Грета Гарбо: шведська та американська кіноакторка

У 1950 році визнана найбільшою зіркою німого кіно XX століття. Вважається однією з найбільших і найзагадковіших зірок Голлівуду. У 1955 році відзначена почесною премією Оскар. У 1999 році зайняла 5 місце в рейтингу найвидатніших кінозірок за версією Американського інституту кіномистецтва. Розвинула амплуа загадкових, фатальних жінок, ведучи надзвичайно замкнутий спосіб життя: повністю відмовлялася від реклами й спілкування з пресою і фанами.

Грета Гарбо
англ. Greta Garbo
Грета Гарбо у фільмі «Натхнення» (1931)
Ім'я при народженні	Грета-Ловіза Густафсон
Народилася	18 вересня 1905(1905-09-18) Стокгольм, Швеція
Померла	15 квітня 1990(1990-04-15) (84 роки) Нью-Йорк, США пневмонія і ниркова недостатність
Поховання	Скугсчюркогорден[4]
Національність	шведка
Громадянство	Швеція, США
Релігія	лютеранство
Діяльність	Актриса
Alma mater	Dramatens elevskolad (1924)
Роки діяльності	1920—1941
Батьки	Karl Alfred Gustafssond[5] Anna Lovisa Johansdotterd[5]
Брати / сестри	Sven Gustafssond і Alva Garbod
IMDb	nm0001256
Автограф
Нагороди та премії
Оскар за життєве досягнення (1955) Нагорода нью-йоркських кінокритиків, «найкраща актриса» Анна Кареніна (1935) Дама з камеліями (1936)
gretagarbo.com
Грета Гарбо у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Народилася 18 вересня 1905 року в Стокгольмі (Швеція) в бідній родині. У 1918 році батько помер від туберкульозу, і Греті довелося кинути школу й шукати заробіток.

 

Спочатку Грета влаштувалася прибиральницею в перукарні, служила в банку, потім продавчинею у великому універмазі «Паб». Тут отримала пропозицію спробувати себе моделлю реклами. Дебютувала у 1921 році в ролику «Як не треба одягатися», після чого запрошена демонструвати купальники; потім були ще кілька ролей у рекламі та короткометражних комедіях.

За одну з ролей отримала стипендію на навчання в студії «Драматен» при Королівському стокгольмському театрі драми.

У 1922 році отримала роль у картині «Петер-волоцюга» комедійного режисера Еріка Патчера. Того ж року вступила в школу драматичного мистецтва при Королівському драматичному театрі Стокгольма, де познайомилася з режисером Моріцем Стіллером, який придумав псевдонім Грета Гарбо на основі імені популярної в той час норвезької акторки Еріки Дарбі.

У 1924 році Гарбо зіграла Елізабет Дону у фільмі Стіллера за романом Сельми Лагерлеф «Сага про Єсту Берлінґа». Наступну, третю драматичну свою роль, Гарбо виконала у стрічці класика німецького німого кіно Георга Пабста «Безрадісний провулок» (1925). Ця робота миттєво ввела її до числа найбільших кінозірок Європи.

Зірка німого кіно (1925—1929)

 

У 1925 році до Моріца Стіллера надійшло запрошення до Голлівуду, і він домігся другого контракту для Гарбо. У Голлівуді Гарбо знялася у двох фільмах «Потік» (1926) і «Спокусниця» (1926). Фільми пройшли успішно, і Гарбо отримала п'ятирічний контракт. Знімалася в кількох фільмах щорічно: «Плоть і диявол» (1927), «Кохання» (1927, екранізація «Анни Кареніної»), «Божественна жінка» (1928) тощо. Останнім німим фільмом Гарбо став «Поцілунок» (1929).

Ікона «Золотого віку» (1930—1939)

З настанням ери звукового кінематографу всі чекали, як же заговорить «скандинавський сфінкс» (так називали Гарбо критики). Дебютом Гарбо у звуковому кіно став фільм «Анна Крісті», за яким були «Роман» (1930 рік), «Натхнення» (1931 рік), «Сюзанна Ленокс: її падіння і піднесення» (1931 рік), «Мата Харі» (1931 рік), «Гранд Готель» (1932 рік), «Якою ти мене бажаєш» (1932 рік).

Усього Грета Гарбо зіграла в 10 німих і в 14 звукових фільмах.

Фільм «Гранд-Готель» у 1932 році удостоєний премії «Оскар». Потім протягом деякого часу Гарбо не знімалася через конфлікт щодо умов її контракту. Врешті-решт керівництво MGM поступилося й склало новий контракт, який представляв Гарбо виключні права.

У середині 1930-х Гарбо зіграла три цікаві для неї ролі: королеву Христину (1933), Анну Кареніну (1935) та Маргариту Готьє (у фільмі «Камелії» або «Дама з камеліями», 1936).

У 1938 році Грета Гарбо вперше знялася у комедійному амплуа у стрічці «Ніночка». Після провалу останнього свого фільму «Дволика жінка» (1941) акторка назавжди залишила кіно.

