Хі (велика Χ, мала χ; грец.
У давньогрецькій мові читалася як придиховий глухий м'якопіднебінний проривний /kʰ/. У західному варіанті грецької абетки читання було іншим — /ks/.
У грецькому койне і пізніших діалектах вимова змінилася на фрикативний [x] чи [ç]. Зміни в читанні відбулися також з літерами «тета» і «фі».
У новогрецькій мові залежно від положення в слові літера має два різні читання: перед голосними переднього ряду /e/ чи /i/ вона вимовляється як [ç], перед голосними непереднього ряду /o/ чи /u/, а також перед приголосними — як [x].
У латинізованому запису грецьких слів χ передається диграфом ch. Іноді трапляється транслітерація як kh.
Оскільки в латині не було звука [kʰ]/[x] як окремої фонеми (він траплявся у деяких словах, наприклад pulcher, де був алофоном звука [k]), у пізній латині звичайне читання ch у грецизмах як [k].
Від Χ візантійського уніціалу походить кирилична Х. Оскільки в західних варіантах грецького алфавіту χ використовували замість ξ («ксі») для позначення /ks/, то від неї походить і латинська X з тим самим фонетичним значенням.
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (серпень 2018) |
Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
This article uses material from the Wikipedia Українська article Хі (літера), which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.