Іри́на Дми́трівна Фаріо́н (нар.
Член Політради ВО «Свобода» (з 2005).
Фаріон Ірина Дмитрівна | |
---|---|
Народилася | 29 квітня 1964 (59 років) Львів, Українська РСР, СРСР[1] |
Країна | СРСР Україна |
Національність | українка |
Місце проживання | Львів |
Діяльність | мовознавиця, політична діячка, філолог, педагог |
Галузь | філологія[2], педагогіка[2] і політична діяльність[2][2] |
Alma mater | філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка |
Науковий ступінь | доктор філологічних наук[d] |
Знання мов | українська[2] |
Заклад | Національний університет «Львівська політехніка» |
Членство | Верховна Рада України VII скликання |
Посада | народний депутат України[3] |
Партія | КПРС (1988–1989) ВО Свобода (2005–нині) |
Конфесія | Українська греко-католицька церква |
Діти | Софія Семчишин |
Нагороди | |
Сайт | farion.info |
|
Народний депутат України | |||
---|---|---|---|
7-го скликання | |||
ВО «Свобода» | 12 грудня 2012 | — | 27 листопада 2014 |
Народилася 29 квітня 1964 року у Львові.
Батько, Дмитро Іванович Фаріон (1922–2004) працював сантехніком на Львівському заводі газової апаратури. Мати, Ярослава Степанівна Фаріон (Сліпець) (нар. 1927) працювала вчителькою у селі Лінині Старосамбірського району Львівської області, згодом понад 40 років – завідувач читального залу і відділу комплектування у Львівській обласній юнацькій бібліотеці.
У 1971—1981 роках навчалася у Львівській середній школі № 75 ім. Лесі Українки. Одразу по закінченню школи рік працювала бібліотекарем Обласної бібліотеки для юнацтва ім. 40-річчя ВЛКСМ (тепер Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука).
З 1982 по 1987 рр. навчалася на філологічному факультеті (українська філологія) Львівського державного університету ім. Івана Франка, який закінчила з відзнакою. Період з 1986 по 1991 роки – лаборант катедри загального мовознавства Львівського державного університету ім. Івана Франка і керівник Центру україністики на катедрі фольклористики.
В 1990—1995 рр. погодинно працювала викладачкою на катедрі мов Львівського державного інституту прикладного мистецтва (нині – Львівська національна академія мистецтв), де читала курси української мови як іноземної, культури мови, української літератури (від XI до XX ст.)
В 1996 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Антропонімійна система Верхньої Наддністрянщини кінця XVIII — поч. XIX ст. (прізвищеві назви)» (науковий керівник – професор Михайло Худаш) і здобула ступінь кандидата філологічних наук.
В 1998 році започаткувала зі студентами Інституту архітектури НУ «Львівська політехніка» проєкт політичного плаката і малюнка «Мова — твого життя основа», що тривав упродовж десятьох років (1998—2008), як вислід — видано чотири добірки мовних плакатів: «Мова — твого життя основа» (2001), «Я на сторожі коло їх поставлю Слово» (2002), «Мова — краса і сила» (2007), «Слово — меч духовний» (2012). Один з плакатів («Не знаєш! Не розумієш! Не шануєш!») став формальним приводом намагань промосковських сил Львова відкрити кримінальну справу у 2003 році за начебто розпалювання Фаріон міжнаціональної ворожнечі. На підтримку викладачки організували прес-конференцію, на віче у Львові були зібрані підписи на підтримку – підписалися всі ректори. У підсумку справу не відкрито.
Упродовж 1998–2004 років очолювала мовну комісію «Просвіти» Національного університету «Львівська політехніка», є членкинею наглядової ради Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. Петра Яцика, від 1998-го — ініціатор та організатор щорічного мовно-мистецького конкурсу серед студентів та учнів «Мова — твого життя основа». 2004-го стала лавреатом Літературної та патріотично-виховної премії ім. Олекси Гірника.
У 2011 році з метою популяризації української книжки започаткувала проєкт «Від книги до мети» (2011—2019).
15 вересня 2015 року захистила докторську дисертацію на тему «Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV—XVII ст.» (науковий консультант член-кореспондент НАН України, професор Василь Німчук).
Від 1 вересня 1991 до 15 листопада 2023 – викладач, відтак доцент, доктор філологічних наук, професор катедри української мови Національного університету «Львівська політехніка».
