Кашлю́к, також коклю́ш (лат.
Коклюш / Кашлюк | |
---|---|
Хворий на коклюш хлопчик характерно закашлюється | |
Спеціальність | інфекційні хвороби |
Симптоми | ринорея, гарячка, кашель, апное, перевтома і блювання |
Причини | B. pertussisd[1] |
Ведення | антибіотик |
Препарати | еритроміцин[2], demeclocyclined[2] і гвайфенезин[2] |
Класифікація та зовнішні ресурси | |
МКХ-11 | 1C12.0 |
МКХ-10 | A37 |
DiseasesDB | 1523 |
MedlinePlus | 001561 |
eMedicine | emerg/394 |
MeSH | D014917 |
Pertussis у Вікісховищі |
Назва «коклюш» походить від фр. coqueluche, утвореним від лат. cucullus («чепчик для немовляти, кукіль»), зближеним з фр. coq («півень», з огляду на те, що кашель схожий на його крик). «Кашлюк» — результат зближення запозиченого слова «коклюш» з основою іменника «кашель» під впливом народної етимології.
Збудник кашлюку — Bordetella pertussis (паличка Борде-Жанґу, названа так на честь бельгійського науковця Ж. Борде і французького — О. Жанґу, які вперше її описали в 1906 році).
Збудник передається крапельним шляхом при кашлі, чханні хворого. Контагіозність (імовірність зараження при контакті з хворим) є дуже високою — становить до 90 %.
Кашлюк традиційно вважають дитячою хворобою (близько половини усіх випадків припадає на дітей до 2 років). Хоча після першого захворювання на кашлюк імунітет зазвичай є слабким, повторна інфекція (в разі її виникнення) має переважно слабший перебіг, і нерідко при цьому кашлюк навіть не діагностують. Також від хвороби немає вродженого, обумовленого материнськими антитілами, імунітету.
Захворювання може набувати епідемічного характеру.
У 1937 році досліджено й виділено мікроорганізм, подібний за природою на бактерію кашлюку — Bordetella parapertussis[en] (паракашлюкова паличка), яка спричинює паракашлюк, який перебігає загалом легше за кашлюк.
Інкубаційний період при кашлюку триває 7–9 діб (за деякими даними 2–14 діб). Клінічні форми захворювання за тяжкістю перебігу:
Після інкубації настає катаральний період, який триває 10-14 днів і характерний сухим кашлем, нежитем, підвищенням температури тіла до 37,5–38 °.
У наступні дні кашель поступово посилюється, переходить у конвульсивний (напади кашлю закінчуються виділенням в'язкого мокротиння, іноді — блюванням). Цей період триває 2–8 тижнів і довше. Під час кашлю можуть утворюватись крововиливи під шкіру повік, в кон'юнктиву ока, бувають кровотечі з носа, зовнішніх слухових проходів тощо. Внаслідок того, що на висоті кашлю відбувається реприза — затримка дихання, дитина може померти від цього. Такий стридорозний кашель з репризами є патогномонічним симптомом хвороби.
Поступово кашель слабшає, напади стають рідшими й не такими тривалими, настає період реконвалесценції (видужання).
Перебіг кашлюку може ускладнюватися, найчастіше, запаленням легень.
Запобіганням подальшого передавання кашлюка у популяції є рання ізоляція хворого до його повного видужання, карантин на 21 день дітей, що були в контакті з хворим, активна імунізація дітей у 5–7 місяців, потім через 9–12 місяців, далі кожні 2–3 роки до 14 років (тобто у шкільному віці).
Лікування включає: максимальне перебування хворого на свіжому повітрі, повноцінне харчування, антибіотики, введення специфічного антикашлюкового гамма-глобуліну, баротерапія.
Госпіталізації підлягають: хворі з тяжкими формами; із загрозливими життю ускладненнями (порушення мозкового кровообігу та ритму дихання); із середньотяжкими формами з негладким перебігом, несприятливим преморбідним тлом, загостренням хронічних захворювань; діти раннього віку.
За епідеміологічними показниками госпіталізують дітей із закритих дитячих установ (незалежно від тяжкості захворювань) і сімейних вогнищ.
Режим — щадний (зменшення негативних психоемоційних навантажень) з обов'язковими індивідуальними прогулянками.
Дієта — збагачена вітамінами, що відповідає віку. Пацієнтів з тяжкими формами захворювання рекомендовано годувати частіше і меншими порціями; після блювання дітей догодовують.
Етіотропна терапія — призначення антибіотиків (макроліди, напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини 3 покоління).
Патогенетична терапія — препарати, що заспокоюють кашель, протисудомні препарати, загальнозаспокійливі засоби.
Симптоматична терапія — відсмоктування слизу з верхніх дихальних шляхів, аерозольна терапія, фізіотерапія, масаж, дихальна гімнастика.
У періоді реконвалесценції — препарати, які сприяють підвищенню рівня неспецифічної реактивності організму (препарати ехінацеї, настоянка елеутерококу), курсом від 1 до 8 тижнів, вітамінно-мінеральні комплекси.
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (липень 2019) |
Це незавершена стаття про інфекційні захворювання. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
This article uses material from the Wikipedia Українська article Кашлюк, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.