Туре́цька мо́ва (тур.
Поширена в Туреччині, а також в Румунії, Ірані, Іраку, Сирії, Греції, Болгарії, на Кіпрі, у колишній Югославії. Турецькою розмовляють від 80 до 100 мільйонів людей.
Турецька мова | |
---|---|
Türkçe, Türk dili | |
Поширення турецької мови | |
Поширена в | Туреччина, Кіпр, Північна Македонія, Болгарія, Азербайджан, Німеччина, Греція, Косово, Румунія, Сербія |
Регіон | Близький Схід, Європа |
Носії | Близько 75 млн. |
Місце | 22 |
Писемність | турецький алфавіт[1] |
Класифікація | |
Офіційний статус | |
Офіційна | Туреччина, Кіпр, Північний Кіпр, Косово, Північна Македонія (регіональна) |
Регулює | Асоціація турецької мови |
Коди мови | |
ISO 639-1 | tr |
ISO 639-2 | tur |
ISO 639-3 | tur |
SIL | tur |
У діалектологічному відношенні в Туреччині виділяється зона на сході і особливо на північному сході Анатолії. На цій території мова має схожі риси з азербайджанською мовою. Діалекти решти Анатолії і східної Фракії, а також турецькі діалекти в інших країнах розрізняються незначною мірою.
Турецька мова в Туреччині є рідною для 60 млн осіб, або для майже 80 % населення країни.
Близько 740 тис. чоловік говорять турецькою в Болгарії (2001), 37 тис. в Узбекистані, Казахстані, Киргизстані, Таджикистані та Азербайджані (дані 1979 р.).
Рідною турецьку мову вважають 177 тис. осіб на Кіпрі (1995) і бл. 128 тис. в Греції (дані 1976 р.).
Близько 64 тис. носіїв проживало до 1984 р. в Бельгії, 170 тис. в Австрії (2000 р.). У Німеччині проживає 2 млн 800 тис. турків (2009), половина з яких там не народилася і вважає рідною мовою саме турецьку. Крім того, в 1982 р. в Румунії по-турецьки розмовляли 14 тис. чол., а в колишній Югославії 250 тис.
У 1990 в Іраку проживали близько 3000 носіїв турецької мови, а в Ірані бл. 2500.
У США в 1970 р. проживали 24 тис. носіїв турецької, а в Канаді в 1974 р. понад 8 тис. назвали турецьку мову рідною.
У Франції в 1984 р. турецьку мову вважали рідною бл. 135 тис. чол., а в Нідерландах — 150 тис.чол.
У 1988 р. в Швеції було зареєстровано бл. 5000 носіїв турецької мови.
На 2009 рік у світі налічується за різними оцінками від 61-63 млн. до 73 млн. носіїв турецької, що становить близько 40 % від загального числа всіх тюркомовних і робить турецьку першою за кількістю носіїв серед усіх тюркських мов.
Існує багато діалектів турецької мови, основу турецької літературної мови сьогодні становить стамбульський діалект. Окрім того, в турецькій мові розрізняють дунайський, ескішехирський (у вілайєті Ескішехир), разградський, дінлерський, румелійський, Караманський (у вілайєті Караман), Адріанопольський (м. Едірне), газіантепський, діалект району м. Урфи, караденізський (чорноморський) і деякі інші.
Приклад діалектних відмінностей
Літературна турецька (Стамбул) | Румелія | Чорноморський регіон | Південно-Східна Анатолія | Егейський регіон |
---|---|---|---|---|
Gidiyorum. (Я йду.) | gideym | kitéyrım-cideyrum | gidirem | gidiyom |
Kayacağım. (Я вислизну.) | gayacaim | kayadzağum da | kayacam | gayıvecem |
Gördüğüm güzel kız. (Красива дівчина, яку я бачу.) | gürdügüm güzel kız | сörduum cüzel gız | gördügüm gözel gız | gördüğüm güzel gız |
Ne yapacakmış? (Що він робитиме?) | n'apacag imiş | n'âbadzağ imiş | ne yapcaxmış | napca: mış |
Yağmura mı bakıyorsun? (Ти спостерігаєш за дощем?) | yagmura mi bakaysın | yâmora mi pakaysun | yagmıra mı bagıyorsuñ | yağmıra mı bakıyon |
Koşacağım. (Я побіжу.) | koşaca'm | koşadzağum | goşacağam | goşcem |
Сучасна турецька мова походить з староанатолійско-тюркської — мови огузо-сельджуцьких східних тюркських племен, що колись населяли Середню Азію, а в 8-10 століттях були витіснені звідти конкуруючими уйгурськими (також тюркськими) племенами на захід і заселили до 11-12 століть Анатолійський півострів.
