Лютнева Революція

Була здійснена незабаром після відмови імператора Миколи II від 3-х прямих вимог до нього, отриманих від представників Англії, Франції та Італії, які були серед учасників шостої конференції країн-союзників по Антанті, що проходила в Петербурзі з 29 січня до 21 лютого 1917.

У січні 1917 року в Петербург приїхала Союзна комісія "благородних" італійців, французів і англійців (представників союзників Росії у першій світовій війні) і після наради з Гучковим, князем Львовим, Родзянко, генералом Полівановим, Сазоновим, англійським послом Б'юкененом та іншими опозиціонерами передали государю Миколі II наступні вимоги:

• Введення в штаб верховного Головнокомандувача російської армії союзних представників з правом вирішального голосу.
• Оновлення командного складу всіх російських армій за вказівкою держав Антанти.
• Введення в Росії Конституції з відповідним міністерством.

На цих вимогах цар поклав наступні прекрасні і правдиві резолюції:

• Зайве введення союзних представників в (російську армію), бо своїх представників в союзні армії з правом вирішального голосу вводити не планую.
• Теж зайве. Мої армії воюють з більшим успіхом, ніж армії моїх союзників.
• Акт внутрішнього управління підлягає розсуду монарха і не вимагає вказівок союзників.

Після цього в англійському посольстві відбулося засідання за участю членів союзної комісії (Антанти) і всіх вищезгаданих «опозиціонерів». На ньому було вирішено — «кинути законний шлях і виступити на шлях революції» при першому ж від'їзді государя до ставки. На посилення наклепницької агітації «вдячні і благородні союзні представники», які втратили совість і честь і забули все, чим вони зобов'язані імператору Миколі II, видали гроші.

Іншими причинами також називають загострення політичної ситуації в Російській імперії через участь в першій світовій війні 1914—1918 років та внаслідок цього великі людські втрати на фронтах.

Мобілізація до армії значної кількості селян призвели до розорення та загального зубожіння значних мас населення імперії, поглибила соціально-економічні і політичні суперечності в країні. З початку 1917 року незадоволення війною та економічні труднощі викликали масовий страйковий рух, особливо у великих промислових центрах. Страйк на Путилівському заводі у Петрограді, що розпочався 17 лютого 1917 року, став передвісником масових революційних виступів.

 

27 лютого (10 березня) до загального страйку петроградських робітників приєдналися солдати Волинського, Преображенського та Литовського гвардійських полків. Петроград опинився в руках повсталих. Відновлення порядку в столиці та встановлення зв'язку з урядовими установами і особами — такі завдання поставив перед собою Тимчасовий комітет Державної Думи (голова — Михайло Родзянко), створений вранці.

Того ж дня ввечері відкрилось перше засідання Петроградської Ради робітничих, солдатських та матроських депутатів, яка обрала головою лідера меншовицької фракції Державної Думи Миколу Чхеїдзе.

Рада делегувала до Тимчасового комітету своїх представників — Чхеїдзе і Керенського.

В ніч на 28 лютого Тимчасовий комітет у зверненні до народів імперії заявив, що бере на себе організацію нової влади і до утворення Тимчасового уряду державне управління здійснюватимуть комісари із членів Думи.

Більшістю голосів 2 березня 1917 року Петроградська Рада доручила формування уряду Думському комітету.

Того ж дня імператор Микола II зрікся престолу на користь свого брата Михайла, який 3 березня також відмовився від трону. Була опублікована декларація про програму і склад Тимчасового уряду на чолі з князем Львовим, який до скликання Установчих зборів взяв на себе всю повноту влади в країні (Тимчасовий Уряд).

Відому роль у загострення політичної ситуації в Російській імперії зіграли інтереси як союзників імперії по Антанті, так і її ворогів. А саме головного супротивника на фронті війни — Німецької імперії (див. «Пломбований вагон»). Це проявилося з одного боку — у спробах утримані за усіляку ціну Російську імперію у війні (країни Антанти: Велика Британія, Франція); а з іншого боку — у сепаратному виводі Російської імперії із війни (Центральні держави Німецька імперія, Австро-Угорщина). Таємне сприяння політичним та підривним силам зсередини країни з боку країн «Центральних держав», мали на меті повалення наявного політичного режиму, забезпечення цих сил фінансовими та матеріальними коштами, зброєю тощо.

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.

• Пломбований вагон
• Жовтневий переворот 1917
• Російська революція (1917)

Джерела

• Российское духовенство и свержение монархии в 1917 году (Материалы и архивные документы по истории Русской православной церкви) / Бабкин М. А. (составитель, автор предисловия и комментариев). — 2-е изд., исправл. и дополн. — Москва : Индрик, 2008. — 632 с. — ISBN 978-5-85759-444-5. (рос.)

Література

• Німеччина і революція в Росії. 1915—1918. Документи з архіву німецького Міністерства закордонних справ. Лондон. Видавництво Оксфордського університету. Нью Йорк — Торонто. 1958 (англ.)
• Бабкин М. А. Священство и Царство (Россия, начало XX века — 1918 год). Исследования и материалы. — Москва : Индрик, 2011. — 920 с. — ISBN 978-5-91674-077-6. (рос.)
• Бабкин М. А. Святейший синод православной Российской церкви и свержение монархии // Вестник СПбГУ. — История. — 2017. — Т. 62. — Вып. 3. — С. 522—544. (рос.)
• Babkin M. The Russian Orthodox Church Clergy and the Overthrow of the Monarchy: «Priesthood» vs. «Kingdom» // Social Sciences. — Minneapolis, 2017. — Vol. 48. — № 4. — P. 52—66. (англ.)

Довідково-енциклопедичні видання

• В. М. Бойко, О. Б. Кудлай Лютнева революція 1917 [Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 399. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Лютнева революція 1917 в Росії [Архівовано 10 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.