Зледеніння: кліматичний феномен

Чергуються з періодами потепління — інтергляціалами.

Заледеніння характерні для антропогенного періоду. Тоді вони впливали на пересування тварин, а з ними народів північної частини світу, що були мисливцями. В археології датування культурного шару визначається належністю до стадії, або міжстадії зледеніння. Під час одного зі зледенінь (Рісс, відомого на території колишнього СРСР як Дніпровське зледеніння), південна межа льодовика проходила територією України, а його язик спускався до нижнього Дніпра. Південніше від льодовика спостерігався перигляціальний клімат, для якого характерні різкі перепади температур, сухість та сильні вітри. В цих умовах сформувалися степові біоценози із характерною плейстоценовою мегафауною (мамути, мастодонти, печерні леви тощо).

Міжстадії льодовика називаються інтерстадіалами і важливі для пов'язування кліматичних умов з відповідним археологічним культурним статусом. Під час інтерстадіалів кліматичні умови були подібними до теперішніх, іноді було на декілька °C тепліше, порівняно зі сьогоденням. Перехід від зледеніння до інтерстадіалу як правило був різким (середня температура підвищувалась на 10 і більше °C за декілька століть і навіть десятиліть). Перехід від інтерстадіалів до зледенінь, ймовірно, був більш поступовим.

Причини регулярного та періодичного чергування зледенінь та інтерстадіалів достеменно невідомі. Найчастіше це пов'язують зі змінами режиму надходження сонячної радіації на різні ділянки земної поверхні через періодичні коливання параметрів земної орбіти (цикли Міланковича).

Відомі такі зледеніння:

Інші періоди Плейстоцену

Район найбільшого скупчення і найбільшої потужності льоду, звідки починається його розтікання. Зазвичай центр зледеніння пов'язаний з піднесеними, частіше гірськими регіонами. Так, центром зледеніння феноскандинавського льодовикового щита були Скандинавські гори. На території північної Швеції льодовик сягав потужності близько 2-2,5 км. Звідси він поширювався по Руській рівнині на кілька тисяч кілометрів до району міста Верхньодніпровськ (Україна). Під час плейстоценових льодовикових епох на всіх континентах існувало багато центрів зледеніння, наприклад, у Європі — Альпійський, Піренейський, Кавказький, Уральський; в Азії — Таймирський, Путоранський, Верхоянський тощо.

• Інтергляціал — міжльодовиковий період
• Інтерстадіал — потепління
• Стадіал — похолодання
• Льодовикова ера
• Багаторічна мерзлота

1. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
2. Геологический словарь / под ред. К. Н. Паффенгольц, М.: Недра, 1973. (рос.)
3. Pazynych V. The potential energy of the ice caps as an additional energy source for accelerate the deglaciation and global [Архівовано 16 січня 2021 у Wayback Machine.]
4. Пазинич В. І як би ми жили без Дніпровського льодовика? [Архівовано 27 травня 2016 у Wayback Machine.]

• (рос.) Асеев А. А. Древние материковые оледенения Европы. — М. : Наука, 1974.

• Дніпровське зледеніння [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.] //ЕСУ