Рудольф Калман: американський дослідник

Член Національної Академії наук (1994) і Інженерної академії (1991) США, Французької АН (1989), почесний член Угорської АН (1976), іноземний член РАН (1994). Вніс істотний внесок в сучасну теорію керування (вважається одним з її засновників), найбільш відомий як творець фільтра Калмана. Удостоєний Національної наукової медалі (2009).

Рудольф Калман
Rudolf Kalman
Ім'я при народженні	угор. Rudolf Emil Kálmán[1]
Народився	19 березня 1930 р Будапешт
Помер	2 липня 2016 р (86 років) Гейнсвілл (Флорида)
Країна	Угорщина
Діяльність	математик, винахідник, викладач університету, електротехнік
Alma mater	Массачусетський технологічний інститут (1954)[1] Колумбійський університет (1958)[2][1]
Галузь	теорія керування
Заклад	Стенфордський університет[1] Університет Флориди[1] Федеральна вища технічна школа Цюриха[1] Колумбійський університет[1] Research Institute for Advanced Studiesd[1]
Науковий керівник	John R. Ragazzinid
Аспіранти, докторанти	Eduardo D. Sontagd[2] Pierre Faurred[2] Patrick Maria Re Dewilded[2] Athanasios C. Antoulasd[2] Yutaka Yamamotod[2] Pramod Khargonekard[2] Markus Spindlerd[2] Tryphon T. Georgioud[2] Anthony Tetherd[2] Uwe Martensd[2] Bulent Ozgulerd[2] Yves Rouchaleaud[2] Michael Milton Connorsd[2] Masaru Kamadad[2]
Членство	Французька академія наук Національна академія наук США Угорська академія наук Російська академія наук Американська академія мистецтв і наук Національна інженерна академія США Американське математичне товариство[3][4]
Нагороди	IEEE Centennial Medald (1984) Медаль пошани IEEE (1974) премія Чарльза Старка Дрейпера (2008) Премія Кіото в галузі передових технологійd (1985) Премія Річарда Беллманаd (1997) Премія Стіла (1986) Грант Ґуґґенгайма (1970) Rufus Oldenburger Medald (1976) член Американського математичного товаристваd (2013)
Рудольф Калман у Вікісховищі

Народився в сім'ї інженера-електрика. У 1943 р. вони емігрували в США.

Вивчав електротехніку в Массачусетському технологічному інституті де здобув ступінь бакалавра в 1953 р. і ступінь магістра в 1954 р. Після МТІ він навчався в Колумбійському університеті під керівництвом Дж. Р. Рагаціні і здобув ступінь доктора філософії в 1957 р. З 1957 по 1958 Калман працював інженером у Дослідницькій лабораторії компанії IBM. У цей проміжок він зробив внесок у розробку дискретних систем керування, а також у додатки теорії Ляпунова до розробки систем керування. У 1958 році Калман перейшов в заснований Лефшецем Інститут перспективних досліджень в Прінстоні, де пропрацював до 1964 року, дослужившись від математика до заступника директора. До цього періоду відносяться його піонерські роботи в області теорії керування. У них він досліджував питання спостережуваності і керованості систем керування, теорію оптимальних систем керування. До цього ж часу (кінець 1958 — початок 1959) відноситься його найвідоміша робота — розробка цідила Калмана. Ґрунтуючись на попередніх роботах Вінера, Колмогорова, Шеннона та ін., Калман розробив методи оцінювання вектора стану динамічної системи (системи керування) з використанням неповних і неточних (зашумлених) вимірювань, які широко використовуються, зокрема, в системах навігації. У 1964 році Калман перейшов в Стенфордський університет на відділення «Електротехніка, механіка і дослідження операцій». У цей період він займався теорією реалізацій і теорією алгебраїчних систем.

Член Американської академії мистецтв і наук.

• Медаль Пошани IEEE (1974)
• Медаль Руфуса Ольденбургера (1976)
• Премія Кіото (1985)
• Премія Стіла (1986)
• Премія Беллмана (1997)
• Медаль Еглестона (2005)
• Премія Чарльза Старка Дрейпера (2008)
• Національна наукова медаль США (2009)