Підліски Звичайні: вид рослин

Місцева назва — печіночник або переліска.

Печіночниця звичайна
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Порядок:	Жовтецевоцвіті (Ranunculales)
Родина:	Жовтецеві (Ranunculaceae)
Рід:	Hepatica
Вид:	Печіночниця звичайна (H. nobilis)
Біноміальна назва
Hepatica nobilis Mill. (1771)
Синоніми
Anemone hepatica L. Hepatica triloba Gilib.

 

Багаторічна трав'яниста рослина (8-15 см заввишки) з кореневищем і прикореневими листками. Листки (37 см завдовжки) довгочерешкові, трилопатеві, при основі серцеподібні, з цілокраїми, яйцеподібними запушеними лопатями. Квітконосні стебла запушені, поодинокі, одноквіткові, виходять з пазух лускоподібних листків кореневища, з покривалом з трьох цілісних зелених листочків, зібраних кільцем при основі квіток. Квітка правильна (12-20 мм у діаметрі), з простою віночкоподібною вільнопелюстковою оцвітиною. Формула квітки:${\displaystyle \ast P_{6-10}\;A_{\infty }\;G_{\infty }}$ . Пелюсток 8-10. Вони голубі, рідше червоні або білі. Тичинок і маточок багато, зав'язь верхня. Плід — збірна запушена сім'янка. Росте печіночниця в листяних або мішаних лісах. Тіньолюбна рослина. Цвіте у квітні — травні.

Вид поширений у помірній зоні Європи та Східної Азії. В Україні поширена в західному і правобережному Поліссі, у західному Лісостепу і західній частині правобережного Лісостепу. Райони заготівель — Житомирська, Волинська, Рівненська, частково Хмельницька області, частково Івано-Франківська область, в гірській частині Чернівецької області

Декоративна, лікарська рослина. Зацвітає рано і має тривалий період цвітіння. Придатна для декорування затінених місць під деревами.

У народній медицині використовують листки печіночниці, які здавна рекомендувались при хворобах печінки, при ревматизмі, як кровоочисний і сечогінний засіб. Листки містять глюкозид протоанемонін, анемолову олію, дубильні й цукристі речовини, камфору, сапоніни. Квітки застосовують при жовтяниці, від золотухи, кашлю, пропасниці, головного болю, зовнішньо — для промивання очей і при хворобах шкіри. У гомеопатії використовують при хронічних бронхітах. У ветеринарії свіжі рослина дають худобі від сибірки. Свіжа рослина отруйна.

Збирають квітки й листки навесні, сушать у затінку, на горищах, розстилаючи тонким шаром. Зберігають у коробках, вистелених папером. Потребує бережливого використання й охорони.

• Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
• Нечитайло В. А., Кучерява Л. Ф. Ботаніка. Вищі рослини. — Київ : Фітосоціоцентр, 2001. — С. 219. — 500 прим. — ISBN 966-7459-80-2.
• В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — Київ : Наукова думка, 1983. — 400 с.(рос.)

• Список дикорослих корисних рослин України

• Печіночниця звичайна // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 337. — ISBN 5-88500-055-7.

Це незавершена стаття про жовтецеві. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.