Михал Ковач, *27.
октобер">27. октобер 1909, Шид, Австро-Мадярщина – †17. юн 2005, Новый Сад, Сербия и Чорна Гора — учитель и еден з найвызнамнѣйшых писательох, новинарьох и културно–просвѣтных дѣятельох меджи войводинскыма Руснаками в двадцятом сторочу.
Михал Ковач | |
---|---|
Уроджѣня | октобра 27, 1909 Шид, Австро-Мадярщина |
Умертя | юна 17, 2005 (95 р.) Новый Сад, Сербия и Чорна Гора |
Псевдоним | Задунайов, Иринка Калинова, Дїдо Заградкар, Кирил Пета |
Занятя | учитель, новинарь |
Язык творох | русинскый |
Горожанство | Сербія |
Час творбы | 1927–2005 |
Жанры | драма, поезия, проза |
Дѣти | Иван Ковач |
VIAF:79409902; GND:119077299; LCCN:n85068195; NLKR/NLC:js2012688072; GKG:/g/1hl3frsf3; ЕСУ:7260; |
Я знам же шицко живе умрец раз муши,
же ту на жеми нєт раю,
лєм нє знам прецо, прецо праве лєм людзе
же умрец муша — знаю?
text in Rusyn language here
Михал Ковач родив ся яко пятый дѣтвак в родинѣ желѣзничаря Янка Ковача и Анны Кулич, де были еденадцятеры дѣти. Основну школу и горожанку выходив в Шиду, по чому абсолвовав учительску семинарию в Крижевцях (1929). Учительовав в селах жупы Вуковар-Срѣм, а в року 1931 достав мѣсто учителя в Руском Керестурѣ, де активно ся ангажовав в културной роботѣ: режировав в аматерском театрѣ, быв секретарьом Руского народного просвѣтного дружства, быв закладательом и редактором дѣтского часописа Наша заградка (1937–1941). В року 1941 Рускый Керестур вернув ся до Мадярского кральовства, и особы, котры там не жили до року 1918, мусѣли одыйти. В роках 1941–1952 учительовав в срѣмском селѣ Бикич Дол, де быв меджи основателями културно-просвѣтного дружства Иван Котляревски и мѣстным дописовательом Руского Слова. Од року 1952 жив в Новом Садѣ, де учительовав до року 1966 и быв секретарьом Културно-умѣлецкого дружства Максим Горки. В року 1966 была основана русинска редакция Радио Новый Сад, де став ся автором и редактором програмы Културна панорама. В року 1973 пензионовав и одтогды занимав ся лем литературнов творчостьов.
Михал Ковач, подля днешных литературознательох — закладатель основ войводинской русинской литературы и вособлять чисту сущность русинской душѣ. Зачатком его творчости было повѣданя Атаманов сын (1927). Быв тыж успѣшным драматиком, даколько его комедий и драм суть незмѣнно в репертоарѣ войводинскых Руснакох.
Выступив и як популаризатор украинскых (И. Драч, Д. Павличко, Б. Олѣйник, М. Винграновскый, Р. Братунь идр.) и подкарпатскых (А. Маркуш, Л. Демян, Й. Жупан, Ф. Потушняк, М. Томчаний идр.) авторох, з перекладами их на войводинскый вариант русинского языка. В часѣ учительства быв тыж автором ряда учебникох про русинскы школы.
Творба Михала Ковача выходила в перекладах на есперанто, мадярскый, румынскый, сербскый, словацкый, украинскый язык. В Украинѣ ся Михал Ковач поважуе за украинского писателя, а его творба за часть украинской литературы.
„ | Михал Ковач днесь стоить меджи нашыма найлѣпшыма майстрами малой прозы. В тому е глубокый майстер, а не мать собѣ пары. Ним ся може гордити не лем литература Бачкы в Югославии и сама Югославия, але и вшитка наша украинска литература. | ” | |
|
Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Михајло Ковач на серьбскій Вікіпедії.
This article uses material from the Wikipedia Русиньскый article Михал Ковач, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Обсяг є доступный під CC BY-SA 4.0, кідь не є вказане інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Русиньскый (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.