Лев Дани́лович або Лев Галицький (бл.
1228 — бл.1301) — князь перемиський (бл. 1240—1269), белзький (після 1245—1269) і галицький (1264—бл. 1301). Представник роду Романовичів, гілки Володимирських Мономаховичів, із династії Рюриковичів.
Лев Данилович | |||
Лев I у великокняжій короні на фоні Львова | |||
| |||
---|---|---|---|
1269 — 1301 | |||
Попередник: | Данило Романович | ||
Наступник: | Юрій I Львович | ||
| |||
1271 — 1301 | |||
Попередник: | Ярослав Ярославич | ||
Наступник: | Володимир-Іван Іванович | ||
| |||
1240 — 1269 | |||
Попередник: | Андрій Андрійович | ||
| |||
1245 — 1269 | |||
Попередник: | Всеволод Олександрович | ||
Наступник: | Юрій Львович | ||
| |||
1264 — 1301 | |||
Попередник: | Данило Романович | ||
Наступник: | Юрій I Львович | ||
| |||
1292 — 1301 | |||
Попередник: | Мстислав Данилович | ||
Наступник: | Юрій I Львович | ||
Народження: | бл. 1228 | ||
Смерть: | бл. 1301 Львів | ||
Рід: | Рюриковичі (Романовичі) | ||
Батько: | Данило Галицький | ||
Мати: | Анна Мстиславна | ||
Шлюб: | Констанція Угорська | ||
Діти: | Юрій, Анастасія, Святослава | ||
Син Данила Галицького і Анни Мстиславни. Чоловік угорської принцеси Констанції, доньки угорського короля Бели IV. Вперше відзначився у поході проти Куремси. Після розпаду Руського королівства по смерті Данила (1264) успадкував Галицьку і Перемишльську землі, ставши найсильнішим серед членів дому. Визнав себе васалом Золотої Орди. Убив литовського князя Войшелка за передачу Литви його братові Шварну (1267). Тим самим зіпсував відносини з литовцями, які замість русина поставили наступним князем литовця Тройдена; поховав ідею єдиної Русько-Литовської держави під егідою Романовичів. Безуспішно претендував на литовську (1269) та польську (1289) спадщину, залучаючи до походів татар. Замість краківської корони здобув лише Люблінську землю. Спільно з ординцями воював в Угорщині, на короткий час приєднав Закарпаття (1283). Прославився як мужній воїн і полководець, але нерозважливий і нестриманий політик. Занедбав своє князівство через часті війни з сусідами. За переказом у старості прийняв чернецтво. Іменем Лева названо місто Львів. У західноєвропейських джерелах називається королем Русі, хоча в руських джерелах ніколи так не титулувався.
На думку дослідників Лев Данилович отримав ім'я на честь константинопольського імператора Лева Великого.
Точна дата народження Лева невідома. М. Котляр і Л. Войтович припускають, що він народився близько 1225 року.
Лев був другим сином руського короля Данила Романовича, старшого сина першого галицько-волинського князя Романа Мстиславича, представника волинської гілки Мономаховичів, і галицької князівни Анни, доньки галицького князя Мстислава Удатного, представника смоленської гілки Мономаховичів. По батьківський лінії він був нащадком великих київських князів Романа і Мстислава, а також візантійського імператора Ісаака II Ангела. По лінії матері його прадідами були новгородський князь Мстислав Ростиславич та половецький хан Котян.
Перша згадка про Лева в літописі датується 1233 роком.
У 1240 році разом з батьком був в Угорському королівстві, де Данило шукав союзників проти монголо-татар.
Військово-політичну діяльність князь Лев Данилович розпочав ще за життя свого батька, беручи участь у всіх його походах. 1244 року був у війську Данила, яке зазнало поразки у битві проти претендента на галицький престол князя Ростислава Михайловича на р. Січниці, лівій притоці Вишні у Перемишльській землі.
Брав участь у битві під Ярославом 1245 року, у якій війська Данила Галицького розбили Ростислава Михайловича.
