2С19 «Мста-С»

Розроблена на Уральському заводі транспортного машинобудування. Головний конструктор САУ — Ю. В. Томашов, 152-мм гаубиця 2А64 — Г. І. Сергєєв.

2С19 «Мста-С»
2С19 на параді на честь дня Незалежності України, 2008 рік
Тип	самохідна гаубиця
Історія використання
На озброєнні	з 1989
Війни	Друга російсько-чеченська Війна на сході України
Історія виробництва
Розробник	Уралтрансмаш ОКБ-2
Виробник	СРСР  Росія
Виготовлення	з 1983
Виготовлена кількість	понад 500
Характеристики
Вага	42 т
Довжина	6 040 мм
Довжина ствола	47 калібрів
Ширина	3 380 мм
Висота	3 350 мм
Обслуга	5
Калібр	152-мм 2А64 нарізна
Підвищення	−4…+68°
Траверс	360°
Дальність вогню
Ефективна	6,5…29,06
Приціл	1П22, 1П23, ПЗУ-5
Броня	стальна, катана, протикульова
Головне озброєння	гаубиця боєкомплект: 50
Другорядне озброєння	1 × 12,7-мм НСВТ
Двигун	В-84А Виробник: ЧТЗ Марка: В-84А Тип: дизельний Максимальна потужність: 780 к.с. (573,5 кВт ) Конфігурація: V-подібний Циліндрів: 12 Охолодження: рідинне Тактність (число тактів): 4 Рекомендоване паливо: ДЛ, ДЗ, ДА
Дорожній просвіт	450 мм база: 4 520 мм колія: 2 800 мм
Швидкість	шосе: 60 км/год
Прохідність	брід: 1,2 м
2С19 «Мста-С» у Вікісховищі

САУ 2С19 призначена для знищення тактичних ядерних засобів, артилерійських і мінометних батарей, танків та іншої броньованої техніки, протитанкових засобів, живої сили, засобів ППО і ПРО, пунктів управління, а також для руйнування польових фортифікаційних споруд та перешкоджання маневрам резервів противника в глибині його оборони.

Може вести вогонь по спостережуваних і неспостережуваних цілях із закритих позицій і прямим наведенням, включаючи роботу в гірських умовах.

При стрільбі використовуються як постріли з боєукладання, так і при подачі з ґрунту.

2С19 «Мста-С» була прийнята на озброєння артилерійських полків мотострілецьких і танкових дивізій Радянської армії в 1989 році

Вперше була представлена широкому загалу на авіасалоні в місті Жуковському в серпні 1992 року.

Головним розробником 2С19 був призначений Уральський завод транспортного машинобудування, гаубиця 2А64 проєктувалася в ОКБ-2. У 1983 році був виготовлений перший макетний зразок, а в листопаді цього ж року було завершено виготовлення дослідного зразка, який протягом 1984 року на Ржевському полігоні проходив випробування. Спочатку САУ 2С19 розроблялася на базі танка Т-72, проте в ході випробувань були виявлені серйозні недоліки, серед яких було велике розгойдування при стрільбі. Для усунення зауважень було прийнято рішення від бази танка Т-72 залишити геометрію корпусу, двигун, трансмісію і приводи керування. При цьому торсіони і котки ходової частини САУ були замінені на нові, розроблені на базі танку Т-80. Після усунення зауважень до 1986 року були виготовлені 6 самохідних гаубиць 2С19 початкової партії. Виготовлені САУ були відправлені на державні, а потім на військові випробування. Після завершення військових випробувань і доробок виявлених недоліків у 1989 році самохідна гаубиця 2С19 «Мста-С» була прийнята на озброєння Радянської армії.

 

До початку 2008 року самохідні гаубиці 2С19М1 були прийняті на озброєння та почали надходити до російської армії. Відповідно був розроблений і експортний варіант з неофіційним найменуванням 2С19М1-155. У грудні 2012 року стало відомо про нову модернізовану САУ 2С19М2, перша партія більш 35 шт. поставлено було у 2013 році.

