Населення Фінляндії.
Чисельність фінів стабілізувалась і незначно збільшується, народжуваність 2015 року становила 10,72 ‰ (183-тє місце у світі), смертність — 9,83 ‰ (47-ме місце у світі), природний приріст — 0,4 % (165-те місце у світі) .
Населення Фінляндії | |
---|---|
Ріст чисельності населення країни | |
Чисельність | 5,476 млн осіб |
Густота | 18,1 особи/км² |
Коефіцієнт міграції | 3,1 ‰ |
Природний рух | |
Природний приріст | ▲0,4 % |
Народжуваність | 10,72 ‰ |
Фертильність | 1,75 дітей на 1 жінку |
Смертність | 9,83 ‰ |
Смертність немовлят | 2,52 ‰ |
Вікова структура | |
• до 14 років | 16,41 % |
• 15–64 років | 63,38 % |
• старіші за 65 років | 20,21 % |
Середня тривалість життя | 80,77 року |
• чоловіків | 77,82 року |
• жінок | 83,86 року |
Статева структура | |
загалом | 0,97 чол./жін. |
при народженні | 1,05 чол./жін. |
до 15 років | 1,05 чол./жін. |
15–64 років | 0,97 чол./жін. |
після 65 років | 0,76 чол./жін. |
Етнічні групи | |
Нація | фіни |
Найбільший етнос | фіни |
Нацменшини | саами, шведи, росіяни, естонці |
Мови | |
Офіційна | фінська, шведська |
Також у побуті | російська |
З середини 1960-х років зростання чисельності населення відбувалося дуже повільно через низьку народжуваність і значну еміграцію фінських робітників (переважно до Швеції). У післявоєнні роки народжуваність безупинно скорочувалася аж до 12,2 на 1 тис. осіб 1973, потім ситуація дещо покращилася, 1990 року цей показник збільшився до 13,1 на 1 тис. осіб, але 1997 року народжуваність знову знизилася до 11,5. Смертність у післявоєнний період коливалася від 9 до 10 на 1 тис. осіб. З 1970 по 1980 зростання населення в середньому становило 0,4 % на рік, а в наступне десятиріччя — 0,43 %, оскільки трохи зросла імміграція, а еміграція утримувалася на попередньому рівні.
Народжуваність у Фінляндії, станом на 2015 рік, дорівнює 10,72 ‰ (183-тє місце у світі). Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,75 дитини на одну жінку (164-те місце у світі). Середній вік матері при народженні першої дитини становив 28,5 року (оцінка на 2012 рік).
Смертність у Фінляндії 2015 року становила 9,83 ‰ (47-ме місце у світі).
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,4 % (165-те місце у світі).
Середній вік населення Фінляндії становить 42,4 року (22-ге місце у світі): для чоловіків — 40,8, для жінок — 44,3 року. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 80,77 року (30-те місце у світі), для чоловіків — 77,82 року, для жінок — 83,86 року.
Вікова структура населення Фінляндії, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:
Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 5,6; коефіцієнт розлучуваності — 2,5; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 45 (дані за 2010 рік). Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, складає 32,9 року, жінки — 30,6 року, загалом — 31,8 року (дані за 2014 рік).
Густота населення країни 2015 року становила 18,1 особи/км² (199-те місце у світі). Більша частина населення країни мешкає на півдні й узбережжі Балтійського моря. Найбільшою густотою населення відрізняються узбережжя Фінської затоки, південно-західне узбережжя поблизу Турку і деякі райони, розташовані безпосередньо на північ і схід від Гельсінкі — навколо Тампере, Лахті та інших міст, що мають зв'язок по каналах і ріках з узбережжям. Новітні зрушення у розміщенні населення тісно пов'язані з промисловим розвитком внутрішніх районів. Багато центральних районів і майже вся Лапландія заселені спорадично
Фінляндія надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 84,2 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,5 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки).
