Готта́рдський базисний тунель (нім.
Відкрито 1 червня 2016. 15 жовтня 2010 року було завершено буріння тунелю і він став найдовшим у світі (57 км, а включно зі службовими та пішохідними ходами — 153,4 км). Введення до експлуатації, здійснене у 2017 році, дозволило Швейцарії підключитися до європейської системи високошвидкісних залізниць.
Готтардський базисний тунель | |
Названо на честь | Готтард |
---|---|
Країна | Швейцарія |
Адміністративна одиниця | Урі |
Місце розташування | Урі Граубюнден Тічино |
Геодані | Data:GotthardBaseTunnel.map |
Власник | SBB CFF FFS |
Обмеження швидкості | 69 метр на секунду |
Оператор | SBB CFF FFS |
Дата офіційного відкриття | 1 червня 2016 |
Проходить над/під | Ґоттардський масив |
Несе на собі | Готтардбан |
Ширина колії | європейська колія |
Початкова чи кінцева точка | Ерстфельд, Biasca railway stationd і Altdorf railway stationd |
Довжина або відстань | 57,09 км |
Маршрутна карта | Template:Gotthard Base Tunneld |
Тип електрифікації | 15 кВ змінного струму електрифікаціяd |
Робоча температура | 28 °C |
Офіційний сайт(англ.) Офіційний сайт(фр.) Офіційний сайт(італ.) Офіційний сайт(нім.) Офіційний сайт(фр.) Офіційний сайт(італ.) Офіційний сайт(англ.) | |
Готтардський базисний тунель у Вікісховищі |
8°45′54″ сх. д. / 46.600000000027776536626334° пн. ш. 8.76500000002777746° сх. д.
Готтардський базисний тунель | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Початкова ідея побудови Готтардського базисного тунелю була висунута ще в 1947 році. Перший варіант проєкту укладено міністерством внутрішніх справ Швейцарії 1962 року. План включав у себе двоколійний тунель у вигляді прямої лінії від Амштега до Джорніко. Він повинен був простягнутися на 45 км і мати «обгін» перехід між коліями в середині. Потяги мали досягати швидкості 200 км/год, що не сильно відрізняється від остаточного плану.
Багато параметрів початкового плану були радикально змінені згодом. Основним каменем спотикання стала конструкція тунелю. Вибір стояв між двоколійним тунелем з тунелем обслуговування і двома одноколійними тунелями (з або без тунелю обслуговування). Остаточно перемогло технічне рішення з двома одноколійними тунелями без тунелю обслуговування, але зі з'єднуючими переходами (галереями) приблизно кожні 180 метрів (у такому разі один тунель може служити виходом з іншого). Воно також включало дві багатофункціональні станції та переходи колій.
Через збільшення інтенсивності руху між країнами, Швейцарія в 1994 році проголосувала за зміни в транспортному регулюванні. Метою змін стало перевозити вантажні автомобілі і контейнери між південною Німеччиною і північною Італією на поїздах, аби зменшити перевантаження на дорогах (і, заодно, поліпшити екологічне навантаження).
Прийняття в 1998 році податку на важкий транспорт укупі з модернізаційними планами залізниць остаточно відкрили дорогу для будівництва.
На будівництві одночасно працювало понад 1500 робітників. Роботи велися цілодобово, сім днів на тиждень. Для прорубування скельних порід тут застосували як вибухові роботи, так і декілька тунелепрохідних комплексів (ТПК). Тунель є спареним (паралельні тунелі з'єднані між собою галереями приблизно через кожні 325 м, потяги курсують ними у протилежних напрямках). Всередині тунелю знаходиться дві аварійні залізничні станції, пов'язані з поверхнею аварійними шахтами.
Для забезпечення на лінії швидкісного режиму 250 км/год, нова магістраль Цюрих — Мілан практично не має вигинів та ухилів і прямує на висоті 500 м над рівнем моря. Це дозволяє скоротити на 1 годину час поїздки, що вимагало до відкриття 3,5 години.
Рік | Місяць | Побудовано до зазначеного моменту, км | Побудовано, % від проектної довжини (153,4 км) |
---|---|---|---|
2004 | липень | 52,3 | 34,1 |
2005 | липень | 74,6 | 48,6 |
2006 | липень | 96,1 | 62,5 |
2007 | липень | 103,7 | 67,6 |
2008 | липень | 113,2 | 73,8 |
2009 | липень | 134,8 | 88,8 |
2010 | липень | 146,6 | 96,6 |
2010 | жовтень | 153,4 | 100 |
У 1882 році було побудовано залізничний тунель Готтард шириною 8 м, висотою від верху рейок до ключа склепіння 6 м.
Сусідній автомобільний тунель Готтард було відкрито 1980 року.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Gotthard-Basistunnel |
This article uses material from the Wikipedia Українська article Готтардський базисний тунель, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.