Броньований корпус і башта

 

2С19 "Мста-С" виконана за баштовою схемою. Корпус машини за геометрією подібний до корпусу танка Т-72, зварений зі сталевих броньових катаних листів і розділений на три відділення: відділення управління, бойове та силове (моторно-трансмісійне). У передній частині посередині корпусу розташоване місце механіка-водія з органами управління шасі. У середній частині знаходиться бойове відділення. На даху корпусу на кульковий погон діаметром 2444 мм встановлена зварна башта. Маса башти без боєкомплекту складає 13,5 тонни. У ній встановлено гармату 2А64, а також місця екіпажу. По правому борту у передній частині башти розміщується сидіння командира, по лівому борту у передній частині встановлено сидіння навідника та прицільні пристрої. За навідником та командиром розміщено два місця для заряджаючих. У кормовій частині башти встановлено два механізовані конвеєри із зарядами та снарядами. Під баштою на дні корпусу розташована платформа підлоги, що обертається, закріплена до погону чотирма трубами. Подача укладання може здійснюватися з ґрунту через спеціальний механізований лоток, що подає, розташований зовні на кормі башти. Додаткові конвеєри подачі боєприпасів із ґрунту дозволяють вести стрільбу без витрати внутрішнього боєприпасу. У похідному положенні один з них розміщується на башті, інший забирається всередину. У кормовій частині корпусу САУ знаходиться моторно-трансмісійне відділення, аналогічне такому ж на танку Т-72. Бронювання САУ 2С19 забезпечує протикульовий та протиосколковий захист екіпажу. Товщина листів корпусу та башти складає 15 мм. .

Озброєння

 

Основним озброєнням САУ 2С19 є 152-мм гармата 2А64 зі скорострільністю 7— 8 пострілів на хвилину. Довжина — 47 калібрів. Гармата повністю уніфікована за балістичними характеристиками і боєприпасами із 152-мм буксированою гарматою 2А65 «Мста-Б». Возимий боєкомплект САУ 2С19 складає 50 штатних пострілів. Максимальна дальність стрільби осколково-фугасним снарядом становить 24,7 км, при стрільбі активно-реактивним снарядом вона зростає до 29 км.

В якості додаткового озброєння на поворотній башточці командира встановлений 12,7-мм кулемет НСВТ.

Боєкомплект

В основний боєкомплект 2C19 входять осколково-фугасні снаряди 3ОФ45 із максимальною дальністю стрільби в 24,7 км, снаряди 3ОФ64 с покращеною ефективністю, осколково-фугасні снаряди 3ОФ61 з газогенератором, а також нові касетні снаряди 3-О-23. Крім того, 2С19 може використовувати всі боєприпаси для гаубиці Д-20 і САУ 2С3 «Акація». Штатний боєкомплект САУ 2С19 складають 20 осколково-фугасних і 30 активно-реактивних снарядів.

Номенклатура снарядів

Двигун і трансмісія

В 2С19 встановлено V-подібний 12-циліндровий двигун потужністю 780 к.с. Крім дизельного палива, двигун має можливість роботи на гасі марок ТС-1, Т-1 і Т-2.

Трансмісія механічна коробка передач, з бортовими планетарними коробками передач (БКП). Має сім передніх та одну задню передачу. Максимальна швидкість руху на сьомій передній передачі становить 60 км/год.

•   2С19М1 — встановлена супутникова навігація, нова система керування вогнем «УСПЕХ-С».
•   2С19М2 — встановлена нова автоматизована система управління вогнем, також є можливість застосування цифрових електронних карт, знижена помітність в радіолокаційному, тепловому і оптичному діапазонах, встановлений кондиціонер, збільшена прицільна скорострільність до 10 пострілів в хвилину, поліпшена точність наведення.

•   Азербайджан — укладено контракт з Росією у 2011—2012 роках на постачання 18 одиниць 2С19 «Мста-С». Постачання розпочато в 2013 році
•   Білорусь — 12 одиниць 2С19, станом на 2013 рік
•   Венесуела — 48 одиниць 2С19, станом на 2013 рік
•   Грузія — 1 одиниця 2С19 на зберіганні, станом на 2013 рік
•   Росія — 600 одиниць 2С19 (450 у строю, 150 на зберіганні, станом на 2017 рік).(Перевірено 16 серпня 2018) З 2013 року розпочато постачання модернізованих САУ 2С19М2. 1 лютого 2022 р. було отримано партію з 12 шт САУ 2С19М2.
•   Україна — 35 одиниць 2С19, станом на 2021 рік
•   Ефіопія — 10 одиниць 2С19, станом на 2013 рік

Отримала бойове хрещення під час Першої чеченської війни.

