Томас Зюдгоф

Професор Стенфордського університету, очолює Зюндгофську лабораторію при медичній школі. 2013 року спільно з Джеймсом Ротманом та Ренді Шекманом отримав Нобелівську премію з фізіології або медицини.

Томас Крістіан Зюдгоф
нім. Thomas Christian Südhof
Народився	22 грудня 1955(1955-12-22) (68 років) Геттінген,  Німеччина
Країна	США
Діяльність	біохімік, лікар, викладач університету, хімік, науково-педагогічний працівник
Alma mater	Рейнсько-Вестфальський технічний університет Аахена Гарвардський університет Геттінгенський університет
Галузь	молекулярна генетика, нейробіологія, психіатрія, неврологія
Заклад	Стенфордський університет
Посада	професор
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор медицини (M. D.)
Науковий керівник	Victor P. Whittakerd
Членство	Національна академія наук США Американська академія мистецтв і наук Леопольдина Національна медична академія СШАd Лондонське королівське товариство
Відомий завдяки:	дослідження транспортних систем клітин
У шлюбі з	Lu Chend
Нагороди	премія Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідження (2013) премія Кавлі з нейронаукиd (2010) Feldberg Foundationd (1994) Bristol-Myers Squibb Award for Distinguished Achievement in Neuroscience Researchd (2004) W. Alden Spencer Awardd (1993) NAS Award in Molecular Biologyd (1997) іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (2017)
Особ. сторінка	med.stanford.edu/profiles/thomas-sudhof
Томас Зюдгоф у Вікісховищі

Томас Зюдгоф народився в Геттінгені, дитинство й шкільні роки провів у Геттінгені та Гановері. Студіював медицину в Технічному університеті Ахена, Гарвардському та Геттінгенському університетах. 1982 року в інституті біофізичної хімії Макса Планка^[de] він захистив дисертацію «Die biophysikalische Struktur der chromaffinen Granula im Lichte ihres Osmometerverhaltens und ihrer osmotischen Lyse», присвячену структурі та функціями хромафінних клітин надниркових залоз, в яких утворюються гормони адреналін та норадреналін.

У рамках своєї постдокторантури Зюдгоф працював у відділенні молекулярної біології Південно-Західного медичного центру при Техаському університеті^[en] в Далласі під керівництвом майбутніх нобелівських лауреатів Майкла Стюарта Брауна та Джозефа Леонарда Голдштейна. Там йому вдалося провести клонування ЛПНЩ-рецепторів. Після цього він зайнявся дослідженням молекулярної основи передачі сигналів в нервовій системі і 1991 року отримав посаду професора молекулярної генетики на однойменному факультеті при Техаському університеті (UT Southwestern).

З 1995 по 1998 рік Зюдгоф був науковим членом (Wissenschaftliches Mitglied) Товариства Макса Планка та директором Інституту Макса Планка з експериментальної медицини в Геттінгені. 1998 року Зюдгоф повернувся на попереднє місце роботи в Даллас.

Одною з тем його досліджень було питання про те, як утворюються і розвиваються синапси мозку на ембріональному рівні та пізніше, під час процесів навчання (синаптична пластичність).

Зюдгоф також досліджував причини нейронних захворювань, таких як хвороба Альцгаймера, хвороба Паркінсона, шизофренія, тривожний невроз і аутизм, а також вивчав вплив ботулотоксину типу А на клітинному та молекулярному рівні.

2008 року Зюдгоф перейшов на роботу в Стенфордський університет, де обіймає меморіальну посаду професора вищої медичної школи (англ. Avram Goldstein Professor in the School of Medicine), а також професора з молекулярної та клітинної фізіології, психіатрії і неврології.

• 1993 Премія В. Алдера Спенсера колумбійського університету (разом з Річародом Шеллером)
• 1994 Премія Вільяма Фелдберга
• 1997 Roger Eckert Award Lecture, Göttingen
• 1997 Премія Національної академіх наук США в галузі молекулярної біології (разом з Річардом Шеллером)
• 2004 Премія MetLife (разом з Роберто Малінов)
• 2008 Премія біофізичного товариства іммені сера Бернарда Катца (разом з Райнгардом Яном)
• 2008 Премія Пассано
• 2010 Премія Кавлі (разом з Річардом Шеллером та Джеймсом Ротманом)
• 2013 Премія Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідження
• 2013 Нобелівська премія з медицини (2013)

• Südhof, T.C.: The structure of the human synapsin I gene and protein. In: Journal of Biological Chemistry 265, 1990, 7849-7852.
• Brose, N., Petrenko, A.G., Südhof, T.C., and Jahn, R.: Synaptotagmin: A Ca2+ sensor on the synaptic vesicle surface. In: Science 256, 1992, 1021—1025.
• Ushkaryov, Y.A., Petrenko, A.G., Geppert, M., and Südhof, T.C.: Neurexins: Synaptic cell surface proteins related to the α-latrotoxin receptor and laminin. In: Science 257, 1992, 50-56.
• Geppert, M., Bolshakov, V.Y., Siegelbaum, S.A., Takei, K., De Camilli, P., Hammer, R.E., and Südhof, T.C.: The role of Rab3A in neurotransmitter release. In: Nature 369, 1994, 493—497.
• Geppert, M., Goda, Y., Hammer, R.E., Li, C., Rosahl, T.W., Stevens, C.F., and Südhof, T.C.: Synaptotagmin I: A major Ca2+ sensor for transmitter release at a central synapse. In: Cell 79, 1994, 717—727.
• Schoch, S., Castillo, P.E., Jo, T., Mukherjee, K., Geppert, M., Wang, Y., Schmitz, F., Malenka, R.C., and Südhof, T.C.: RIM1α forms a protein scaffold for regulating neurotransmitter release at the active zone. In: Nature 415, 2002, 321—326.
• Südhof, T.C.: Calcium control of neurotransmitter release. In: Cold Spring Harbor Perspectives in Biology. 4 (1), 2012

• Біографія на сайті Stanford School of Medicine (англ.)
• Howard Hughes Medical Institute Biography
• Howard Hughes Medical Institute Research Abstract
• Südhof Lab at the Stanford School of Medicine
• Біографія на сторінці Премії Кавлі
• Розгорнута автобіографія Зюдгофа на сайті Норвезької академії наук

Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.