Внаслідок висловлювань у бік українських військових громадська організація «Українські студенти за свободу» 14 листопада 2023 року провела акцію протесту, до якої доєдналася незалежна студентська профспілка «Пряма дія» на території Національного університету «Львівська політехніка» з вимогою до керівництва навчального закладу звільнити Ірину Фаріон із посади викладача. Була звільнена з посади професора Львівської політехніки вже наступного дня, 15 листопада, на основі порушення ст. 41 Кодексу законів про працю (вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку). Проти звільнення виступили катедра обчислювальної математики та програмування (проте допис про це згодом видалили з сторінки кафедри у Facebook) й катедра української мови та літератури. Працівники останньої також узяли участь у мітингу на захист мовознавиці 20 листопада. Свою підтримку також висловив третій Президент України Віктор Ющенко. Позиція Фаріон стоїть на рішучому захисті української мови в лавах ЗСУ відповідно до статті 13: «У Збройних Силах України мовою службової діяльності, діловодства та документації є державна мова». Фаріон подала позов до суду щодо звільнення. 7 грудня 2023 року Галицький районний суд м. Львова прийняв позов від Ірини Фаріон про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з Національного університету «Львівська політехніка». Триває судовий процес.
У статті «Мій будівничий» спогадів про університетського професора «Теофіль Комаринець: людина, вчений, політик. Спогади» (Львів, 1999), Ірина Фаріон зазначає: «…саме з ініціативи Теофіля Івановича мене почали залучати до факультетської парторганізації, яка завжди була для мене грою. «Для чого це мені», – на що Теофіль Іванович, посміхаючись, своїм внутрішнім, глибинним, упевненим голосом, відповів: «Щоби підривати їх ізсередини». Це переконало мене».
З березня 1987 року Ірина Фаріон стала кандидатом у члени, з квітня 1988 до 1989 — членом КПРС. «У 1988 році виключно за мотивами наукового кар'єрного зростання я вступила в це лайно… Вийшла в 1989 році після дуже серйозних конфліктів на катедрі, які ґрунтувалися на тому, що я організувала товариство української мови, організувала газету, присвячену Василеві Стусу».
Хвиля інтересу до партійності Ірини Фаріон з'являється 2013 року, коли головний редактор газети «Правдошукач» Юрій Шеляженко, звернувся до Державного архіву Львівської області за документами щодо членства Ірини Фаріон в КПРС та подальшої їх публікації. На запитання журналістів щодо коментаря з цього приводу, Ірина Фаріон відповіла: «Сміялася їм в очі. Ніяк. Орлиці не сповідаються перед гієнами».
Проти удавання люстрації виступила письменниця Оксана Забужко, яка зауважила: «А комуністами були, перепрошую, мільйони людей. Тому давайте не плутати так звану внутрішню партію, за Орвеллом кажучи, і зовнішню партію, тобто мільйони людей, які платили внески, і партноменклатуру. Це абсолютно різні речі, і це називається створити димову завісу». Фаріон неодноразово заявляла, що вступала в партію з метою руйнування її зсередини..
Від 2005 року є членом Всеукраїнського об'єднання «Свобода». Станом на квітень 2006-го — кандидат у народні депутати України від ВО «Свобода» (№ 3 в списку). На час виборів — доцент катедри української мови Львівської політехніки, член ВО «Свобода». Вересень 2007 — кандидат у народні депутати України від ВО «Свобода» (№ 3 в списку).
На виборах до Львівської обласної ради 2006 року була обрана депутатом Львівської обласної ради. Перемогла на виборах до Львівської обласної ради 2010 у мажоритарному окрузі міста Львова, здобувши найвищий результат підтримки серед усіх мажоритарників Львівщини — 33 %.
18 травня 2010 року на сесії Львівської обласної ради звернулася до освітян, студентів, школярів та їх батьків із закликом «бойкотувати та не приймати освітніх колоніальних починань прокремлівської влади; берегти духовну основу української незалежности — мову як спосіб мислення нації та історію як її свідомість та пам'ять; активно здійснювати національне виховання; повсякчас найрізноманітнішими формами та методами демонструвати свою українськість».
Звернулася із відкритим листом до новообраного Президента України Віктора Януковича з приводу загроз державному статусові української мови (15 лютого 2010), до Верховної Ради України (22 лютого 2010).