Літературна турецька мова почала формуватися на рубежі 15-16 століть на основі староанатолійско-тюркської мови, яка в свою чергу походить з середньоазійської-тюркської мови, принесеної в Малу Азію сельджуками, до якої додалися численні елементи народно-розмовної мови змішаного тюркського населення Анатолії.
Протягом останніх декількох століть турецька мова зазнала суттєвого впливу перської та арабської мов, у зв'язку з чим кількість запозичених з цих мов слів сягала часом 80 % турецької лексики. До XX століття існувала літературна мова Османської імперії, яка помітно відрізнялася від розмовної турецької мови — османська мова (Osmanlı). Пантюркісти (зокрема, І. Гаспринський) наприкінці 19 — початку 20 ст. видавали журнали і газети мовою, яка поступово відмовлялася від запозичень, хоча й відрізнялася від сучасної турецької мови. Нову мову пропагували младотурки. Сучасна писемність була запроваджена 1928 року.
Таблиця турецьких голосних (МФА) |
---|
Білабіальні | Губно-зубні | Зубні | Альвеолярні | Постальвеолярні | Піднебінні | Задньопіднебінні | Гортанний | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Назальні | m | n | ||||||||||||||
Проривні | p | b | t | d | (c) | (ɟ) | k | ɡ | ||||||||
Фрикативні | f | v | s | z | ʃ | ʒ | ɣ | h | ||||||||
Африкати | tʃ | dʒ | ||||||||||||||
Дрижачі | ɾ | |||||||||||||||
Апроксиманти | (ɫ) | l | j |
Наголос музично-силовий. У словах тюркського походження і в старих запозиченнях, падає, як правило, на останній склад; у багатоскладових словах наголос двополюсний. Часто відбувається ситуативний зсув сильного наголосу. У ряді випадків наголос має смислорозрізнювальну функцію.
У турецькій мові відсутні етимологічні довгі голосні. Вторинна довгота з'являється в результаті випадання приголосного / ğ / при голосних заднього ряду.
Стародавні східні тюрки вже були племенами з розвиненою культурою: вони користувалися для письма тюркським рунічних письмом. До X століття огузи піддалися ісламізації та перейняли арабське письмо з додаванням окремих знаків, запозичених у персів.
Пам'ятки старо-турецької мови, виконані арабською в'яззю спочатку з помітним впливом східно-тюркської, караханидсько-уйгурської літературної мови, фіксуються з 13 сторіччя.
На початку 1926 р. Мустафа Кемаль Ататюрк взяв участь у конгресі тюркології в Баку, на якому, зокрема, прозвучала вимога латинізації тюркських мов за допомогою створення так званої нової тюркської абетки.
Сучасна писемність сформована 1928 року на основі латинської абетки за участю Ататюрка. Основою нового написання слів (як і для загальної реформи мови) слугував стамбульський діалект.
У таблиці праворуч українськими літерами записане приблизне звучання:
A a — А а | B b — Б б | C c — Дж дж (диграф, вимовляється разом, як один звук) | Ç ç — м'якіша Ч ч | D d — Д д | E e — середній звук між українськими е і є |
F f — Ф ф | G g — Ґ Ґ | Ğ ğ — слабке Й й або подовження попередньої голосної | H h — Г г з придихом | I ı — И и | İ i — І і |
J j — Ж ж | K k — К к | L l — Л л | M m — М м | N n — Н н | O o — О о |
Ö ö — Ьо ьо (як в слові льон) | P p — П п | R r — Р р | S s — С с | Ş ş — м'якіша Ш ш | T t — Т т |
U u — У у | Ü ü — Ьу ьу (як в слові сюди) | V v — В в | Y y — Й й | Z z — З з |
Турецька мова належить до аглютинативних мов. У ній велику роль грають суфікси, які «приклеюються» в кінці слова, утворюючи нові слова. Кожен суфікс, як правило, має лише одне значення.