Російсько-українська війна

 

 

Російські установки САУ «Мста-С» були неодноразово зняті у серпні-вересні 2014 року на Маріупольському напрямку. Були ідентифіковані фото у Новоазовську.

Меморандум від 20 вересня до Мінського протоколу передбачав відведення гаубиць калібром 152-мм: 2С5 «Гіацинт-С», 2С3 «Акація», 2С19 «Мста-С», 2А65 «Мста-Б» на 33 км від лінії зіткнення. А «Комплекс заходів» на виконання Мінських угод від 12 лютого 2015 передбачав створення зони безпеки завширшки 50 км для артилерійських систем калібру 100 мм і більше.

Колони САУ, зокрема новітньої російської модифікації 2С19М1, було зафіксовано під час боїв за Дебальцеве у лютому 2015 року. 2С19М1 були ідентифіковані під м. Перевальськ, смт Селезнівка, смт Михайлівка неподалік Алчевська.

Під с. Байрачки щонайменше одна установка була знищена українським контрбатарейним вогнем.

Використовуються обома сторонами під час вторгнення Росії в Україну.

27 березня 2022 року Збройні сили України здобули в бою із окупантами на Миколаївщині черговий трофей — самохідну артилерійську установку «Мста-С». Її транспортували до однієї з військових частин.

Наприкінці серпня 2022 року спільними зусиллями українських захисників була знищена російська 2С19 «Мста-С» всього за 350 метрів від державного кордону в Харківській області (поблизу пункту пропуску «Гоптівка»).

В результаті наступу на початку вересня 2022 року в районі Ізюма на Харківщині, українська армія поповнилася сотнями одиниць трофейної російської техніки. Зокрема великою кількістю 152-мм самохідних артустановок «Мста-С», у тому числі модернізованих.

Станом на 16 грудня 2023 року є візуальні докази втрати російськими військами 171 Мста-С (123 знищених, 11 пошкоджених, 2 покинутих і 35 захоплених) і 35 Мста-СМ2 (17 знищених, 2 пошкоджених і 16 захоплених)..

• Тактичні навчання 26-ї оабр у зоні ООС, 15 серпня 2018
•  
•  
•  
•  
•  
•  

• PzH 2000
• Коаліція-СВ
• 2С21 «Мста-К»
• 2А65 «Мста-Б»
• Квітник (боєприпас)

• Мста-С 152 мм. Технические характеристики. ОАО «Уралтрансмаш». Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 7 липня 2013.
• Модернизированная самоходная гаубица «Мста-С» под калибр 155 мм (2С19М1-155). ОАО «Уралтрансмаш». Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 7 липня 2013.
• Передриенко А. (27 вересня 2013). В Нижнем Тагиле дебютировала модернизированная супер-гаубица 2С19М2. Вестник Мордовии. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 27 вересня 2013.
• 152-мм Самоходная гаубица 2С19М1 с автоматизированной системой управления наведением и огнем АСУНО. Уральский завод транспортного машиностроения. Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 16 лютого 2014.
• Артиллеристы Южного военного округа осваивают модернизированные самоходные гаубицы «Мста-С». Центр анализа мировой торговли оружием. 26 червня 2013. Архів оригіналу за 13 січня 2014. Процитовано 16 лютого 2014.
• Новейшая отечественная самоходка «Коалиция СВ» обзавелась надежным «другом». Вестник Мордовии. 20 січня 2014. Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 16 лютого 2014.
• Алексей Никольский. Россия вооружает Азербайджан. Газета «Ведомости». Архів оригіналу за 18 червня 2013. Процитовано 15 червня 2013.
• «Суперсамоходка» SP70 — крупнейшее поражение натовских оружейников. Вестник Мордовии. 29 січня 2014. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 16 лютого 2014.
• «Лучшая в мире самоходка» оказалась тяжелой и слишком дорогой. Вестник Мордовии. 2 грудня 2013. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
• Закаменных Г. И. (9 жовтня 2013). Создавая артиллерию будущего. Военно-промышленный курьер. Архів оригіналу за 4 березня 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
• Самоходки «Коалиция СВ» и 2С19М2 — артиллерийские сенсации 2013 года. Вестник Мордовии. 24 грудня 2013. Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
• Российская самоходка XXI века «Коалиция-СВ» станет лучшей в мире. Вестник Мордовии. 8 грудня 2013. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.