Е́дмунд Берк (англ.
Основоположник теорії британського консерватизму.
Едмунд Берк | |
---|---|
Ім'я при народженні | Edmund Burke |
Народився | 12 січня 1729 Дублін, Ірландське королівство[1] |
Помер | 9 липня 1797 (68 років) Біконсфілд[d], Королівство Велика Британія[1] |
Країна | Ірландське королівство |
Діяльність | державний діяч, історик і мислитель |
Галузь | політологія[2], політична ідеологія[2], консерватизм[2] і філософія[2] |
Відомий завдяки | основоположник теорії британського консерватизму |
Alma mater | Триніті-коледж |
Знання мов | англійська[3][2][4] |
Заклад | Університет Глазго |
Напрямок | ліберальний консерватизм і counter-revolutionaryd |
Magnum opus | Reflections on the Revolution in Franced і A Philosophical Enquiry into the Origin of Our Ideas of the Sublime and Beautifuld |
Посада | Член 12-го парламенту Великої Британіїd, Член 13-го парламенту Великої Британіїd, Член 14-го парламенту Великої Британіїd, Член 15-го парламенту Великої Британіїd, Член 16-го парламенту Великої Британіїd і Член 17-го парламенту Великої Британіїd |
Партія | Віги і Rockingham Whigsd (1784) |
Конфесія | Церква Ірландії |
Рід | Берк (династія) |
У шлюбі з | Jane Mary Nugentd[5] |
Автограф | |
|
Едмунд Берк народився 12 січня 1729 року в Дубліні у родині адвоката. Його батько був протестантом, а мати — католичкою. Едмунд навчався в Триніті Коледжі рідного міста, закінчив його 1748 року.
1750 року переїхав до Лондона, щоб продовжити вивчення права у школі баристерів «Міддл Темпл». Покинув навчання, обравши ремесло письменника.
У 1758 році заснував щорічний альманах Annual Register — огляд подій у світі, який відтоді видавав протягом 30 років.
1765 року Берк став особистим секретарем прем'єр-міністра Англії 2-го маркіза Рокінгема (від партії вігів), а незабаром і членом парламенту.
Едмунд Берк вів активну політичну і громадську діяльність, багато писав до кінця життя. І якщо у поглядах на управління англійськими колоніями мислитель був лібералом, у внутрішньо-політичному житті часто обстоював позиції консерватизму, основоположником британської моделі якого він, власне і вважається. Особливо вплинули на формування консервативної ідеології Берка події Великої французької революції 1789–1799, кінця якої Берк не дочекався — помер 9 липня 1797 року.
Ранні твори Едмунда Берка стали надбанням філософської думки, зокрема, естетики. Так, юнацька праця про походження ідей «піднесеного» і «прекрасного», що вийшла друком у 1756, але була написана, ймовірно, навіть раніше, в подальшому помітно вплинула на погляди Лессінга та Гердера. Едмунд Берк був переконаний, що мистецтво має виходити не з умоглядних потреб естетики, а з духовних спонукань самої людини.
У зрілій політичній діяльності Берк виступав за лояльніше ставлення до англійських колоній у Північній Америці і обстоював скасування урядом Акту про гербовий збір, що передбачав оподаткування (фактично визиски) колоній і викликав значне незадоволення та спричинював непокору колоністів. Берк також критикував англійське управління Ірландією, особливо за дискримінацію католиків. Берк був проти намагань англійського короля Георга III посилити свою владу і доводив потребу створення політичних партій, які були б виразниками інтересів груп громадян і які б обстоювали свої чіткі і ясні принципи.
Упродовж багатьох років Берк виступав за реформування управління колоніальною Індією, що тоді перебувала під контролем Ост-Індської компанії. У 1785 році внаслідок затяжного ідеологічного конфлікту він домігся усунення від управління компанією найуспішнішого в історії її існування намісника Індії Воррена Гастінгса. Цей ідеологічний конфлікт виник тому, що Берк наполягав на неухильному втіленні в Індії британських законів, заснованих на природному праві, притаманному всім людям без винятку, а Гастінгс заперечував, що західні уявлення про право та законність взагалі неможливо застосувати на Сході.
Велика французька революція, що спалахнула 1789 року, поклала край давній дружбі Берка з очільником англійських лібералів, Чарлзом Фоксом, який, як і решта борців за людські права, привітав революційні події у Франції, тоді як Берк уважав їх демонстрацією охлократії.
У своїй книзі «Роздуми про Французьку революцію» (опублікована 1790 року) Берк виклав свої переконання про те, що свобода може існувати тільки в рамках закону і порядку, а всі реформи мають здійснюватися поступово, в еволюційний спосіб. Погляди Берка, зокрема, вплинули на ухвалу британського уряду розпочати війну з Францією. Ще більш переконливо, з нищівною критикою дій і поглядів французьких революціонерів виступив Берк у памфлетах з приводу тодішніх французьких подій.
Корінь зла мислитель вбачав у відході від традицій і спадкових цінностей (у тому числі управлінських). Берк вважав, що кожна революція безоглядно нищить духовні ресурси суспільства і культурно-ідеологічний набуток століть. Радикалізмові французьких революціонерів він протиставив британську конституцію та її засади: турботу про політичну спадковість і природний розвиток; повагу до політичних традицій і конкретних правових норм замість абстрактної ідеї закону чи його сурогату — духу закону. Берк був переконаний, що будь-який перерозподіл власності завжди веде до зростання в суспільстві несправедливості й загрожує соціальною катастрофою.
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Едмунд Берк |
This article uses material from the Wikipedia Українська article Едмунд Берк, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.