29°05′40″ сх. д. / 40.87528° пн. ш.
29.09444° сх. д.
При́нцеві острови́ (Кизиладалар; тур. Kızıl Adalar — «червоні острови», Prens Adaları — «Острови принців» іноді просто Adalar — «острови»; грец. Πριγκηπόννησα, Pringiponisa; дав.-гр. Πριγκήπων νήσοι, Prinkēpōn nēsoi) — невеликі острови неподалік від Стамбула, розташовані в Мармуровому морі.
Ще в століття Візантійської імперії невеликі острови неподалік від столиці стали місцями заслання для небажаних синів імператорів чи їх родичів. Після здобуття Константинополя османами острови використовувались за тим же призначенням. Це і надало їм сучасну назву.
У 19 столітті острови стають місцями відпочинку для багатіїв і ділків Стамбула, мимоволі втягнутих в капіталістичні відносини з країнами Західної Європи. На островах виникають дачі і невеликі поселення в стилістиці еклектики. Наприкінці 19 століття, коли ознаки розпаду Османської імперії набули загрозливих масштабів, султан і уряд спромоглися розпочати в державі реформи. Особливо помітними зрушення були в будівництві, в створенні залізниць і спробах наблизити побут султана монарха і його родини до західноєвропейських стандартів 19 століття. Так виникає залізниця, що пов'язує Туреччину зі священними містами Меккою і Мединою, низка залізничних вокзалів, що полегшує шлях мусульманам — паломникам. Серед проектів — і Східний експрес, і палац Долмабахче, створений в буржуазному стилі еклектика. Велетенську люстру з богемського скла в подарунок і для оздоби Долмабахче привезли від королеви Британської імперії — Вікторії. Саме в палаці Долмабахче засідав уряд, що розпочав досить обмежені реформи.
Серед новітніх на той час споруд — і велетенська дерев'яна споруда для обслуговування закордонних багатіїв на острові Буйюкада в Мармуровому морі, де були великий готель, театр, казино, ресторани тощо. З побудовою споруди поспішали, тому скористались легким в обробці деревом, яке дозволило дешево і швидко упоратись з новим закладом (проект архітектора Alexandre Vallaury 1850–1921). Загальна площа споруди — 20 000 м², навколо — сосновий ліс. Заклад був готовий запрацювати на повну потужність, коли в перешкоді стала заборона з боку султана Абдул Гамида II. Порожню споруду виставили на продаж. Її придбала дружина відомого грецького банкіра і багатія (православна за віросповіданням) і передала в майно Константинопольського Патріарха. Канцелярія Патріарха використала велетенську споруду як притулок для дітей. В роки успішної діяльності дитячого притулку тут мешкало і виховувалось до однієї тисячі дітлахів. Споруда слугувала дитячим притулком до 1964 року.
Принцеві острови пов'язані з історичними особами і надалі. На острові Буйюкада в 1929–1933 роках мешкав Лев Троцький перед Мексикою, коли його вислав за кордон як політичного противника — Сталін. На Принцевих островах мешкав турецький письменник Саїт Фаїк Абасияник (1906–1954).
Улітку Принцеви острови пов'язують зі Стамбулом пороми, що належать муніципалітету столиці. На островах відсутні автівки, мешканці пересуваються пішки, велосипедами чи кіньми.
This article uses material from the Wikipedia Українська article Принцеві острови, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.