В рамках акції «Утверджуймо державну мову!» провела 19 лютого 2010 року заняття, присвячене проблемі національної ідентичности, у дитячому саду № 67 міста Львова. Під час заняття засудила «зросійщення форми українських імен на кшталт «Міша» та «Ліза»: «…Ніколи не називайте Марічку «Маша», бо Маша — форма не наша. Нехай їде туди, де Маші живуть. У нас вона повинна бути Марічкою». Відео з цього заходу отримало поширення та спричинило резонанс у ЗМІ, російська пропаганда заявила, що «українські націоналісти забороняють дітям „москальські“ імена», в цілом заява викликала полярні відгуки. Зокрема, «народний» депутат від «Партії регіонів» Вадим Колесніченко звернувся до Генерального прокурора України з проханням притягнути Ірину Фаріон до кримінальної відповідальности за статтею 161 Кримінального кодексу України (щодо дискримінації дітей за мовною та національною ознакою), Українська народна партія засудила виступ Фаріон як провокацію проти української мови. Натомість, на захист однопартійця виступив голова партії «Свобода» Олег Тягнибок.
На сесії Львівської облради 22 лютого 2011 року виступила з проєктом рішення вимоги відставки міністра освіти, науки, молоді та спорту Дмитра Табачника, який на її думку «фатально помилився з місцем проживання і свого історичного буття». Від імені трьох голів обласних рад — Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської — звернення надіслано Президентові України.
Активно виступала проти Закону України «Про засади державної мовної політики», відомий як «Закон Ківалова-Колесніченка». Добивалась скасування його окремим законом України, а пізніше рішенням Конституційного Суду України.
З 12 грудня 2012 по 27 листопада 2014 р.р. — депутат Верховної Ради України від Всеукраїнського об'єднання «Свобода», голова підкомітету з питань вищої освіти комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (від 24.01.2013 р.), перший заступник голови комітету з питань науки і освіти (від 16.07.2014).
У медійній площині заснувала телевізійний культурологічний проєкт «Велич особистості» (2013–2019) на парламентському телеканалі «Рада» з метою популяризації знань про знакові постаті української історії, культури, політики – за період проєкту створено 160 програм. З метою висвітлення життя видатних українців заснувала й стала автором телевізійного проєкту «Ген українців» (2019–2023) на львівському телеканалі «НТА».
Від 2013 року – блогерка на порталі «Українська правда». Створила два авторські YouTube-канали (Iryna Farion та Студія Фаріон), де веде проєкти «ПротиАнглізм», «ПолітОгляд» та «Курси з культури української мови».
Опублікувала понад 200 публікацій публіцистичного характеру в різних джерелах.
Розлучена. Має дорослу доньку Софію Семчишин (після виходу заміж лишила прізвище батька). Чоловік Софії — львів'янин Василь Особа.
3 травня 2017 року народилась онука Ева. Онук — Дмитро.
2013 року розгорівся конфлікт із журналістом Остапом Дроздовим та редакцією телеканалу ZIK. За словами Дроздова, із часом взаємини покращилися.
У листопаді 2017 року в прямому етері телеканалу «112» виник конфлікт із журналістом Дмитром Гордоном щодо української мови. Гордон припустив, що Фаріон є агентом ФСБ Росії, й запропонував їй пройти поліграф-тестування.
2021 року, після того, як на пресконференції щодо матчу на «Євро-2020» український футболіст Артем Довбик, який забив переможний гол і вивів Україну до чвертьфіналу, давав відповіді російською мовою, Ірина Фаріон та Лариса Ніцой назвали його «московитом». Згодом Довбик усе ж таки перейшов на українську. А в серпні 2021 року вона засудила легкоатлетку Ярославу Магучіх, бронзову призерку Олімпійських ігор, за обійми та спільне фото з російською спортсменкою, назвавши Ярославу «біосміттям». У листопаді 2021 року поліція відкрила кримінальне провадження проти Ніцой та Фаріон за фактом образи українських спортсменів.
2019 року Фаріон заявила, що російськомовне населення Сходу України є «авторами війни», оскільки якби «не було би отих москворотих, не мав би кого Путін захищати».
26 січня 2023 року в інтерв'ю вчергове заявила про причиново-наслідковий зв'язок та «кармічність» подій у Маріуполі та відповідальність за голосування на виборах. ГПУ направила заяву про можливе порушення закону щодо заперечення російської агресії до прокуратури Львівської області, а та — до СБУ Львівської області з дорученням про початок досудового розслідування.
