Адріати́чне мо́ре або Ядра́нське мо́ре (італ.
Площа моря складає 124 963 км².
42°46′32″ пн. ш. 15°25′33″ сх. д. / 42.77583300002777378° пн. ш. 15.42611100002777746° сх. д. | |
Довжина | 820 км |
---|---|
Ширина | 220 км |
Площа | 124 963 км² |
Найбільша глибина | 1 230 м |
Адріатичне море у Вікісховищі |
Назва моря походить від античного порту Адрія, розташованого на узбережжі в дельті річок По і Адідже. Спочатку античні греки називали Адрією (грец. Adrias Kolpos) тільки північну частину моря, але пізніше ця назва перейшла на все море. У давніх римлян море називалось лат. Mare Seperum чи лат. Mare Hadriaticum.
На півдні межею Адріатичного моря є протока Отранто, яка з'єднує його з Іонійським морем. Міжнародна гідрографічна організація встановила таку межу Адріатичного моря на півдні: лінія прямує від гирла річки Бутринті (англ. Butrinto River або англ. Vivari Channel) (Албанія, 39°44'N) до мису Караголь (Корфу, 39°45'N), далі уздовж північного узбережжя острова Корфу до мису Кефалі (39°45'N) і звідти до мису Санта-Марія-ді-Леука (Італія).
Омиває береги Італії, Хорватії, Чорногорії, Албанії, Словенії та Боснії і Герцеговини. На півдні протокою Отранто з'єднується з Іонічним морем. Ширина від 93 до 222 км, довжина — 820 км.
Узбережжя моря можна чітко розділити на 3 ділянки:
Держава | Материкове | Островів | Загалом | Довжина висхідної ліній[1] | Карта |
---|---|---|---|---|---|
Хорватія | 1777,3 | 4058,0 | 5835,3 | 526,0 | |
Італія | 1249,0 | 23,0[2] | 1272,0 | 926,0 | |
Албанія | 396,0 | 10,0 | 406,0 | 265,0 | |
Чорногорія | 249,0 | 11,0 | 260,0 | 92,0 | |
Словенія | 46,6 | 0,0 | 46,6 | 17,0 | |
Боснія і Герцеговина | 21,2 | 0,0 | 21,2 | 10,5 | |
Усього: | 3739,1 | 4102 | 7841,1 | 1836,5 | |
1 — відстань між крайніми точками берегової лінії кожної держави; 2 — острови внутрішніх лагун не враховано. |
Море біля берегів глибоке, що сприяє судноплавству.
Найбільші затоки: Венеційська, Трієстська, Манфредонія, Дринська.
Півострови: на півночі Істрія, на півдні — Горгано, Пелещац.
Більшість островів знаходиться на далматинському узбережжі: Крк (405 км²), Црес (405 км²), Брач (395 км²), Хвар (300 км²), Паг (285 км²) и Корчула (276 км²). Поблизу Італії острови майже відсутні — П'яноса, Треміті.
Пересічна глибина близько 200 м, найбільша — 1589 м. Дно являє собою улоговину з ухилом з північного заходу (глибини 20—65 м) на південний схід. У південно-східній частині моря западина з найбільшою глибиною. Донні відклади складають форамініферові піски й мули, поблизу берегів — галька, гравій, пісок. Перспективні пошуки родовищ нафти й природного газу, особливо поблизу соляних куполів, на шельфі — мезозойські й палеогенові відклади.
Адріатичне море розділено на три басейни, північний є мілководний, південний — найглибшим, з максимальною глибиною 1233 м. Підводний хребет Отранто розмежовує Адріатичне та Іонічне моря.
Адріатичне море розташовано на Адріатичній плиті, що була відокремлена від Африканської плити у мезозої. Рух цієї плити сприяв формуванню оточуючих гірських пасом і Апеннінського тектонічного підняття після його зіткнення з Євразійською плитою. У пізньому олігоцені було утворено Апеннінський півострів, що відокремив Адріатичний басейн від решти Середземномор'я. Всі типи осадових порід зустрічаються в Адріатиці, причому основна частина матеріалу, що транспортується річкою По та іншими. Західне узбережжя є рівнинне або терасоване, в той час як східне узбережжя має круте падіння з яскраво позначеним карстом.
