Грецький філософ Арістотель (384 до н.
е.">384 до н. е. — 322 до н. е.), учень Платона, розробив безліч фізичних теорій і гіпотез, опирауючись на знання того часу. Власне і сам термін «фізика» був введений Арістотелем.
Письмові праці Арістотеля відносилися до двох видів: «екзотеричні» — твори для широкої публіки, що складаються в основному з діалогів на різні теми; і «езотеричні» — лекційні курси та наукові трактати. Власне до фізики відносяться твори, названі «Фізика», «Про небо», «Про виникнення і знищення», «Метеорологіка». Філософські праці Арістотеля, зібрані і відредаговані Андроніком Родоським в книзі під назвою «Метафізика», зазвичай не відносять до фізики, проте в них містяться міркування про простір, рух і матерії тощо.
Його твори трактуються неоднозначно: з одного боку в його школі розвиваються емпіричні ідеї та спеціалізація; але з іншого боку твори трактуються в сильно платонівському дусі.
Фізика Арістотеля заснована на вченні про чотири елементи (чотирьох стихій). У працях Арістотеля ведеться мова про відношення між цими стихіями, їх розвиток, як вони втілюються в явищах природи і т. ін.
Об'єднуючи і систематизуючи доступні знання про природу, Арістотель створив свою фізико-космологічну картину світу. Космології він присвятив окрему книгу «Про небі».
Всесвіт є безперервним, оскільки вважалося, що всі тіла можна ділити на частини до нескінченності. З посиланням на піфагорійців Арістотель описує необхідність і достатність трьох вимірів для всіх тіл.
З усього цього ясно, що розгляд нескінченного цілком личить фізикам. З повною достовірністю також всі вважають його як початок: неможливо адже, щоб воно існувало марно, з іншого боку, щоб йому притаманне було інше значення, крім початку. Адже все існуюче або [є] початок, або [виходить] з початку, у нескінченного ж не існує початку, так як воно було б його кінцем. Далі, [нескінченне], будучи певним початком, не виникає і не знищується; адже те, що виникає, необхідно отримує кінцеве завершення, і всяке знищення призводить до кінця. Тому, як ми сказали, у нього немає початку, але воно саме, по всій суті, є початок [всього] іншого, все обіймає і всім управляє, як кажуть ті, які не визнають, крім нескінченного, інших причин, наприклад розуму або любові. І воно божествене бо безсмертне і незруйноване, як каже Анаксимандр і більшість фізіологів.
Для пояснення всього існуючого у Всесвіті Арістотель пропонує використовувати принцип грецької філософії — чотири основоположних початка: форма, матерія, причина і мета. Останній принцип — мета — внесла у фізику Арістотеля телеологію. У своїх творах він знаходить в кожному об'єкті Всесвіту доцільність, що значно відрізняє її від сучасної фізики. Але на відміну від Платона, Арістотель вказує на несвідомий характер доцільності в природі. Загальна мета світу і всього світового процесу, на думку Арістотеля, є Бог. Богом він також називає першодвигун, ідеальний початок, який впорядкує матеріальний світ.
This article uses material from the Wikipedia Українська article Фізика Арістотеля, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.