Головні міста держави: Гельсінкі (столиця) — 1,18 млн осіб (дані за 2015 рік). У більшості міст Фінляндії населення не перевищує 70 тис. осіб, за винятком Гельсінкі, Еспоо, Тампере, Вантаа, Турку, Оулу, Лахті, Куопіо, Порі, Ювяскюля, Котка, Лаппеенранта, Вааса і Йоенсуу. Багато міст оточені великими лісовими масивами. На півдні центральної Фінляндії міста Тампере, Лахті утворюють великий промисловий комплекс. Два найбільші міста Фінляндії — Гельсінкі і Турку — розташовані на морському узбережжі.
Річний рівень імміграції 2015 року становив 3,1 ‰ (38-ме місце у світі). Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
У країні перебуває 2,43 тис. осіб без громадянства.
Фінляндія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM).
Головні етноси країни: фіни — 93,4 %, шведи — 5,6 %, росіяни — 0,5 %, естонці — 0,3 %, роми — 0,1 %, саами — 0,1 % населення (оціночні дані за 2006 рік).
Походження фінів як і раніше залишається предметом для дискусій. Класична теорія стверджує, що фіни мігрували з Уралу на територію нинішньої Фінляндії близько 2000 років тому, але сучасні теорії доводять, що фінський народ став таким, яким він є зараз, у результаті численних хвиль імміграції зі сходу, півдня і заходу.
Шведомовна меншина Фінляндії веде свою історію від поселенців, що прибули з християнськими місіонерами і хрестоносцями на початку середньовіччя. Вони говорять на діалекті «finlandssvenska», який дуже відрізняється від шведської мови, якою розмовляють у Швеції. Під час Другої Світової війни було досягнуто згоди, що фіно- і шведомовні жителі Фінляндії належать до єдиного народу. 1997 року тільки 5,8 % населення країни вважали своєю рідною мовою шведську. Автономні Аландські острови, з населенням приблизно 25 тис. жителів є винятком, єдиною офіційною мовою там є шведська. Аландські острови є демілітаризованою зоною з власним прапором і власним законодавством.
Корінне населення Фінляндії — саами, найпівнічніший народ Європи, єдиний на континенті, що ніколи не міняв місця свого проживання. За тисячі років саами створили багату унікальну культуру, основними відмінними рисами якої є яскраві національні костюми, тісний зв'язок способу життя з оленярством і нерозривність з природою. Свій містичний відбиток накладає на життя саамів і шаманізм, що зберігся з давніх часів. Традиції тих, що передаються з вуст у вуста саамських оповідей збереглися як у формі усного епосу, так і у формі народних пісень «йок» — монотонного співу, дуже схожого на альпійський «йодль».
Цигани, що прибули у Фінляндію наприкінці XVI століття, тривалий час зазнавали утиску національною більшістю, але в останні роки ситуація значно покращилася. На відміну від загальної ситуації в Скандинавії, цигани у Фінляндії не зберегли свою мову, а прийняли фінську як рідну. З іншого боку, вони зберегли свій національний одяг.
Офіційні мови: фінська і шведська, ними розмовляють 89 % і 5,3 % населення, відповідно. У побуті широко представлені також російська — 1,3 % та інші мови — 4,4 % (оцінка 2014 року). Фінляндія, як член Ради Європи, 5 листопада 1992 року підписала і ратифікувала 9 листопада 1994 року Європейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 березня 1998 року). Регіональними мовами визнані: карельська, саамська, шведська.
До моменту відділення Фінляндії від Росії мовна битва була практично виграна прихильниками фінської мови, але багато представників шведомовної меншини були в той час членами уряду та іншими державними діячами. Незалежна Фінляндія офіційно стала двомовною, Аландські острови є винятком, єдиною офіційною мовою там є шведська.
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: лютеранство — 73,8 %, православ'я — 1,1 %, інші релігії та атеїсти — 25,1 % (станом на 2014 рік). Фінська євангелічно-лютеранська церква має статус державної, до неї належать майже 87 % жителів країни, здебільшого номінально. 1993 року прибічники інших конфесій становили 2 % населення, серед них приблизно половина, включно з більшістю саамів, — православні. Православна церква також визнана державною і одержує державні субсидії. У країні є невеликі громади Свідки Єгови, Фінської вільної церкви й Адвентистів сьомого дня. 10 % населення важко було відповісти на запитання про свою релігійну приналежність.
Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок.