Більша частина акваторії моря лежить в середземноморській області субтропічного кліматичного поясу, лише північна частина— в помірному. Влітку переважають тропічні повітряні маси, взимку — помірні. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів. Влітку жарка, ясна і тиха погода; взимку відносно тепло, похмура вітряна погода і дощить. У північній акваторії моря помітніші сезонні коливання температури повітря. Переважає циклонічна діяльність, погода мінлива.
Море із 3-х сторін оточене горами, що значно впливає на місцевий клімат: на півночі — Альпи, на сході — Динарське нагір'я, на заході — Апенніни. Взимку велика хмарність і значні опади (60-70 % річної кількості), влітку переважно ясна погода з яскраво вираженими бризом. Протягом року переважають місцеві вітри північних (бора на сході, містраль) і південних (сироко) напрямків, що досягають взимку штормової сили.
Температура води на поверхні в лютому +7…+13 °C, у серпні +24…+26 °C. У глибинних шарах температура води +12…+12,5 °C
Припливи неправильні подобові (до 1,2 м на півночі).
Поверхневі морські течії утворюють циклональний кругообіг: вздовж північно-східного узбережжя на північний захід рухаються середземноморські води, вздовж південно-західного берега у зворотному напрямку — адріатичні води.
Солоність морської води від 30 ‰ до 38 ‰ (на півдні). Більшість повноводних річок впадає в північній частині моря, опріснюючи північну акваторію. У глибинних шарах солоність 38—38,58 ‰.
Акваторія моря виокремлюється в самостійний морський екорегіон Адріатичного моря бореальної північноатлантичної зоогеографічні провінції. Зоогеографічно донна фауна континентального шельфу до глибини 200 м належить до середземноморської провінції, перехідної зони між бореальною та субтропічною зонами.
Адріатичне море має досить багату флору і фауну. У морі росте більше 750 видів водоростей (червоні, бурі, зелені). У прибережній зоні безліч видів черевоногих (Gastropoda) і двостулкових молюсків (Bivalvia) з товстими міцними мушлями, що надійно захищають їх від ударів хвиль; голкошкірих і ракоподібних. На мілководді мешкають устриці (Ostreoida), мідії (Mytilus), морські блюдечка (Patella), морські їжаки(Echinoidea), морські огірки (Holothurioidea), невеличкі краби (Brachyura). У заростях водоростей плавають морські коники (Hippocampinae). На більшій глибині живуть великі ракоподібні — омари (Homarus), великі краби, а також восьминоги (Octōpoda), каракатиці (Sepiida), морські зірки (Asteroidea), запливають вугрі (Anguilla) і мурени (Muraena). Товща вод насичена планктоном і молоддю риб. Морські простори розрізають зграї сардин (Sardina), скумбрія (Scomber), пеламіда (Sarda sarda), тунці (Thunnus), макрель скумбрійовидна (Auxis rochei) і макрель-фрегат (Auxis thazard). Течії приносять безліч ніжних, прозорих медуз, гідроїдних поліпів, що світяться в ночі. З акул найбільш поширені карликова (Euprotomicrus bispinatus), колюча, або катран (Squalus), блакитна акули (Prionace glauca), морська лисиця (Raja clavata), на великих глибинах — ліхтарна колюча акула (Etmopterus spinax), зрідка велетенська акула (Cetorhinus maximus). З ссавців в Адріатичному морі мешкають дельфіни і тюлень-монах (Monachus monachus), що знаходиться під загрозою зникнення.
Узбережжя Адріатичного моря з давніх часів щільно заселене, відзначається високим рівнем господарського розвитку. «Нафтові ворота» Європи для потоків вуглеводнів з Африки (Лівія) й Близького Сходу. Розвинене рибальство (сардини, скумбрієві), марикультура (устриці, мідії). На шельфі видобувають нафту, природний газ. На узбережжі курорти: Ріміні (Італія), Дубровник, Спліт, Шибеник (Хорватія) та інші.
