Ри́га (латис.
Розташована на березі Ризької затоки Балтійського моря. Найбільше місто Балтики Засноване хрестоносцями 1201 року. Один із членів Ганзейської ліги. Історичний центр міста є Світовою спадщиною ЮНЕСКО.
Рига | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | Латвія | ||
Перша згадка | 1198 | ||
Засновано | 1201 | ||
Статус | 1225 | ||
Площа | |||
• місто | 307,17 км² | ||
• Суходіл | 258,67 км2 (99,87 sq mi) | ||
• Вода | 48,5 км2 (18,73 sq mi) | ||
Висота | 6 м | ||
Населення (2023) | 660 187 | ||
• Густота | 2 274,1 осіб/км² | ||
• Метрополія | 1 081 137 | ||
Часовий пояс | EET (UTC+2) | ||
• Літній час | EEST (UTC+3) | ||
Сайт | www.riga.lv | ||
Приблизно третина населення Латвії (близько 660 тисяч осіб) проживає в межах міста Риги, і більше половини (1,07 млн.) населення країни проживає в Ризькій агломерації.
Рига розташована на південному березі Ризької затоки Балтійського моря, на Ризькій рівнині Приморської низовини. Історичний центр Риги розмістився на правому березі Даугави, приблизно за 10 км від місця впадання річки в Ризьку затоку. Природний рельєф цього місця — піщана рівнина, розташована на висоті 1-10 м над рівнем моря.
Клімат у Ризі визначається близькістю моря — помірно теплий і вологий. Літо відносно прохолодне й хмарне (середня температура повітря в липні 16,9 °C; середня кількість опадів — 85 мм). Зими порівняно теплі, із частими відлигами (середня температура в січні −4,7 °C, відлига наступає приблизно 10 разів на місяць). Сніжний покрив утворюється в середині грудня й зберігається до середини березня. Приблизно 40 % днів у році бувають хмарними, кількість опадів становить 630—670 мм на рік.
Клімат Риги | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Абсолютний максимум, °C | 10,2 | 13,5 | 20,5 | 27,9 | 30,4 | 32,5 | 34,1 | 33,6 | 29,4 | 23,4 | 17,2 | 11,5 | 34,1 |
Середній максимум, °C | −0,5 | −0,4 | 4,0 | 11,1 | 17,3 | 20,3 | 22,9 | 22,0 | 16,5 | 10,5 | 4,1 | 0,6 | 10,7 |
Середня температура, °C | −2,7 | −3 | 0,5 | 6,3 | 12,0 | 15,4 | 18,2 | 17,3 | 12,4 | 7,3 | 2,1 | −1,5 | 7,0 |
Середній мінімум, °C | −5 | −5,7 | −2,6 | 2,0 | 7,1 | 10,9 | 13,7 | 13,0 | 8,7 | 4,6 | 0,1 | −3,6 | 3,6 |
Абсолютний мінімум, °C | −33,7 | −34,9 | −23,3 | −11,1 | −5,3 | −1,2 | 4,0 | −0,5 | −4,1 | −8,7 | −18,9 | −31,9 | −34,9 |
Температура води, °C | 0 | 0 | 1 | 5 | 10 | 17 | 21 | 23 | 21 | 15 | 10 | 5 | 11 |
Норма опадів, мм | 39 | 32 | 35 | 34 | 48 | 70 | 82 | 76 | 71 | 74 | 58 | 50 | 669 |
Джерело: Погода та клімат, Туристичний портал |
Територія Риги становить 307,17 км², у тому числі:
Археологічні знахідки на території Риги свідчать про те, що населене місце тут існувало вже в XII столітті. У гирлі річки Рідзене[lv], що впадає в Даугаву, у районі сьогоднішньої площі Альберта, існувало розширення, так зване Ризьке озеро. Місце було зручним для гавані, тому в його околицях утворилися поселення місцевих племен — куршів і лівів.
