Рой Глаубер

Професор Гарвардського та Аризонського університетів. Лауреат Нобелівської премії з фізики за 2005 рік за свій внесок у теорію оптичної когерентності. Створив модель фотодетекції та пояснив випромінення когерентних (лазер) та некогерентних (абсолютно чорне тіло) джерел світла. Його теорії широко використовуються у галузі квантової оптики.

Рой Джей Глаубер
англ. Roy J. Glauber
Народився	1 вересня 1925(1925-09-01)[3][4][…] Нью-Йорк, Нью-Йорк[5]
Помер	26 грудня 2018(2018-12-26)[1][2] (93 роки) Ньютон, Міддлсекс, Массачусетс, США
Поховання	Kensico Cemeteryd[6]
Країна	США
Діяльність	фізик, викладач університету
Галузь	фізика і теоретична фізика
Відомий завдяки	квантова оптика, когерентні стани
Alma mater	Гарвардський університет і Вища наукова школа Бронксуd
Науковий керівник	Джуліан Швінгер[7]
Вчителі	Джуліан Швінгер
Знання мов	англійська
Заклад	Гарвардський університет, Університет Аризони і Лейденський університет[8]
Членство	Лондонське королівське товариство, Національна академія наук США, Американська академія мистецтв і наук і Європейська академія[9]
Нагороди	Грант Ґуґґенгайма Albert A. Michelson Medald (1985) Премія Макса Борна (1985) стипендія Александера фон Гумбольдтаd член Американського фізичного товариства[d] премія Денні Гайнемана з математичної фізики (1996) премія Гумбольдта Почесний доктор Університету Валенсіїd (2008) іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (15 травня 1997) золота медаль Вищої ради з наукових дослідженьd (22 квітня 2008) Honorary Fellow of the Royal Society Te Apārangid (1997)
Медіафайли у Вікісховищі

Народився в 1925 році в Нью-Йорку. Навчався в Гарвардськогому університеті. В 1940 році виграв приз для школярів корпорації Вестінггаус за фотографії зроблені на саморобному телескопі з спектроскопом. У віці 18 років був задіяний в Мангеттенський проєкт. Його роботою було обчислення критичної маси для атомної бомби. Після повернення з Лос-Аламоса, закінчив бакалаврат (1946) та аспірантуру (1949) в Гарварді під керівництвом Джуліана Швінгера. Працював в Інституті персективних досліджень в Прінстоні, а також в Цюриху у Вольфганга Паулі. Одержав першу посаду викладача в Каліфорнійському технологічному інституті, де він заміняв Річарда Фейнмана, який поїхав на рік до Бразилії. Зацікавився теорією розсіяння, працюючи в групі Лайнуса Полінга. З кінця 1950-х займався питаннями фізики лазерів та мазерів. Від 1976 року професор у Гарварді, від 1988 року також в Аризонському університеті.