У таблиці наведено декілька прикладів афіксального словотвору, характерного для аглютинативних мов:
Турецька мова | Українська мова |
---|---|
ev | будинок |
evler | будинки |
evin | твій будинок |
eviniz | ваш будинок |
evim | мій будинок |
evimde | у моєму будинку |
evlerinizden | з ваших будинків |
evlerinizdendi | (він/вона/воно) був/була/було з ваших будинків |
evlerinizdenmiş | (він/вона/воно) ймовірно був/була/було з ваших будинків |
Evinizdeyim. | Я (є) у вашому будинку. |
Evinizdeymişim. | Я, ймовірно, був у вашому будинку. |
Evinizde miyim? | Чи я у вашому будинку? |
Турецька мова | Компоненти | Українська мова | Клас |
---|---|---|---|
göz | göz | око | іменник |
gözlük | göz + -lük | окуляри | іменник |
gözlükçü | göz + -lük + -çü | оптик | іменник |
gözlükçülük | göz + -lük + -çü + -lük | торгівля оптикою | іменник |
gözlem(e) | göz + -lem(e) | спостереження | іменник |
gözlemci | göz + -lem + -ci | спостерігач | іменник |
gözle- | göz + -le | спостерігай | дієлово (наказ) |
gözlemek | göz + -le + -mek | спостерігати | дієслово (інфінітив) |
При додаванні афіксів і закінчень велику роль відіграє закон гармонії голосних (сингармонізм, тур. Ünlü uyumu): закон уподібнення голосних одна одній за ознакою піднебінний / непіднебінний і губний / негубний, тобто якість голосного звуку останнього складу основи (кореня) визначає якість голосних усіх наступних складів. Таким чином, якщо останній голосний кореня — голосний переднього ряду, то й усі наступні афікси й закінчення повинні мати голосні переднього ряду й навпаки, голосний заднього ряду останнього складу кореня призводить до появи голосних заднього ряду в усіх складах, що нарощуються. При цьому розрізняють велику гармонію голосних, за якої афікс може мати 4 варіанти голосних у своєму складі (ı, i, u або ü), і малу гармонію голосних, де можливі тільки варіанти з a або e всередині афікса.
Загалом турецьку морфологію характеризує високий ступінь стійкості та майже повна відсутність винятків.
У турецькій мові немає іменних класів, відсутня категорія роду.
Крім того, в турецькій мові існує неозначений артикль bir (досл. один).
Для синтаксису характерний закон передування означення означеному (звичайний порядок слів: Підмет-Прямий Додаток-Присудок (SOV)).
назив. | назив. | родов. | родов. | місцев. | місцев. | давал. | давал. | віддал. | віддал. | орудн. | орудн. |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
ben | я | benim | мій | bende | у мене | bana (виняток) | мені | benden | від мене | benimle | зі мною |
sen | ти | senin | твій | sende | у тебе | sana (виняток) | тобі | senden | від тебе | seninle | з тобою |
o | він, вона, воно | onun | його | onda | у нього | ona | йому | ondan | від нього | onunla | з ним |
biz | ми | bizim | наш | bizde | у нас | bize | нам | bizden | від нас | bizimle | з нами |
siz | ви | sizin | вас | sizde | у вас | size | вам | sizden | від вас | sizinle | з вами |
onlar | вони | onların | їх | onlarda | у них | onlara | їм | onlardan | від них | onlarla | з ними |
У турецькій мові основа дієслова збігається з формою наказового способу однини. У сучасних словниках дієслово наводиться у формі основа + афікс віддієслівного імені -mak/-mek (основа_дієслова+рга або основа_дієслова+мак робити): напиши (напис), говори (говор), ходи (ход) і т. д. Приклади:
У турецькій існує 5 способів дієслова: бажаний, дійсний, наказовий, умовний, необхідний.
У дійсному способі є 5 простих форм часу:
Крім того в цьому способі є ще 7 складних форм часу:
В інших способах дієслова є по одному минулому і майбутньому часові. Також існує 6 форм умовної модальності.
Виділяють 5 станів дієслова: основний (прямий), зворотний, взаємний, пасивний, примусовий.
