Сігрід Унсет
|Примітки=
| Сігрід Унсет | ||||
|---|---|---|---|---|
| Sigrid Undset | ||||
 | ||||
| Народилася | 20 травня 1882 Калундборг, Данія | |||
| Померла | 10 червня 1949 (67 років) Ліллегаммер, Норвегія | |||
| Громадянство |  Норвегія | |||
| Діяльність | прозаїк | |||
| Сфера роботи | агіографія | |||
| Alma mater | Fru Ragna Nielsens skoled[1] | |||
| Мова творів | норвезька | |||
| Роки активності | 1907 — 1949 | |||
| Жанр | історичний роман | |||
| Magnum opus | Kristin Lavransdatterd, Jennyd і The Master of Hestvikend | |||
| Членство | Королівське норвезьке товариство наук та літературиd і Американське географічне товариство | |||
| Конфесія | католицтво | |||
| Батько | Ingvald Undsetd | |||
| Мати | Charlotte Undsetd | |||
| У шлюбі з | Anders Castus Svarstadd[2] | |||
| Премії |  Нобелівська премія з літератури (1928) | |||
| | ||||
 Сігрід Унсет у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Сігрід Унсет (норв. Sigrid Undset; 20 травня 1882, Калундборг, Данія — 10 червня 1949, Ліллегаммер, Норвегія) — норвезька письменниця, лауреат Нобелівської премії 1928 року за «провідний для неї могутній опис життя Півночі в Середні віки».
Біографія
Сігрід народилася в данському місті Калундборзі, її мати була данкою, а батько — норвежцем, знаменитим археологом. Він помер, коли Сігрід було лише 11 років. Вона змушена була залишити школу і влаштуватися на роботу в Осло, в комерційну «компанію електрики». Немилій роботі дівчина змушена була віддати цілих десять років своєї юності, аж до того моменту, коли вона опублікувала свої перші книги: «Фру Марта Еулі» (1907 рік) і через рік — «Щасливий вік». Унсет вирішує повністю посвятити себе літературі. Земна любов, життя жінки, сім'я — ось перші теми, які згодом проходитимуть через всю її творчість.
Під час однієї з поїздок до Риму Сігрід познайомилася з художником Андерсом Сварстадом, за якого вийшла заміж в 1912 році. Але з ним вона прожила недовго: в 1919-му вона залишила чоловіка, будучи вже матір'ю трьох дітей.
У 1912 році з-під пера Унсет виходить збірка «Знедолені», а в період з 20-го по 22-й рік вона досягає вершини своєї творчості — пише трилогію «Крістін, дочка Лавранса» («Вінець», «Хазяйка», «Хрест»). Від древніх нордичних саг — до сучасності, з незмінною ідеєю глибокого і вимогливого внутрішнього життя, захисту жіночого характеру і релігійного сприйняття життя.
В період, коли Унсет додає своїм найбільшим творам риси геніальних духовних творів, свою релігійність вона переносить на сторінки книг, перетворюючи її в істину про освячення душі, підкореної Богом. Хоча вона і надихається жанром саги — адже вона «виросла» на сагах північного Середньовіччя, — як по структурі, так і по стилю і змісту, її твори пронизані невичерпним символічним диханням, словами, що відображають всю багатоскладовість сенсу життя людини у вічності.
Епічний ритм і блиск життя; вікінги і легенди, науково-історичні дослідження і язичницькі традиції скандинавських народів: ось рівні і перспективи, які зустрілися в ній і в її культурі з християнським вченням, розкривши живу і діяльну силу духа, але також і якнайглибшу громадянську і соціальну свідомість. Це було не розривом, але сповненням.
У 1928 році Сігрід Унсет отримала Нобелівську літературну премію. Мотивування нагороди закінчується такими словами: «Сігрід Унсет отримує її в самому розквіті свого генія: винагорода вручається поетові, творчість якого може мати своє коріння лише в воістину великому і надзвичайно зібраному дусі». Нобелівську премію авторка витратила на письменницькі стипендії, а решту грошей і золоту медаль передала Фінляндії під час Зимової війни 1939 року.
Аж до початку Другої світової війни життя Унсет було насиченим, але безтурботним. Вона писала історичні романи, романи про сучасність, публікувала збірки есе, автобіографію і мемуари.
Війна приводить її в замішання. Коли у квітні 1940-го Норвегія — ще з 30-х рр. ярий противник Гітлера — була окупована німцями, Сігрід Унсет була змушена жити у вигнанні — спочатку у Швеції, потім в Америці. На війні вона втратила сина, а від хвороби померла дочка. Після повернення до Норвегії в 1945 році Сігрід Унсет прожила ще чотири роки, не написавши жодного слова.
Джерела
- Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ : ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.
- Біографія на сайті Нобелівського комітету (англ.)
Див. також
- 9919 Унсет — астероїд, названий на честь письменниці.
Примітки
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Сігрід Унсет |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сігрід Унсет |
Посилання
- Унсет Сігрід // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 648. — ISBN 966-692-744-6.
- Унсет // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
This article uses material from the Wikipedia Українська article Сігрід Унсет, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.