У 1247 році (за іншими даними — в 1251—1252) для зміцнення союзу з Угорським королівством Данило Романович одружив його з донькою Бели IV Констанцією. Можливо, на знак цієї події було засновано місто Львів, назване на честь Лева Даниловича.
1249 року брав участь у поході на Слонім в ході втручання галицько-волинських військ в литовські усобиці на стороні князя Товтивіла.
У 1252—1254 роках разом з батьком воював з монголо-татарським баскаком Куремсою.
В цей же час, 1252 року, здійснив похід у чеські землі на підтримку брата Романа в ході війни за австрійську спадщину Бабенбергів.
Зимою 1253—1254 року очолив похід у ятвязьку землю проти князя Стекинта. В ході цієї війни з наказу Данила швидким маршем перекинув військо до Бакоти і приводить до покори боярина Милія, який став ординським баскаком.
Наступної зими здійснив каральний похід у Болохівську землю, князі якої як ординські данники підтримали Куремсу (Коренцу) у верхів'я Південного Бугу.
У кінці 1255 року вирушив до Новогрудка на допомогу братові Роману, який претендував на литовський престол, після чого розбив ятвягів.
Після смерті короля Данила у 1264 р. крім Перемишльського князівства отримав також Галицьке та Белзьке.
У 1267 році великий князь литовський Войшелк передав литовський престол Левовому братові Шварну, який був його швагром, а сам постригся в монахи в одному з монастирів Галичини. Згодом Лев покликав Войшелка погостювати та вбив під час сварки ймовірно через те, що останній зробив своїм наступником Шварна, а не його. Після цього стосунки між литовськими та руськими князями значно погіршились і переросли у спустошливі війни.
Проте 1269 року помер Шварно Данилович, і Лев успадкував Холм і Дорогичин та передав їх своєму сину Юрію. В цей же час здійснив невдалу спробу утвердитись у Литві, в якій Шварно був великим князем. 1270 року помер Василько Романович, який, здається, перед смертю пішов у монахи, і відтоді Лев, як старший з Романовичів, фактично став верховним князем Галицько-Волинського князівства.
Лев не був коронований Папською короною, адже в Золотій Орді на той час зміцнів темник Ногай, який відновив владу золото-ординських ханів над Галицько-Волинським князівством. Свій вплив в Орді Ногай зберігав до самої смерті в 1300 році. Упродовж всього часу Лев залишався васалом Орди і навряд чи міг коронуватися.
За деякими даними, Лев у 1272 році переніс свою столицю до Львова. Згідно з хронікою Бартоломея Зиморовича Лев близько 1271 року відбудував Львів і, спорудивши Високий замок, навіть перебув у ньому холодну зиму, але наступного року переніс резиденцію в новозбудований Низький замок на березі річки Полтви.
У 1272—1273 роках разом з братом Мстиславом та володимирським полком Володимира Васильковича втрутився у польську міжусобицю на боці свояка, Болеслава V Сором'язливого. Тоді ж об'єднанні галицько-волинські полки виступили проти ятвягів та взяли їхнє місто Злину, після чого з ятвягами був укладений мир.
Весною 1275 року війська литовського князя Тройдена спустошила Дорогичин. У відповідь на це в кінці того ж року Лев організував великий похід проти литовців, у якому крім галицько-волинського війська взяли участь брянський князь Роман Михайлович з сином Олегом, смоленський князь Гліб Ростиславич, турово-пінські князі та татари очолювані воєводою Ягурчином. Під час походу Лев разом з татарами здобув Новогрудок не дочекавшись підходу основних сил союзників. Через це останні відмовились продовжувати війну та вернулись в свої уділи.
В кінці 1277 р. послав загін під керівництвом свого сина Юрія у новий похід проти Литви, організований татарами, який закінчився невдалою облогою Гродна.
