Умбе́рто Е́ко, ит. Umberto Eco, * 5. януар 1932, Алессандрия, Италия – †16. фебруар 2016, Милано, Италия — талианскый семиолог, писатель, литературознатель, медиевиста и филозоф.
Умберто Еко | |
---|---|
Umberto Eco | |
Umberto Eco, 1984 | |
Уроджѣня | януара 5, 1932 Алессандрия, Италия |
Умертя | фебруара 19, 2016 (84 р.) Милано, Италия •рак підшлункової залози |
Псевдоним | Dedalus |
Занятя | филозоф, прозаїк-романіст, есеїст, педагог, сценариста, перекладатель, викладач університету, семіотик, писатель, літературний критик, медієвіст, литературознатель, історік |
Язык творох | Таліянськый |
Горожанство | Італія, Кральовство Италия |
Alma mater | Туринска универзита |
Праца | Болонський університет, Колеж де Франс |
Реліґія | атеізм |
Час творбы | 1956—2012 |
Жанры | есей, роман |
Influenced Джеймс Джойс, Хорхе Луїс Борхес, Томаш Аквіньскый, Артур Конан Дойл, Чарлз Сандерс Пірс, Іммануіл Кант | |
Вызначны роботы | Ім'я рози, Misreadings, Маятник Фуко (роман), Apocalypse Postponed, Come si fa una tesi di laurea, История уродства |
Одзнакы | |
Командор ордена Мистецтв і літератури | |
Офиц. сайт | |
Umberto Eco | |
VIAF:108299403; GND:11852884X; LCCN:n79021285; FAST:31660; BNF:11901536g; NLKR/NLC:jn19990001971; OL:OL20735A; ЕСУ:18660; |
Найвекшу свѣтову славу достав не як ученый, но як писатель. Его первый роман Ймено ружѣ (1980) нараз став ся бестселером.
Походив з родины Джулио Еко, книговода, и Джованны Еко (родж. Бизио). На желаня отця зачав ся учити на правника на Туринской универзитѣ, але скоро лишив и перейшов на середновѣку филозофию. По закончѣню (1954) з дизертачнов роботов о естетицѣ Томаша Аквинского достав ступень PhD и роботу на RAI (Талианска радио-телевизия), де быв редактором програм о културѣ. В роках 1956–1964 преподавав на своей alma mater, выимши рокы военчины (1958–1959), пак выучовав во Флоренции и Миланѣ, а наконець, в року 1971 прияв пост професора семиологии Болоньской универзиты. В 1970-х роках зачинать сполупрацовати з выдавательствами и новинками, де публиковав циклы статей, часто под псевдонимом Dedalus, котры пак выдавав окремыма книжками.
Зыскав репутацию медиевисты и семиолога м выступовав на семинарах и з циклами лекций на розличных универзитах и в културных центрах по цѣлому свѣту. В септембрѣ 1962 оженив ся з Нѣмкыньов Ренатов Рамге, умѣлствознательков. Мали двое дѣти — сына и дѣвку.
Его скоршы згледованя были в области естетикы, основна робота в той области была Отворене дѣло (Opera aperta, 1962; перевыданя 1972, 1976), в котрой твердить, же векшой части сучасной музикы, поезии символистох и литературѣ (як Франц Кафка, Джеймс Джойс), принципиално призначна нееднозначность и читатель мав бы май активно брати участь в интерпретации творчого дѣла. Еко выступив з критиков штруктурализма, твердячи, же в реалности штруктуры не ествують, а суть лем помочным методом научных теорий: Штруктура, котра хыбить (La struttura assente, 1968).
Тоты закладны постулаты назорно указав во своей литературной творбѣ. Романы Ймено ружѣ (Il nome della rosa, 1980), Фукоово кывадло (Il pendolo di Foucault, 1988), Остров попредного дня (L'isola del giorno prima, 1994) суть навонок зовсѣм иншакы историчнов добов, темов, поставами, але суть подобны своев нееднозначностьов, богатством натякох, спрятаных цитатох, филозофскым подтекстом.
This article uses material from the Wikipedia Русиньскый article Умберто Еко, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Обсяг є доступный під CC BY-SA 4.0, кідь не є вказане інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Русиньскый (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.