Порт | Держава | Регіон | Тоннаж (млн тон) | Пасажири (млн осіб) |
---|---|---|---|---|
Анкона | Італія | Марке | 10,573 | 1,483 |
Барі | Італія | Апулія | 3,197 | 1,392 |
Барлетта | Італія | Апулія | 1,390 | - |
Бриндізі | Італія | Апулія | 10,708 | 0,469 |
Венеція | Італія | Венето | 32,042 | 1,097 |
Дуррес | Албанія | Дуррес | 3,441 | 0,770 |
Кіоджа | Італія | Венето | 2,990 | - |
Копер | Словенія | Словенська Істрія | 18,000 | 0,100 |
Манфредонія | Італія | Апулія | 1,277 | - |
Монфальконе | Італія | Фріулі-Венеція-Джулія | 4,544 | - |
Ногаро | Італія | Фріулі-Венеція-Джулія | 1,475 | - |
Ортона | Італія | Абруццо | 1,340 | - |
Плоче | Хорватія | Дубровник-Неретва | 5,104 | 0,146 |
Рабац | Хорватія | Істрія | 1,090 | 0,669 |
Равенна | Італія | Емілія-Романья | 27,008 | - |
Рієка | Хорватія | Приморсько-Ґораньє | 15,441 | 0,219 |
Спліт | Хорватія | Спліт-Далмація | 2,745 | 3,979 |
Трієст | Італія | Фріулі-Венеція-Джулія | 39,833 | - |
Інформація, якщо не зазначено інше, взята з сайтів Національного інституту статистики Італії (італ. Istituto Nazionale di Statistica), станом на 2007 рік; Бюро статистики Хорватії (хорв. Državni zavod za statistiku), станом на 2008 рік. Відсутність даних пасажиропотоків для італійських портів означає, що кількість пасажирів за рік була меншою за 200 тис. |
На невеликому Адріатичному узбережжі Словенії чотири курортних містечка — Копер, Ізола, Піран і Порторож. Узбережжя Хорватії відоме такими курортами, як Дубровник, Спліт, Шибеник, Макарська рив'єра (узбережжя між Брелою й Градацом), Пула, а також курортами Далматинських островів. Головний курортний район Чорногорії — Будванська рив'єра. У Боснії і Герцеговини всього один приморський курорт — Неум. Албанські курорти розташовані в районі Дурреса і на «Березі квітів» (узбережжя від Вльори до Саранді). На Італійському узбережжі Адріатичного моря користуються популярністю курорти Ріміні, Белларія-Іджеа-Марина, Каттоліка, Пескара, Галліполі, Венеційська рив'єра (узбережжя між Лідо-ді-Єзоло і Ліньяно), Пальмова рив'єра (узбережжя від Маре Габічче до Сан-Бенедетто-дель-Тронто).
Держава | Регіон | Загалом місць для відпочиваючих (тис.)* | Місць у готелях (тис.) | Ночівель на рік (млн) |
---|---|---|---|---|
Албанія | — | — | — | 2,302 |
Боснія і Герцеговина | Неум | 6,0 | 1,81 | 0,280 |
Хорватія | — | 411,722 | 137,561 | 34,915 |
Італія | Фріулі-Венеція-Джулія | 152,847 | 40,921 | 8,656 |
Венето | 692,987 | 209,7 | 60,820 | |
Емілія-Романья | 440,999 | 298,332 | 37,477 | |
Марке | 193,965 | 66,921 | 10,728 | |
Абруццо | 108,747 | 50,987 | 33,716 | |
Молізе | 11,711 | 6,383 | 7,306 | |
Апулія** | 238,972 | 90,618 | 12,982 | |
Чорногорія | — | 40,427 | 25,916 | 7,964 |
Словенія | — | 24,080 | 9,33 | 1,981 |
* — включно із місцями в готелях; ** — разом з узбережжям Іонійського моря. |
Висока індустріалізація узбережжя, зростання міст, інтенсивний розвиток рекреаційних зон збільшують потенційний ризик небезпечних явищ для екології прибережної смуги.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Адріатичне море |
This article uses material from the Wikipedia Українська article Адріатичне море, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.