З прийняттям огузо-сельджуцькими племенами (тобто предками сучасних турків) ісламу в 9-10 століттях і аж до 1928 року для запису турецької мови використовувався арабський алфавіт (т. зв. османське письмо, осм. الفبا elifbâ). Ці передумови сприяли численним лексичним і граматичним запозиченнями з арабської. Після захоплення сельджуками Персії офіційною і літературною мовою деякий час прийнято було вважати перську, яка в свою чергу також поповнювалася арабізмами. Після виникнення Османської імперії офіційною стала Османська мова. За даними деяких дослідників (напр. GL Lewis, Turkish Grammar) лексично османська мова була другою у світі після сучасної англійської за обсягом словникового фонду.
Протягом усього цього часу (з 10 по 20 століття) розмовною мовою простого народу залишалася більш однорідна у своїй тюркської основі мова — «народна» турецька (тур. kaba Türkçe).
Після утворення Турецької республіки в 1923 році були зроблені серйозні спроби реформації мови, разом з переходом на латинську графіку багато арабських і перські запозичення були вилучені з обігу на користь їхніх тюркських за походженням відповідників, що збереглися в народній мові (kaba Türkçe). Для деяких понять були створені неологізми зі старотюркськими основами.
Попри це, сучасна турецька мова зберегла значну кількість запозичень як з арабської та перської, так і з інших, як правило, європейських мов (в основному у французькій вимові). Арабо-перські запозичення в сучасній мові часто виконують роль стилістичних дублетів щоденних тюркських слів. Наприклад, тюркське слово göz (око), арабське ayn і перське çeşm (око), тюркське ak (білий; також чистий) і арабське beyaz (білий).
Виданий у 2005 році Словник сучасної турецької мови містить 104 481 статтю (Güncel Türkçe Sözlük, Турецьке лінгвістичне товариство), з яких близько 14 % присвячено словам іноземного походження.
Помітний слід в турецькій лексиці залишила грецька, мова населення завойованої турками Візантії.
Приклади запозичених слів з різних мов:
Турецька культура і мова мали вплив на інші мови, що проявилося в численних запозиченнях з турецької у багатьох європейських та азійських мовах. В українському мовознавстві такі запозичення називають тюркізмами. Щоправда, тюркізми — це запозичення не лише з турецької, а й з інших тюркських мов. Нижче наводяться дані про кількість слів турецького походження у інших мовах:
|
|
|
Видатним дослідником турецької мови і культури був академік Агатангел Кримський. Турецьку мову в Україні почали знову викладати й досліджувати з часу набуття незалежності. Тоді за участю учня академіка А. Кримського, видатного сходознавця Омеляна Пріцака було створено Інститут сходознавства, якому надали ім'я А. Кримського, з філією у Сімферополі, а в Київському університеті відкрили Відділення сходознавства для підготовки знавців східних мов. Східні мови, окрім Києва і Львова, викладають тепер у Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Краматорську, Острозі, Луганську і в Сімферополі.
Зараз курси турецької мови викладаються у таких вишах:
«Заповіт» Тараса Шевченка турецькою мовою:
(переклад Фахрі Ердінча)
SON DİLEK
Ben öldükten sonra, en yüksek yerde,
Yeşil bir tepede isterim mezar,
Ukraynam görünsün hemen ilerde
Selâmlar gestirin ondan rüzgârlar.
Öldükten sonra da görmek emelim:
Boyumca ekinler başakta mıdır?
Köpüklü Dinyeperi dinlemeliyim
Ne destanlar okur, neler anlatır?
Dinyeper dökerken Karadenize
Düşman kanını bir gün Ukraynadan,
Ben kemiklerimle gelirim dize,
Seslenirim sizlere mezarımdan:
«Toprak köleleri, isyana kalkın;
Küflü zincinleri koparın artık,
Yeter emdikleri kanını halkın;
Mukaddes hakkınız sizin azatlık!»
Eğer beni bir gün hatırlarsanız
Sen günlerinde aydın geleceğin,
Aranızda adımı anarsanız:
«Mezarında rahat yatıyor…» deyin.
(Джерело: Т. Г. Шевченко,
Заповіт мовами народів світу,
К., «Наукова думка», 1989)
This article uses material from the Wikipedia Українська article Турецька мова, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.