Кацап: зневажливе прізвисько росіян

قَصَّاب‎ (ḳaṣṣāb) — м'ясник)  — зневажлива розмовна назва росіян, яку вживають українці та поляки; російська назва деяких російських субетнічних груп; презирлива назва галицьких московофілів (русофілів), яку використовували народовці.

Існують дві версії походження слова «кацап», наведені в «Етимологічному словнику української мови»:

• Основною версією вважається утворення від слова «цап» за допомогою специфічного елемента «ка-» (аналогічно «кадіб», «каблучка») — як жартівливе позначення людей, що носять довгі бороди. Виникнення цього виразу могло бути пов'язане з російською традицією носити довгі бороди.

• Достатньо обґрунтованою вважається версія що «кацап» має тюркське походження: тур., крим.-тат., азерб. kassap («м'ясник»). До тюркських мов це слово потрапило з арабської, де qaşşăb означає «живодер», або «м'ясник», «той, що забиває худобу». Дослідники відмічають також такі словосполучення в тюркських мовах: «адам кассаби» означає «люта людина», «деспот», вираз «кассап одлу» — «шельма»; «кассапчи» — караїмською означає «кат»; «хассап» мовою кримських татар означає «м'ясник», «гицель» тощо. «Треба знати, що слово „кацап“ вже віддавна знане в мовах багатьох східних турецьких племен і значить „різник“, „лютий чоловік“, „кат“, „деспот“, „злодій“». На думку Дмитра Яворницького, слово «кацап» було відоме вже у половців, або куманів вже у 1303 році, в їхньому «Codex Cumanicus», у значенні «м'ясник». У сучасній болгарській мові також вживається слово «касапи» — «м'ясники». Як прізвисько отримало поширення після здобуття Іваном IV Казані у 1552 році. Після Батуринської різні, де загинуло близько 15тис. українців, прізвисько набуло широкого вжитку і в українській мові.

«Кацап» у російській мові

У російській мові слово кацап широко вживалося як образливе прізвисько сторонами церковного розколу. У деяких селах, населених різними за вірою росіянами, старообрядники називали ніконіан «кацапами», а ніконіани старообрядників — «кулугурами» (слово тюркського походження, буквально — «покидьок»); зокрема В. І. Даль приводить форму «коцап» як тульську і курську назву розкольників. Окрім того, «кацапи» — самоназва жителів низки населених пунктів у Тербунському районі Липецької області, Реп'євського району Воронезької області.

Таким чином не виключено, що слово кацап безпосередньо потрапило в українську мову з самої Росії як образливе прізвисько однієї із сторін російського церковного розколу, і тут асоціювалося з росіянами взагалі. До середини XX ст. в деяких українських містах «кацапами» називали саме старообрядників. У такому ж значенні слово «kasap» поширене в деяких частинах Молдови.^{[джерело?]}

«Кацап» в українській мові

Вживається в розмовній українській мові з XVIII століття для позначення осіб російської національності. Словник Б. Грінченка так тлумачить цей, і похідні від нього етноніми:

Кацап, па, чол. Великороссиянин. Тут дивляться, аж входить кацап. зм. Кацапчик, зб. Кацапюга.
Кацапка, ки, жін. Великороссиянка. Приїхав в одне село — дивиться, кацапка кричить.
Кацапня, ні.
Кацапчик, зм. від кацап.
Кацапюга, ги, м. зб. від кацап

Приклади вживання в літературі

• «Кляті кацапи, …, їдять щі навіть з тарганами» — Микола Гоголь (рос. в оригіналі).
• «Та кидайте ви й оту „кацапщину“, та краще їдьте на Гетьманщину». — Микола Гоголь (рос. в оригіналі).
• «Ех Тарасе, Тарасе, зведе тебе ця проклятуща кацапня! Куди ти йдеш? Знову на рожон прешся. Плюнь на них, несамовитих харцизяк!» — Яків Кухаренко, лист до Т.Шевченка.
• «Іван Грозний представляли італьянці по-італійськи… поводитись по-кацапськи вони не вміли, один тільки Іван Грозний був похожий на кацапа.» — Леся Українка, лист до сестри О. П. Косач

• «Вибачайте, батечку, що найшлося, те і посилаю, а „Ганнусю“ сьогодня нашвидку скомпонував, та і сам не знаю, чи до ладу, чи ні. Подивіться ви на неї гарненько та й скажіть щиру правду, як побачите, що вона вже дуже безецна * (бо вона мені так здається), то не давайте й друкувать. Нехай іде відкіль взялася. Ще посилаю вам кацапські вірші своєї роботи». — Тарас Шевченко листи до Г. Ф. Квітки-Основ'яненка.

• «Переписав оце свою „Слепую“ та й плачу над нею, який мене чорт спіткав і за який гріх, що я оце сповідаюся кацапам черствим кацапським словом. Лихо, брате отамане, єй-богу, лихо.» — Тарас Шевченко лист до Я. Г. Кухаренка.

• «Це правда, що окроме Бога і чорта в душі нашій єсть ще щось таке, таке страшне, що аж холод іде по серцеві, як хоч трошки його розкриєш, цур йому, мене тут і земляки, і не земляки зовуть дурним, воно правда, але що я маю робить, хіба ж я винен, що я уродився не кацапом або не французом. Що нам робить, отамане-брате?» Тарас Шевченко лист до Я. Г. Кухаренка.

• «Товаришам-москвинам це не дуже-то припало до сподоби, бо, мовляв: „Так скоро й всю Росію рознесуть“. Наші ж земляки теж, захопившись своїм відродженням, нахвалялися на „кацапів“ і цим тільки загострювали міжтовариські відносини». Клим Поліщук у творі «У нетрях Латвії», 1917.

Завів кацап християнина, Зарізати хоче. Зав'язав йому назад руки, Ніж широкий точить. А кацапчук семиліток: Мало не брикає: Кругом скаче коло тата: Та все промовляє: «Да полна уж тачать батька!.. Будєт с нєго, будєт!.. Режь же, батька! то-то любо: Как трепаться будєт!» (Степан Руданський)

Фольклор

• Бог сотворив цапа, а чорт кацапа.

Похідні від слова «кацап»

Існують також різні похідні від слова «кацап»: Росію називають «Кацапією», «Кацапєтовкою», «Кацапурією», «Кацапляндією» або «Кацапстаном».

• У культовому радянському фільмі «Кін-дза-дза!» одна з двох категорій чи «рас» на планеті Плюк називається «пацаками». За одною з версій, «пацак» могло бути утворене шляхом зворотнього читання (ананімом) слова «кацап». Не заперечував подібну етимологію і сам режисер фільму Георгій Данелія: «Пацак — это, может быть, кацо, кацап, поц»..

• Кацап // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 615-616. — 1000 екз.
• Кацап // Етимологічно-семантичний словник української мови. Т.2: Е–Л / Митрополит Іларіон. — Вінніпег: Накладом Товариства «Волинь», 1982. — С. 202—203.
• Євген Наконечний. Украдене ім'я: чому русини стали українцями. Ч.23 [Архівовано 9 червня 2021 у Wayback Machine.]
• М. Аркас — Історія України-Русі. 1908 (том 1)
• Францішак Хлус, Марцін Юр. Праўдзівая гісторыя Кацапа, Хахла і Бульбаша, пераказаная Вечным Жыдам [Архівовано 26 березня 2013 у Wayback Machine.] (біл.)