Суне Бергстрем

З 1975 року Бергстрем входив до ради директорів Нобелівського комітету. Розділив Нобелівську премію з фізіології і медицини 1982 року «за відкриття, що стосуються простагландинів і близьких до них біологічно активних речовин» з Бенгтом Самуельсоном та Джоном Вейном.

Суне Бергстрем
швед. Karl Sune Detlof Bergström
Карл Суне Детлоф Бергстрем
Ім'я при народженні	швед. Sune Karl Bergström
Народився	10 січня 1916(1916-01-10) Стокгольм
Помер	15 серпня 2004(2004-08-15) (88 років) Стокгольм, Швеція[1]
Поховання	Північний цвинтар (Стокгольм)[2]
Місце проживання	Швеція
Країна	Швеція
Діяльність	біохімік, хімік
Alma mater	Стокгольмський університет
Галузь	біохімія
Заклад	Лундський університет Каролінський Інститут
Аспіранти, докторанти	Бенгт Самуельсон Jan-Åke Gustafssond
Членство	Леопольдина Шведська королівська академія наук Папська академія наук[3] Академія наук СРСР Французька академія наук Американська академія мистецтв і наук Шведська королівська академія інженерних наук Російська академія наук Національна академія наук Італіїd Національна академія наук США
Діти	Сванте Паабо
Нагороди	Нобелівська премія з фізіології або медицини (1982)
Суне Бергстрем у Вікісховищі

У 1947—1958 був професором Університету Лунда, а потім професором медичного факультету Королівського інституту в Стокгольмі (1969—1977 ректор інституту), член багатьох академій наук, у тому числі Шведській королівській академії наук (з 1965), Американської академії мистецтв та наук в Бостоні (з 1965), Національної академії наук у Вашингтоні (з 1973), Німецької академії природодослідників в Галле (з 1977).

Суне Бергстрем проводив дослідження гепарину, утворення і метаболізму жовчних кислот і холестерину та виділення, структуру і діяльність простагландину.

Бергстрем є батьком Сванте Паабо — шведського біолога, фахівця з еволюційної генетики, лауреата Нобелівської премії з фізіології або медицини 2022 року.

• Автобіографія на Нобелівському сайті [Архівовано 18 травня 2013 у Wayback Machine.]