Після смерті краківського князя Болеслава V Сором'язливого (1279), одруженого з Кунегундою Угорською — сестрою його дружини Констанції, в союзі з чеським королем Вацлавом II намагався здобути Краків. Підтримуючи в боротьбі за краківський престол Болеслава II Мазовецького (сина сестри Предслави), вів тривалу війну з польським князем Лешком II Чорним. В кінці 1279 — на початку 1280 за підтримки татар та інших Романовичів здійснив похід на Польщу в ході якого русько-татарські сили спустошили околиці Сандомира, проте були розбиті поляками у битві під Гозліцами зазнавши значних втрат.
У 1281 році приєднав жупу Берег та інші володіння на Закарпатті до своїх земель.
1282 року брав участь у поході Ногая в Угорщину.
1285 року в союзі з Володимиром Васильковичем та литвою воював проти мазовецького князя Болеслава Земовитовича. 1287 року ходив на Польщу в складі татарської армії Телебуги.
1289 року Лев знову вирядився на Краків, тепер підтримуючи кандидатуру Болеслава Земовитовича, і проти його суперників ходив аж у Сілезію. У цій війні Лев частково досягнув своєї мети — зайняв Люблінську землю, яка до 1302 р. залишалася при Галицькому князівстві. Під час цих подій Лев увійшов у близьке порозуміння з чеським королем Вацлавом ІІ: «держав з ним велику дружбу і склав з ним мир до кінця життя»
Остання згадка про Лева в джерелах — друга зустріч з Вацлавом ІІ в Брно 1299 року.
Лев підтримував союзні стосунки із Золотою Ордою, в його підпорядкуванні знаходився й Київ.
Докладав багато зусиль до створення Галицької митрополії, яка постала 1303 року, вже за короля Юрія I Львовича.
Точна дата смерті Лева невідома. У 1796 році Й. Енгль припустив, що князь помер близько 1301 року. Цю дату підтримали історики М. Карамзін, Д. Зубрицький, І.Шараневич, В.Антонович, Л. Войтович.
За легендою, Лева поховали у Онуфріївському монастирському храмі села Лаврів. Однак каплиця, до якої традиція прив'язувала його могилу, виявилася будовою XVII—XVIII ст.. Більш рання церква у Лаврові не знайдена, хоча монастир був закладений у XIII ст.
Відомості про смерть Лева у Спаському монастирі, так само, як і версія віднайдення у 1767 р. Багатої гробниці князя, срібло з якої пішло на відновлення монастиря, дуже непевні.
Дружина — Констанція Угорська, дочка угорського короля Бели IV.
8. Мстислав, великий князь київський | ||||||||||||||||
4. Роман, великий князь київський | ||||||||||||||||
9. Агнешка, польська князівна | ||||||||||||||||
2. Данило, король Русі | ||||||||||||||||
10. Ісаак II, візантійський імператор | ||||||||||||||||
5. Анна, візантійська принцеса | ||||||||||||||||
11. Ірина, візантійська аристократка | ||||||||||||||||
1. Лев, галицький князь | ||||||||||||||||
12. Мстислав, новгородський князь | ||||||||||||||||
6. Мстислав, галицький князь | ||||||||||||||||
13. N Глібівна, рязанська князівна | ||||||||||||||||
3. Анна, галицька князівна | ||||||||||||||||
14. Котян, половецький хан | ||||||||||||||||
7. Марія, половецька князівна | ||||||||||||||||
15. невідомо | ||||||||||||||||
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лев Данилович
Попередник Данило Галицький | Король Русі 1269-1301 | Наступник Юрій I Львович |
Попередник Ярослав Ярославич | Великий князь Київський 1271-1301 | Наступник Володимир-Іван Іванович |
Попередник Андрій Андрійович | Князь перемиський 1240-1269 | Наступник Не було |
Попередник Всеволод Олександрович | Князь белзький 1245-1269 | Наступник Юрій Львович |
Попередник Данило Галицький | Князь галицький 1264-1301 до 1269 разом зі Шварном | Наступник Юрій I Львович |
Попередник Мстислав Данилович | Князь володимирський 1292-1301 | Наступник Юрій I Львович |
This article uses material from the Wikipedia Українська article Лев Данилович, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.