Іспанія Ібіса

Знаходиться на сході однойменного острова. В економіці міста переважають сфера послуг, туристична індустрія та дрібна торгівля. Ейвісса широко відома завдяки відпочинку та нічному життю міста. Дістатися міста можна морським шляхом або літаком. Столиця є найгустозаселенішою частиною Соснових островів, що включають Ібіцу та Форментеру.

Ібіса кат. Eivissa[1]|глава= |місто з= |карта= |висота НРМ=
герб flag of Ibizad
Основні дані
38°46′ пн. ш. 1°26′ зх. д. / 38.767° пн. ш. 1.433° зх. д. / 38.767; -1.433 1°26′ зх. д. / 38.767° пн. ш. 1.433° зх. д. / 38.767; -1.433
Країна	Іспанія
Регіон	Балеарські острови
Район	Балеарські острови
Адмінцентр	Ibizad
Столиця для	Ейвісса (острів, адміністративно-територіальна одиниця, Counties of the Balearic Islands and the Pitiüses)
Межує з — сусідні нас. пункти Santa Eulària des Riud, Sant Antoni de Portmanyd, Sant Josep de sa Talaiad ?
Засновано	654 до н. е.
Площа	11,16 км²
Населення	42 884
Висота НРМ	99 ± 0 м
Географічна зона	Ейвісса
Водойма	Середземне море
Офіційна мова	каталанська і іспанська
Назва мешканців	італ. Ibizenchi
Міста-побратими	Кампече, Арцакена, Канкун
Телефонний код	(+34) 971
Часовий пояс	UTC+1, літній час і UTC+2
Номери автомобілів	IB
GeoNames	6356034
OSM	r347249  ·R
Поштові індекси	07800
Міська влада
mayor of Eivissad	Rafa Triguero Costad
Вебсайт	eivissa.org
Мапа
Ібіса у Вікісховищі

Місцеві мешканці називають місто Vila d'Eivissa (місто Ейвісси) чи просто Vila («містечко»). Каталанську назву було відновлено як офіційну 1968 року. Місто поділено на дві частини: «старе» або дослівно «верхнє місто» (Dalt Vila), розташоване на гористім узбережжі, та сучасний район званий «розширенням» (Eixample).

Протягом шести холодних місяців (від жовтня до березня) температура коливається між 7 і 23 °C, а середня температура становить 15 °C. У теплі місяці температура коливається від 15 — 19 °С до 20 — 34 °С. Середня вологість повітря становить 72 %.

 

Айбошім, місто бога Беса, було засноване фінікійцями у 663 році до н. е. (за класичними текстами). Ядро міста складалося з акрополя й портової зони на березі бухти. На острові також були храми, ремісничі зони з важливими гончарними майстернями. У V ст до н. е. тут налічується від 4000 до 5000 мешканців. Протягом пунічної епохи тут був надзвичайно життєздатний комерційний центр, який експортував готову продукцію у різні куточки Середземномор'я. Після зруйнування Карфагена в 146 році до н. е., місто Ібіца підтримувало свою політичну й торгову самостійність, конкуруючи з римськими містами. Цей етап завершився, коли Тит Флавій Веспасіан перетворив його на римське місто у 70 році. Відтоді розпочався період занепаду, що тривав протягом майже всієї епохи римського панування, аж до приходу вандалів у 424 році і подальшої окупації арабами. У 1235 р. місто було завойоване таррагонським архиєпископом Ґільємом да Мунґрі (кат. Guillem de Montgrí), португальським принцом Педру (порт. Pedro de Portugal) та графом Нуно Сансом (кат. Nunó Sanç), за наказом короля Якова І Арагонського. Старовинна частина міста відома під назвою Дал-Біла (високе місто). Середньовічна Дал-Біла була укріплена королем Філіпом ІІ, з метою захистити місто від нападів Османської імперії та піратів.

 

Серед пам'яток архітектури виділяють собор (XIV ст) і мури доби Відродження (XVI ст). Обидві пам'ятки у 1999 р. включено до світової спадщини ЮНЕСКО. Також виділяють Єпископський палац, музеї та старовинний домініканський монастир, замок і найважливіше — пунічний середземноморський некрополь і порт, що існує від фінікійської епохи.

• Центр Ібіської діоцезії Католицької церкви.