Наприкінці XII століття, коли німецькі торговці почали розширювати й зміцнювати ареал своєї діяльності на східному березі Балтійського моря, тут з'явилися й хрестоносці. Їхній перший проводир єпископ Бертольд загинув у битві біля ризької Стародавньої гори. Із записом цієї події літописцем Індрикисом уперше в літописах з'являється слово «Рига». Наступний єпископ, Альберт фон Буксгевден, у 1201 році перебирається з Ікшкіле в Ригу, і після переговорів з місцевими лівами приступає до будівництва укріпленого поселення біля Ризького озера. Так 1201 рік стає офіційним роком утворення Риги. У 1202 році тут з'являються перші колоністи — німецькі бюргери. Поступово Рига стає базою агресії проти місцевих балтійських народів. У XIII столітті в Ризі розцвітає торгівля, і місто стає одним з найважливіших посередників між заходом і сходом.
Аж до XVI століття не припиняються розбіжності про права влади в місті між самими рижанами — єпископом, орденом Меченосців (пізніше — Лівонський орден) і ризькими бюргерами, час від часу переростаючи в збройні зіткнення.
У результаті Лівонскої війни (1558—1583), після розпаду Лівонскої держави, у 1581 році Рига перебуває у підпорядкуванні Польщі. Пізніше, під час війни між Польщею й Швецією (1600—1629), у 1621 році, після завзятого опору Ригу завойовують шведи, і місто стає адміністративним центром приналежної Швеції частини Балтії. Початок XVIII століття ознаменовано Північною війною (1700—1721), у якій Росія й Швеція борються за панування на Балтійському морі. У підсумку, після довгої облоги й епідемії чуми, в 1710 році Рига потрапляє у владу Росії.
У 1783—1796 роках Рига— центр Ризького намісництва Російської імперії. У 1796—1918 — центр Ліфляндської губернії.
У другій половині XVIII століття в Ризі стрімко розвивається промисловість, німецькі гільдії втрачають своє монопольне положення в промисловості й торгівлі. У XIX столітті Рига стає одним з головних портових міст Російської імперії й важливим залізничним вузлом. Територія Риги в другій половині XIX — початку XX століття збільшується в 10 разів, і кількість жителів у 1913 році у 80 разів перевищує цей показник на початок XVIII століття. Рига стає другим за величиною містом у західній частині Росії після Санкт-Петербурга.
Переломний пункт у розвитку Риги наступає у 1915—1917 роках, коли з початком Першої світової війни Рига стає прифронтовим містом. З Риги в середню частину Росії разом із промисловими підприємствами були евакуйовані приблизно 200 000 робітників і членів їхніх родин.
На завершальному етапі Першої світової війни з'являється можливість створення незалежної Латвійської республіки, що у складній політичній ситуації й була проголошена 18 листопада 1918 року. У Латвії почалася визвольна війна, під час якої, впродовж 1918—1919 років, при зміні трьох різних політичних режимів, Рига переживає складні часи. Після серпня 1920 року розорена Рига стає столицею настільки ж розореної Латвійської республіки. У 1920—1930-х роках XX століття Рига розвивається, стаючи не лише торговельним центром, а і центром розвитку культури та легкої й харчової промисловості.
17 червня 1940 року в Ригу увійшли радянські танки, Радянський Союз окупував Латвію. Під час Другої світової війни сильно постраждала стара частина міста, був зруйнований порт і залізничні вузли. Після війни Рига стає одним із найбільших центрів західної частини Радянського Союзу, де відповідно до планів індустріалізації розвивалася як легка промисловість, так і важливі підприємства військово-промислового комплексу. Місто було також центром Балтійського військового округу.
Для забезпечення знову створених підприємств робочою силою почалося масове переселення жителів з інших республік Радянського Союзу, у результаті чого кількість жителів у Ризі в період з 1950 року по 1980 рік зросло в сім разів.
