Піщана Ефа: вид плазунів

? Піщана ефа
Піщана ефа
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Підтип: Черепні (Craniata) Інфратип: Хребетні (Vertebrata) Клас: Плазуни (Reptilia) Ряд: Лускаті (Squamata) Підряд: Serpentes Родина: Гадюкові Рід: Ефа Вид: Піщана ефа
Біноміальна назва
Echis carinatus (Schneider, 1801)
Синоніми
Pseudoboa carinata Echis multisquamatus
Посилання
Вікісховище: Echis carinatus Віківиди: Echis carinatus ITIS: 634967 МСОП: 164694 NCBI: 40353

Має 5 підвидів. Інша назва — середньоазійська ефа.

Загальна довжина досягає 87—90 см. Голова дуже велика, різко позначене шийне перехоплення. Морда закруглена. Луска спини з різко виступаючими реберцями. Навколо середини тулуба є 34—40 рядків луски. Черевних щитків 169—199. Підхвостових щитків 27—38. Хвіст короткий. З боків тіла проходять 5—7 рядків дрібної та вузької луски, спрямованих косо вниз і наділених зубчастими реберцями.

Зверху забарвлення сірувато-коричневе, світло-жовто-піщане. На голові світлий хрестоподібний малюнок, який нагадує силует птаха, що летить. По тулубу з кожного боку проходить по одній білій зиґзаґоподібній смузі. Зверху поперек спини йдуть білуваті витягнуті плями, розташовані між вершинами зиґзаґоподібних смуг. Черево білого кольору без плям.

Полюбляє аридні біотопи від горбистих пісків з саксаульниками до лесових й глинистих пустель. Нерідко дотримується річкових обривів, колоній піщанок, рідкісних чагарників чагарників. Зустрічається на висоті до 1000 м над рівнем моря. Вихід із зимівлі відбувається наприкінці лютого — березні. Більшу частину активного сезону веде нічний спосіб життя. Вдень гріється на поверхні тільки ранньою весною чи пізньою осінню. На зимівлю йде наприкінці жовтня — на початку листопада. Найчастіше зимові хованки знаходить у норах гризунів, тріщинах й вимоїнах в урвищах.

Ці змії володіють «бічним ходом», тобто пересуваються, відкидаючи голову вбік, потім виносять задню частину тулуба вбік й вперед, а потім підтягують передню частину тіла, і тому створюється враження, що змія рухається не вперед, а у бік. Такий спосіб пересування на сипучому субстраті дуже ефективний.

Це дуже небезпечна, отруйна змія. Укуси становлять велику небезпеку для домашніх тварин й людини. Ця отрута різко знижує рівень фібриногену в крові, що викликає рясні кровотечі в районі укусу, із слизових оболонок очей, носа і рота. Крововиливи у внутрішні органи теж мають різко виражений характер.

Стривожена ефа приймає характерну оборонну позу «тарілочка», згортаючись у 2 півкільця й ​​тримаючи голову в середині. У цей час півкільця труться одна об одну, і бічна луска з зазубреними реберцями видає гучний шиплячий звук.

Основна їжа — дрібні гризуни, птахи, ящірки, дрібні змії, озерні жаби, зелені жаби, скорпіони. Молоді змії живляться дрібними ящірками й різними членистоногими.

Це живородна змія. Парування відбувається у березні-квітні. Самиці у липні-серпні приносять 4—12 молодих еф довжиною 140—170 мм.

Мешкає у Туркменістані, Узбекистані, південно-західному Таджикистані, Афганістані, східному Ірані, Іраку, Об'єднаних арабських еміратах, Омані, Пакистані, Індії, о.Шрі-Ланка, Бангладеші, М'янмі.

• Echis carinatus astolae (Mertens, 1970)
• Echis carinatus carinatus (Schneider, 1801)
• Echis carinatus multisquamatus (Cherlin, 1981)
• Echis carinatus sinhaleyus (Deraniyagala, 1951)
• Echis carinatus sochureki (Stemmler, 1969)

• Begbie, Arundel 1908. Flying Snakes. J. Bombay nat. Hist. Soc. 18: 919
• Словник-довідник із зоології. — К., 2002.