Акула Велетенська: вид акул ряду ламноподібних

? Акула велетенська
Охоронний статус
Уразливий (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Підтип: Черепні (Craniata) Надклас: Щелепні (Gnathostomata) Клас: Хрящові риби (Chondrichthyes) Підклас: Пластинозяброві (Elasmobranchii) Надряд: Акули (Selachimorpha) Ряд: Ламноподібні (Lamniformes) Родина: Велетенські акули (Cetorhinidae) T. N. Gill, 1862 Рід: Велетенська акула (Cetorhinus) Blainville, 1816 Вид: Акула велетенська
Біноміальна назва
Cetorhinus maximus (Gunnerus, 1765)
Range of the basking shark
Синоніми
Cetorhinus blainvillei Capello, 1869 * ambiguous synonym
Посилання
Вікісховище: Cetorhinus maximus Віківиди: Cetorhinus maximus EOL: 225080 ITIS: 159907 МСОП: 4292 NCBI: 57982 Fossilworks: 305803

Акула велетенська (Cetorhinus maximus) — вид акул ряду ламноподібних, єдиний у родині велетенських акул (Cetorhinidae). Друга за розмірами (після китової акули) риба на планеті.

Розповсюджена у холодних та помірно теплих водах Атлантичного та Тихого океанів. Може заходити у Середземне море.

Досягає у довжину 10 м (є непідтверджені дані про особин довжиною до 15 м) та ваги до 4 т. Особини менше 3 м трапляються дуже рідко. Хвостовий, спинний та грудні плавці великі. Рило конічне, витягнуте, у молодих особин може провисати вниз та трохи нагадує хобот. Очі невеликі. Рот та зяброві щілини дуже великі. Кожна зяброва дуга несе по передньому краю 1000—1300 рогових зябрових тичинок, що утворюють цідильний апарат. Зуби дрібні (до 5 мм), гострі, розташовані у 4 — 7 рядів та утворюють щось подібне до тертки. Шлунок дуже великий, може вміщувати до 1 м³ їжі. Печінка також велика, її вага може складати до 25 % від маси тіла тварини. Забарвлення від темно-сталевого до чорного на спині, нижня частина тіла світліша.

Планктонофаг, живиться пасивно проціджуючи їжу через широко відкритий рот. При цьому акула може проціджувати до 1,5 тис. м³ води за годину. На великих скупченнях планктону можуть утворювати зграї до кількох десятків особин. Здійснюють вертикальні міграції за планктоном, можуть зустрічатися на глибинах до 700 м.

Розмноження велетенської акули вивчено недостатньо. Відомо, що парування проходить у весняний період, після чого самиця тривалий час виношує малюків. Розмножуються скоріш за все шляхом яйцеживородіння.

Раніше велетенська акула була об'єктом промислу заради жиру, який видобували з печінки. У наш час внаслідок неконтрольованого промислу популяція цих акул суттєво скоротилася, її стан оцінюється як загрозливий.

• Акула гігантська (Cetorhinus maximus) [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
• Акула гігантська [Архівовано 13 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
• Гігантська акула [Архівовано 4 липня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
• http://ukr.obozrevatel.com/tech/science/62308-ribalki-vipadkovo-spijmali-ridkisnu-veletensku-akulu-fotofakt.htm [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]