Під час відновлення суверенітету Латвії Рига стає центром руху Atmodas («укр. Пробудження»). У січні 1991 року жителі Латвії збиралися на ризьких барикадах, щоб протистояти можливому вторгненню військових сил СРСР.
Між прихильниками реформації й католиками починаються сутички, так звані «Іконні погроми», під час яких розгромлені кілька ризьких церков.
У літописах 1210 року згадуються старійшини міста Риги, що представляють інтереси жителів міста. Невідомо, коли була створена перша ратуша, однак у 1225 році, коли Рига мала договори, у цьому брали участь члени ратуші. У XIII столітті ратуша керувала містом і була законодавчою інстанцією, а у XIV столітті — і судовим органом. Ратуша одночасно вирішувала питання оборони міста, оподатковувала, представляла інтереси рижан у зовнішньополітичних питаннях, містила договори й призначала посланників. Однак у рішенні найважливіших і надзвичайних питань більша роль усе ще належала зборам громадян Риги — комуни. У першій половині XIII століття ратмани обиралися строком на один рік, наприкінці століття вже сама ратуша стала призначати спадкоємців на свої посади. Посада ратмана фактично стала довічною.
Після підпорядкування Риги королю Польщі й Литви Стефану Баторію (1581) права ратуші були обмежені.
Наприкінці XVI століття загострилися розбіжності між ризькою ратушею й гільдіями у відношенні права керувати містом. Кульмінація настала під час так званих «Календарних хвилювань» (1584–1589), однак ратуші вдалося зберегти свої позиції. Розбіжності знову спалахнули в першій половині XVII століття, коли Рига перебувала в підпорядкуванні Швеції, і гільдіям удалося одержати підтримку Швеції.
Перейшовши під владу Російської імперії (1710), Рига стала губернським, а після реформи 1783 року — ризьким місницьким адміністративним центром, управління яким поручалося генерал-губернаторові. Однак ратуша, що представляє також інтереси німецького дворянства, намагалася зберегти свій вплив у Ризі, що їй зі змінним успіхом вдавалося до 1889 року. У 1870 році в Росії початок реформ міських управлінь, що у 1877 році досягла й Риги. Була створена міська дума, міська управа й проведені вибори міського глави.
Під час незалежної Латвійської Республіки (1918—1940) Рига офіційно була визнана столицею Латвії (1931), містом керувала міська дума, а після перевороту 1934 року — призначений Кабінетом Міністрів Латвії голова міста.
Під час радянської окупації у 1940 році ризьке міське управління було реорганізовано. Був створений тимчасовий Виконавчий комітет; у 1941 році місто було розділено на чотири райони з метою полегшення поліцейського нагляду й керування націоналізованим майном. Така структура збереглася й після Другої світової війни, згодом змінилося число районів та їхньої границі. Ригою керувала Рада депутатів трудящих (з 1971 року Рада народних депутатів), що обирає один раз у два роки (з 1979 року — раз у 2,5 роки). Рада своєю чергою обирав виконавчий комітет. Фактично це були чисто формальні процедури, і в керуванні містом виконувалися вказівки, видавані керівними органами СРСР.
4 травня 1990 року Верховною Радою Латвійської РСР була прийнята декларація про відновлення незалежності Латвійської Республіки. Почалася реорганізація структур державної влади й управління незалежної Латвії, у тому числі й реформа ризького міського самоврядування.
Початком цього процесу послужили прийняті Верховною Радою 15 лютого 1990 року закони про волосні, районні та міські самоврядування. Згідно із цими законами Рада народних депутатів зі свого складу обирав голову ради, його заступника й секретаря. Головою Ризької міської Ради народних депутатів був обраний представник Латвійського Народного Фронту Андріс Тейкманіс. Саме, Ризька міська Рада народних депутатів під керівництвом А. Тейкманіса ухвалила рішення про використання історичного герба й прапора міста, таким чином, символічно відновивши наступність історичних традицій міста.