Приватне життя

У 1951 році Грета Гарбо прийняла американське громадянство.

У 1954 році отримала спеціальну премію «Оскар» за видатний внесок у розвиток кіномистецтва.

Грета Гарбо майже півстоліття прожила відлюдницею в Нью-Йорку в апартаментах на Мангеттені під ім'ям міс Гаррієтт Браун. На вулиці вона з'являлася тільки в темних окулярах, з репортерами та журналістами не спілкувалася. Її коло спілкування становили лише обрані: Черчилль, Ротшильд, Онассіс, члени шведської королівської родини. Усі пропозиції знову повернутися на екран Гарбо відкидала.

У 1970-ті роки стало відомо, що велика частина торгівельного центру на Родео-Драйв у Беверлі-Гіллз належить Гарбо. Крім того, вона володіла будинками в Нью-Йорку і в Швеції, а також унікальною колекцією живопису. Її фінансовими консультантами були найбільші фінансисти Америки.

Грета Гарбо померла 15 квітня 1990 року. Всі багатомільйонні статки залишила своїй племінниці Грей Райнсфілд і заповідала поховати себе в рідному Стокгольмі. Безліч юридичних складнощів призвели до того, що урна з її прахом дев'ять років зберігалася в похоронній конторі в Нью-Йорку. І тільки влітку 2000 року урну перевезли до Стокгольма, щоб віддати землі на цвинтарі Скугсчюркогорден у колі нечисленних близьких друзів.

Німі фільми

• 1920 Herr och fru Stockholm / Пан і пані Стокгольм
• 1921 Konsum Stockholm Promo
• 1921 En Lyckoriddare — Дівчина
• 1922 Karlekens ogon — епізодична роль
• 1922 Петер-бурлака — Грета
• 1924 Сага про Єсту Берлінґа — Елізабет Дона
• 1925 Безрадісний провулок — Грета Рамфорт
• 1926 Потік — Леонора Морено
• 1926 Спокусниця — Єлена
• 1926 Плоть і диявол — Фелісітас
• 1927 Любов — Анна Кареніна
• 1928 Божественна жінка — Маріанна
• 1928 Таємнича леді — Таня Федорова
• 1928 Жінка справи — Діана Меррік Фернесс
• 1929 Дикі орхідеї — Ліллі Стерлінг
• 1929 Єдиний стандарт — Арден Стюарт Х'юлетт
• 1929 Поцілунок — Ірен Гуаррі

Звукові фільми

• 1930 Анна Крісті — Анна Крісті
• 1930 Роман — Мадам Рита Кавалліні
• 1931 Натхнення — Івонна Вальбрет
• 1931 С'юзан Ленокс: Падіння й зліт — С'юзан Ленокс
• 1931 Мата Харі — Мата Харі
• 1932 Гранд-готель — Грузинська
• 1932 Ви бажаєте мене — Зара
• 1933 Королева Крістіна — Королева Крістіна
• 1934 Розмальована вуаль — Кетрин Фейн
• 1935 Анна Кареніна — Анна Кареніна
• 1936 Дама з камеліями — Маргарита Готьє
• 1937 Підкорення — Графиня Марія Валевска
• 1939 Ніночка — Ніна Іванівна Якушова (Ніночка)
• 1941 Дволика жінка — Карин Борг Блейк

• У 1953 Гарбо купила семикімнатні апартаменти в Мангеттені (Нью-Йорк) і жила там до кінця життя (450 East 52nd Street)
• 23 вересня 2005, на честь 100-річчя з дня народження Гарбо, випущено поштову марку з її зображенням
• Гарбо жодного разу не брала шлюбу. У 1927 році втекла з-під вінця, передумавши одружуватись із Джоном Гілбертом.
• Журнал Premiere помістив Гарбо на восьме місце в списку найбільших кінозірок всіх часів. Вона також присутня на п'ятому місці в рейтингу легенд кіноекрану за версією Американського інституту кіно.
• Гарбо планувала повернутися в кіно після закінчення Другої світової війни, але цьому наміру не судилося здійснитися.
• За винятком тих років, коли кар'єра Гарбо тільки починалася, вона ніколи не давала інтерв'ю, автографів, не була присутня на прем'єрах своїх фільмів і не відповідала на листи шанувальників і шанувальниць.
• Якщо під час зйомок акторці щось не подобалося, Гарбо було досить натякнути на повернення до Швеції, і її бажання виконувалися.
• Гарбо відчувала неприязнь до актора Кларка Гейбла, і це почуття було взаємним — вона вважала гру актора незграбною, а Гейбл у відповідь називав Гарбо снобкою.
• До дебютного альбому «Cendres de lune» французької співачки Мілен Фармер увійшла пісня «Greta», присвячена Гарбо. У музичних програшах пісні звучить голос Гарбо, взятий з різних уривків фільмів, у яких вона грала.
• Гарбо згадувалася в п'єсі Жана Кокто «Священні чудовиська». Так герой назвав дівчину, яка мріяла зніматися в кіно.

• Орден Полярної зірки