5 листопада 2023 року на запитання журналістки Яніни Соколової заявила, що «не існує російськомовного населення, є українці, а є кацапи». На зустрічне запитання щодо російськомовних військових, зокрема бійців «Азову», розкритикувала їх та назвала це порушенням статті 29 закону «Про Збройні сили України» (згодом у блозі на Українській правді вибачилася, що переплутала її зі статтею 13, яка стверджує те саме з іншою цифрою). Також вона сказала, що не може вважати російськомовних військових українцями:
Я не можу назвати їх українцями. Якщо вони не говорять українською мовою — то нехай себе назвуть “рускімі”. Що їм заважає? Чому вони такі очманілі? Вони такі великі патріоти — покажи свій патріотизм, вивчи мову Тараса Григоровича Шевченка […] Ну шо це за бздура — воювати в українській армії і говорити російською мовою? |
Після цих заяв її фейсбук-сторінку заблокували, а самі заяви викликали обурення в суспільстві. Пізніше вона написала, що «воювати за Україну — це не заслуга, а обов'язок», а також назвала «москворотими биками» військовослужбовців, які не дотримуються вимог щодо використання державної мови у ЗСУ.
Народний депутат, заступник голови оборонного комітету Верховної Ради Єгор Чернєв закликав СБУ перевірити ці висловлювання щодо «вчинення кримінальних злочинів» та вжити заходів для «недопущення ведення підривної діяльності в тилу».
Висловлювання Фаріон засудили начальник штабу батальйону «Азов» Богдан Кротевич, учасниця російсько-української війни Катерина «Пташка» Поліщук, військовослужбовець і колишній футболіст «Динамо» Олександр Алієв, а також екскомандир полку «Азов» Максим Жорін. Останній зробив це російською мовою з використанням нецензурної лексики: у своєму Telegram-каналі він вперше опублікував пост частково російською мовою, спеціально звертаючись до Фаріон, а також українською додав, що Ірина «розколює українське суспільство за ФСБшними методичками».
Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець попросив правоохоронців перевірити, чи не порушено статтю Кримінального кодексу щодо рівноправності громадян. Служба безпеки України 15 листопада 2023 року зініціювала психолого-лінгвістичну експертизу висловлювань Ірини Фаріон та розпочала кримінальне провадження за такими статтями КК України, як порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками (ст. 161); образа честі і гідності військовослужбовця, погрози військовослужбовцю (ст. 435-1); порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфічної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер (ст. 163); порушення недоторканності приватного життя (ст. 182). 16 листопада 2023 року Національна рада з питань телебачення та радіомовлення призначила позапланову перевірку «5 каналу» через трансляцію програми «Рандеву з Яніною Соколовою», де гостем була Ірина Фаріон. Попередньо, за результатами проведення моніторингу програма має ознаки порушення закону «Про медіа», який забороняє поширення дискримінаційних висловлювань щодо національності, віку, статі та інших ознак.
Керівництво університету відмежувалося від заяв Фаріон: «Львівська політехніка» не несе відповідальності за висловлювання працівників та студентів поза університетом". Фаріон підтримали журналіст Остап Дроздов, дитяча письменниця Лариса Ніцой, молодший сержант 5-го окремого штурмового полку ЗСУ, заступник голови ВО «Свобода» з питань політичної освіти Юрій «Мамай» Сиротюк та Дмитро Корчинський.
8 листопада 2023 року Фаріон у своєму Телеграм-каналі опублікувала декілька листів від українців, які висловлювали їй підтримку. Серед них був лист від Максима Глєбова, який представився студентом із тимчасово окупованого Сімферополя. В коментарях Фаріон попросили приховати персональні дані хлопця, але вона відмовилася це робити. За кілька днів представники окупаційної влади затримали хлопця та змусили вибачатися на камеру. Сама Фаріон не визнала власної провини та назвала це провокацією проти неї, а потім заявила, що студент сам винний, що не приховав власне ім'я та не попросив цього зробити.
Представниця президента в АР Крим Таміла Ташева назвала дії Фаріон ницістю та пообіцяла притягнення до відповідальності. Безповідальною або злочинною поведінкою також назвали вчинок один із командирів 3 ОШБр Дмитро Кухарчук, головна редакторка УП Севгіль Мусаєва, журналістки Тетяна Даниленко та Ірина Андрейців, військовосложбовиця Ярина Чорногуз і правозахисниця Лариса Денисенко та інші.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) Зовнішні відеофайли | |
---|---|
1. Ірина Фаріон: як українізувати українців, мовний конфлікт, звільнення, переселенці, релятивізм на YouTube, «Антиподи» (канал «ISLND TV»), 1 січня 2024. |
Інтерв'ю:
This article uses material from the Wikipedia Українська article Фаріон Ірина Дмитрівна, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.