Одночасно відбувалися величезні зміни в житті міста й у роботі структурних підрозділів самоврядування, пов'язані зі зміною форм власності й змінами у формуванні бюджету міста.
Закон Латвії від 10 червня 1992 року «Про самоврядування столиці Латвії міста Риги» кардинально змінив систему міського самоврядування. Головним розпорядницьким органом Риги стала Ризька Дума в складі 60 депутатів. 30 депутатів думи були обрані зі складу Ризької міської ради, а кожна районна рада — обирала ще 5 думців. Президія й виконавчий комітет Ради народних депутатів були ліквідовані, натомість була сформована міська управа в складі 11 осіб. Головою Ризької міської думи був обраний Андріс Тейкманіс. Замість районних виконавчих комітетів були створені районні управи, очолювані районними виконавчими директорами.
26 серпня 1993 року Ризька Дума ухвалила рішення «Про реформу ризького самоврядування», у якому Сейму було запропоновано створити в Ризі однорівневе самоврядування з одним розпорядницьким органом — Ризькою Думою в складі 60 думців. 19 травня 1994 року Сейм прийняв закон, відповідно до якого 29 травня 1994 року на виборах у самоврядування була обрана Ризька Дума.
У Ризі було створено однорівневе самоврядування — Ризька Дума в складі 60 депутатів. Головою Думи був обраний Маріс Пургайліс. Було сформовано 11 постійних комітетів:
Функції виконавчої влади виконує виконавчий директор Ризької Думи, заступниками якого є директори департаментів (міського розвитку, майна й фінансів). У районах функції управління здійснюють призначені Ризькою Думою управи, якими керують директори. Структуру районних управ формують шість відділів, районні комісії й комісії управи, а також районні відділи управління і департаментів Ризької Думи.
9 березня 1997 року відбулися вибори самоврядування. Головою Ризької думи був обраний Андріс Берзіньш. 5 травня 2000 року А. Берзіньш був затверджений Президентом міністрів, і вже 9 травня головою Ризької Думи був обраний Андріс Аргаліс.
У порівнянні з Думою попереднього скликання, структура складу нової Думи змінилася. Дума зі свого складу обирає голову й двох його заступників. Змінилася кількість постійних комітетів Думи. Тепер їх 9 (немає більше Комітету безпеки й порядку й Комітету зі справ іноземців й осіб без громадянства). Голови комітетів утворять Ризьку міську управу. Ризька Дума наймає на посаду виконавчого директора, якому підпорядковуються виконавчі дирекції районів і Господарський відділ Ризької Думи.
11 березня 2001 року відбулися чергові вибори самоврядування. Головою Ризької Думи був обраний Гундарс Боярс, а його заступниками Сергій Долгополов й Айварс Гунтіс Крейтусс. У порівнянні з попереднім скликанням Думи, змінилося число постійних комісій. Тепер їх знову 10 (утворений новий Комітет з питань безпеки й порядку). Замість управи Ризької Думи створена президія Ризької Думи.
У березні 2005 року відбулися чергові вибори в самоврядування Латвії. Головою Ризької думи був обраний Айварс Аксенокс (Новий час), його заступниками — Андріс Аргаліс (Народна партія), Яніс Біркс (ТБ/ЛННК) і Юріс Луянс (ЛПП). 30 серпня 2005 року Ризька дума ухвалила рішення щодо дострокового припинення депутатських повноважень Юріса Луянса. 6 вересня 2005 року заступником голови Ризької думи був обраний Алмерс Лудвікс (ЛПП). У відмінності від попередніх скликань у цей час у голови Ризької думи три заступники.
Рига поділена на шість адміністративних районів:
Населення Риги становить 709,1 тис. жителів, з них 333,3 тисячі чоловіків, 413,9 тисячі (55,4 %) жінок.