Державні витрати на освіту становлять 7,2 % ВВП країни, станом на 2013 рік (27-ме місце у світі). Середня тривалість освіти становить 19 років, для хлопців — до 18 років, для дівчат — до 20 років (станом на 2014 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,91 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2009 рік). ; забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 5,5 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік). Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 9,7 % ВВП країни (39-те місце у світі).
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 2,52 ‰ (218-те місце у світі); хлопчиків — 2,65 ‰, дівчаток — 2,39 ‰. Рівень материнської смертності 2015 року становив 3 випадків на 100 тис. народжень (129-те місце у світі).
Фінляндія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).
Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні.
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 22,8 % (77-ме місце у світі).
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 99,4 %, в сільській місцевості — 88 %, загалом по країні — 97,6 % (станом на 2015 рік). Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 1,63 км³ на рік, або 308,9 тонни на одного мешканця на рік: з яких 25 % припадає на побутові, 72 % — на промислові, 3 % — на сільськогосподарські потреби.
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 58,3 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 25,9 %; частка осіб похилого віку — 32,4 %, або 3,1 потенційно працездатного на 1 пенсіонера. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 3,6 %, верхній дециль — 24,7 % (станом на 2007 рік).
Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 5,074 млн унікальних інтернет-користувачів (64-те місце у світі), що становило 92,6 % загальної кількості населення країни.
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 2,673 млн осіб (110-те місце у світі). Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 4,4 %; промисловість і будівництво — 15,5 %; будівництво — 7,1 %; торгівля — 21,3 %; фінанси — 13,3 %; транспорт і зв'язок — 9,9 %; громадський сектор — 28,5 % (станом на 2011 рік). Безробіття 2015 року дорівнювало 9,4 % працездатного населення, 2014 року — 8,7 % (109-те місце у світі); , серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 20,5 %, серед юнаків — 22,8 %, серед дівчат — 18,4 % (65-те місце у світі).
Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Фінляндії докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня.
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Зміни населення | ||
---|---|---|
Рік | Населення | Зміна |
1750 | 421 000 | — |
1760 | 490 000 | +16.4% |
1770 | 560 000 | +14.3% |
1780 | 660 000 | +17.9% |
1790 | 706 000 | +7.0% |
1800 | 837 000 | +18.6% |
1810 | 863 000 | +3.1% |
1820 | 1 177 500 | +36.4% |
1830 | 1 372 100 | +16.5% |
1840 | 1 445 600 | +5.4% |
1850 | 1 636 900 | +13.2% |
1860 | 1 746 700 | +6.7% |
1870 | 1 768 800 | +1.3% |
1880 | 2 060 800 | +16.5% |
1890 | 2 380 100 | +15.5% |
1900 | 2 655 900 | +11.6% |
1910 | 2 943 400 | +10.8% |
1920 | 3 147 600 | +6.9% |
1930 | 3 462 700 | +10.0% |
1940 | 3 695 610 | +6.7% |
1950 | 4 029 800 | +9.0% |
1960 | 4 496 220 | +11.6% |
1970 | 4 598 330 | +2.3% |
1980 | 4 787 770 | +4.1% |
1990 | 4 998 480 | +4.4% |
2000 | 5 181 000 | +3.7% |
2010 | 5 375 300 | +3.8% |
2016 | 5 502 590 | +2.4% |
На чисельність населення раніше 1812 року, можуть впливати зміни меж адміністративних одиниць. |
Населення Фінляндії | ||
---|---|---|
Рік | Населення | Зміна |
1950 | 4 009 000 | — |
1955 | 4 235 000 | +5.6% |
1960 | 4 430 000 | +4.6% |
1965 | 4 564 000 | +3.0% |
1970 | 4 606 000 | +0.9% |
1975 | 4 711 000 | +2.3% |
1980 | 4 780 000 | +1.5% |
1985 | 4 902 000 | +2.6% |
1990 | 4 986 000 | +1.7% |
1995 | 5 108 000 | +2.4% |
2000 | 5 176 000 | +1.3% |
2005 | 5 246 000 | +1.4% |
2010 | 5 375 000 | +2.5% |
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік. |
Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Фінляндії |
This article uses material from the Wikipedia Українська article Населення Фінляндії, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.