пірит — один з найпоширеніших в земній корі сульфідів. Великі його поклади зосереджені в родовищах гідротермального походження, колчеданових покладах, осадових і метаморфічних породах. Крім того пірит в невеликих кількостях утворюється в магматичних процесах. В осадових породах пірит утворюється в закритих морських басейнах, подібних до Чорного моря, в результаті зв'язування залізом розчиненого в осаді сірководню.
Основні знахідки:
ФРН Мегген (Вестфалія), Вальдзассен (Баварія), Раммельсберґ, Ельбінгероде (Гарц);
США Прінс-Вільям, Луїза, Пуласкі (шт. Вірджинія);
Іспанія Хуельва, Пенья-дель-Гчерво, Санто Домінго, Тарсіс і Боргос (Ріо-Тінто);
Норвегія Сулітельма, Рьорус і Льоккен;
Україна (Карпати, Донбас, УЩ);
Кіпр;
та в багатьох ін. країнах світу.
Використовувався в кресалах. Лише в середині першого тисячоліття до н. е. кельти замінили пірит осталеним залізом, і в такому вигляді кресало проіснувало до винаходу сірників (1827 р.).
Завдяки властивості давати іскри при ударі, мінерал використовувався в колісцевих замках перших рушниць і пістолетів (пара сталь-пірит).
Згадується в книзі Феофана Прокоповича «Про досконалі змішані неживі тіла — метали, камені та інші» (курс лекцій у Києво-Могилянській академії, 1705–1709 рр.).
Пірит є сировиною для отримання сірчаної кислоти, сірки і залізного купоросу, але останнім часом рідко використовується для цих цілей. У величезних обсягах він витягується при розробці гідротермальних родовищ міді, свинцю, цинку, олова і інших кольорових металів. Але переробка піриту в корисні компоненти зазвичай виявляється економічно невигідною, і його відправляють у відвали.
Розрізняють:
This article uses material from the Wikipedia Українська article Пірит, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.