Айтматов Чингіз Торекулович: киргизький письменник
Чингіз Тороку́лович Айтма́тов (кирг.
Писав російською та киргизькою мовами.
| Чингіз Айтматов | ||||
|---|---|---|---|---|
| кирг. Чынгыз Айтматов | ||||
 Чингіз Айтматов | ||||
| Ім'я при народженні | Чингіз Торекулович Айтматов | |||
| Народився | 12 грудня 1928[1][2][…] Shekerd, СРСР[4] | |||
| Помер | 10 червня 2008[5][1][…] (79 років) Нюрнберг, Середня Франконія, Баварія, Німеччина[6] ·пневмонія[7] і ниркова недостатність | |||
| Поховання | Ата-Беїт | |||
| Країна |  СРСР.svg){kind=small} Киргизстан | |||
| Діяльність | письменник, дипломат | |||
| Alma mater | Літературний інститут імені Горького | |||
| Мова творів | російська, киргизька | |||
| Роки активності | 1952 — 2006 | |||
| Жанр | проза | |||
| Magnum opus | І довше віку день триває, The White Shipd, The First Teacherd, Jamilad, Farewell, Gulsary!d і The Place of the Skulld | |||
| Членство | СП СРСР[4] і СК СРСР | |||
| Партія | КПРС | |||
| Батько | Torekul Aitmatovd | |||
| Мати | Q93446343? | |||
| Діти | Askar Aitmatovd | |||
| Автограф |  | |||
| Нагороди | ||||
| | ||||
 Айтматов Чингіз Торекулович у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Біографія
Народився 1928 року в селі Шекер Таласької області Киргизстану. Батько Торокул Айтматов був відомим державним діячем Киргизької РСР, але 1937 року був заарештований, а 1938 року розстріляний. Трудова біографія майбутнього письменника почалася в роки Німецько-радянської війни.
 | Самому тепер не віриться, — згадував Чингіз Айтматов, — у чотирнадцять років від роду я вже працював секретарем ради. У чотирнадцять років я повинний був розв'язувати питання, що стосуються всіляких сторін життя великого села, так ще у воєнний час. |  |
1948 року Айтматов вступив до сільськогосподарського інституту в місті Фрунзе, який закінчив 1953 року. 1952 року почав публікувати в періодичних виданнях оповідання киргизькою мовою. Після закінчення інституту протягом трьох років працював у НДІ скотарства, одночасно продовжуючи писати та друкувати оповідання. 1956 року поступив на «Вищі літературні курси» в Москві (закінчив 1958 року). У рік закінчення курсів в журналі «Жовтень» було опубліковано повість «Обличчям до обличчя» (переклад з киргизької). Того ж року були опубліковані його оповідання в журналі «Новий світ», а також вийшла друком повість «Джаміля», що здобула Айтматову світову славу.
Був організатором Іссик-Кульського форуму діячів світової культури (1986).
У 1988 —1990 рр. був головним редактором журналу «Иностранная литература».
З 1990 року працював послом СРСР, з 1992 послом Російської Федерації в Люксембурзі. Потім — посол Киргизстану в Бельгії. Помер 10 червня 2008 в одній із лікарень Нюрнберга (Німеччина) від запалення легенів. На його честь названо гірську вершину в Киргизстані.
Нагороди
Лауреат Ленінської премії (1963) і трьох Державних премій (1968, 1977, 1983), народний письменник Киргизстану. Герой Соціалістичної Праці (1978).
Творчість
Айтматов разом із соціологом Інституту проблем керування АН СРСР Рустемом Хаїровим звернувся до тодішнього генсека Андропова (1983) із пропозицією про створення комітету з зустрічі третього тисячоліття. Його пропозицію було прийнято. Айтматов організував 1986 року Іссик-Кульський форум, на який зібралися представники ЮНЕСКО, футурологи, письменники та художники. Обговорювалася проблема необхідності виховання нового «планетарного» мислення, завдяки якому людство змогло б уникнути тотального катаклізму — військового, екологічного, економічного тощо.
У творчості й духовному розвитку Айтматова можна виділити три періоди.
«Повісті гір і степів» — така емблема того нового слова, з яким він ввійшов у літературу своїми ранніми, «молодіжними» здобутками: «Віч-на-віч», «Джаміля», «Верблюже око», «Топольок мій у червоній косинці» і «Перший учитель», за які й одержав у 1963 році Ленінську премію. Його герой тут — молода пристрасна людина, що протиставляє себе патріархально-родовому суспільству.
Другий період — повісті «Материнське поле» і «Прощавай, Гульсарі!». Письменник переймається історією свого народу, подіями революції, колгоспів, війни. Герой тут — старець, мати.
Третій період почався з «Після казки (Білий пароплав)» і творів «Ранні журавлі», «Рудий пес, що біжить краєм моря», п'єси «Сходження на Фудзіяму», написаної разом з Калтаєм Мухамеджановим, роман «Буранний полустанок. (І довше століття триває день)». Тут письменник роздумує над першоосновами.
Бібліографія
Серед написаного:
- «Джаміля» (1958)
- «Віч-на-віч» (1958)
- «Топольок мій у червоній косинці» (1961)
- «Перший учитель» (1962)
- «Материнське поле» (1965)
- «Прощавай, Гульсари!» (1966)
- «Білий пароплав» (1970)
- «Ранні журавлі» (1975)
- «Рудий пес, що біжить краєм моря» (1977)
- «І довше століття триває день» (1980) — також відомий під назвою «Буранний полустанок»
- «Тавро Кассандри» (1994)
- «Після казки»
- «Плаха» (1986)
- «Сходження на Фудзіяму» п'єса
Видання українською мовою
Твори Ч. Атматова публікувалися українською в перекладах з киргизької у радянський час:
- Айтматов Ч. Материнське поле., К., 1967
- Повісті гір і степів., К., 1972
- Айтматов Ч. Джаміля., К., 1975
Примітки
Посилання
- Айтматов, Чингіз Торокулович [Архівовано 25 квітня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Айтматов Чингіз // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 18. — ISBN 966-692-578-8.
- Інтерв'ю: «Российская газета» — вып. № 3474 — 13.05.2004 [Архівовано 26 червня 2008 у Wayback Machine.]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 1, К., 1977, стор. 100
This article uses material from the Wikipedia Українська article Айтматов Чингіз Торекулович, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.