Щільність населення 2434 осіб на 1 км²
Національний склад населення Риги за даними переписів:
1867 | 1881 | 1897 | 1913 | 1917 | 1920 | 1925 | 1930 | 1935 | 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2000 | 2013 | |
латиші | 24,3 % | 33,6 % | 41,6 % | 40,7 % | 54,3 % | 52,1 % | 58,9 % | 60,3 % | 63,0 % | 44,5 % | 40,9 % | 38,3 % | 36,5 % | 41,0 % | 42,4 % |
росіяни | 22,2 % | 16,7 % | 16,9 % | 18,8 % | 8,6 % | 6,9 % | 8,2 % | 7,9 % | 7,4 % | 39,4 % | 42,7 % | 46,1 % | 47,3 % | 43,9 % | 39,9 % |
білоруси | 0,5 % | 1,3 % | 1,2 % | 3,2 % | 4,1 % | 4,6 % | 4,8 % | 4,7 % | 4,0 % | 4,1 % | |||||
українці | 0,2 % | 2,8 % | 3,5 % | 3,9 % | 4,8 % | 4,2 % | 3,8 % | 3,6 % | |||||||
поляки | 3,0 % | 5,0 % | 9,7 % | 5,1 % | 4,5 % | 3,9 % | 4,4 % | 4,1 % | 2,8 % | 2,4 % | 2,0 % | 1,8 % | 2,1 % | 1,9 % | |
євреї | 5,2 % | 12,1 % | 6,5 % | 6,9 % | 10,3 % | 14,8 % | 11,7 % | 11,2 % | 11,3 % | 5,1 % | 4,2 % | 2,8 % | 2,1 % | 1,1 % | 1,0 % |
німці | 45,4 % | 32,3 % | 25,5 % | 14,2 % | 14,3 % | 16,8 % | 13,0 % | 11,7 % | 10,0 % | 0,1 % | 0,1 % | 0,1 % | 0,1 % | ||
литовці | 2,3 % | 7,1 % | 5,4 % | 3,0 % | 2,3 % | 1,8 % | 1,5 % | 1,0 % | 0,9 % | 0,8 % | 0,8 % | 0,9 % | |||
населення Риги (тис.) | 96 | 163 | 256 | 472 | 210 | 167 | 338 | 378 | 385 | 580 | 732 | 829 | 911 | 764 | 697 |
Рідна мова населення Риги за даними переписів 1989 та 2011 рр.
1989 | 2011 | |
латиська | 35,9 % | 43,4 % |
російська | 57,8 % | 55,8 % |
українська | 2,1 % | |
білоруська | 1,5 % |
Більшість святкових заходів відзначаються за католицьким церковним календарем. У Ризі чимало атеїстів та християн. Уроки віровчення в школах та гімназіях проводять монашки на католицький лад.
Учені:
Діячі мистецтва:
Данія (Ольборг) | Італія (Флоренція) | Велика Британія (Слау) |
Казахстан (Алмати) | Іспанія (Аліканте) | Франція (Кале) |
Нідерланди (Амстердам) | Австралія (Кернс) | Франція (Дюнкерк) |
Казахстан (Астана) | Україна (Київ) | Франція (Бордо) |
Японія (Кобе) | Німеччина (Бремен) | Росія (Москва) |
Литва (Вільнюс) | Естонія (Таллінн) | Білорусь (Мінськ) |
Гуам (Гуам) | КНР (Пекін) | Фінляндія (Порі) |
Німеччина (Росток) | США (Даллас) | Швеція (Стокгольм) |
Росія (Санкт-Петербург) | Чилі (Сантьяго) | Тайвань (Тайбей) |
США (Провіденс) | КНР (Сючжоу) | Швеція (Норрчепінг) |
Польща (Варшава) | Вірменія (Єреван) |
На честь міста названо астероїд 1796 Рига.
6 листопада 2015 року, в парку Кронвальда, неподалік від посольства України в Латвії, відкрили пам'ятник Тарасові Шевченку.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Riga |
This article uses material from the Wikipedia Українська article Рига, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.