Проект « Сахалін -2» (рос.
Він включає розробку Пільтун-Астохського нафтового і Лунського газового родовищ на шельфі острова Сахалін в Охотському морі та супутню інфраструктуру на суші. Управління та експлуатація проекту здійснює компанія Sakhalin Energy[en].
Сахалін-2 | ||||
52°52′12″ пн. ш. 143°46′12″ сх. д. / 52.87000000002777256° пн. ш. 143.77000000002777824° сх. д. 143°46′12″ сх. д. / 52.87000000002777256° пн. ш. 143.77000000002777824° сх. д. | ||||
Країна | Росія | |||
---|---|---|---|---|
Тип | газове родовище і нафтове родовище | |||
Початковий консорціум був спільним підприємством між Marathon Oil, McDermott International[en] і Mitsubishi. Консорціум виграв тендер російського уряду в 1992 році. Пізніше того ж року Royal Dutch Shell приєднався до спільного підприємства. У 1994 році СП було зареєстровано на Бермудських островах, утворивши Sakhalin Energy Investment Company Ltd. на чолі з Marathon Oil[en] провела переговори щодо першого PSA безпосередньо з представниками російського уряду. Російська сторона підтримувала планування проекту та затвердження бюджету. Початкове інвестиційне рішення полягало в тому, щоб продовжити розробку нафтового родовища під керівництвом Marathon. McDermott продав свою частку іншим партнерам у 1997 році, а Marathon продав свої акції Shell за частку в інших об’єктах (родовище Фойнавен[en], що знаходиться під управлінням ВР, поблизу Шетландських островів, і вісім ділянок у Мексиканській затоці, включаючи родовище Урса) у 2000 році.
Рішення про продовження інвестицій у газовий проект було прийнято у 2003 році. Очікуваний бюджет різко зріс до 2005–2006 років. Трубопровідна частина газового проекту зазнала різкої критики через екологічні проблеми. Розпочато судове провадження за можливим порушенням російських екологічних норм. У результаті російський уряд наказав припинити проект у вересні 2006 року. Під юридичним і політичним тиском консорціум був змушений продати контрольний пакет акцій «Газпрому». 21 грудня «Газпром» отримав контроль над 50% плюс одна акція проекту, підписавши угоду з Royal Dutch Shell.
Завод СПГ був урочисто відкритий 18 лютого 2009 року. Перший вантаж був завантажений на газовоз «Grand Aniva» наприкінці березня 2009 року .
Після початку російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року Shell заявила, що виходить з проекту «Сахаліну-2» та інших підприємств у Росії.
Два родовища містять приблизно 1 200 млн. барелів (190×10 6 м3) сирої нафти та 500 млрд м³ природного газу; Видобуватиметься 9,6 млн тонн зрідженого природного газу на рік і близько 180 000 барелів на добу (29 000 м³/день) нафти.
Загальна вартість проекту до 2014 року була спочатку оцінена Royal Dutch Shell в 9 - 11 млрд доларів США. Однак витрати виявилися суттєво заниженими, і в липні 2005 року Shell переглянула оцінку в бік підвищення до 20 мільярдів доларів.
Проект «Сахалін-2» містить:
Бурова та нафтовидобувна платформа Molikpaq (платформа Пільтун-Астохське-А) — льодостійка структура, спочатку побудована для розвідки нафти в канадському морі Бофорта. Платформа була законсервована в 1990 році та встановлена в Астохському районі Пільтун-Астохського родовища, за 16 км від берега, у вересні 1998 року. Molikpaq має виробничу потужність 90 000 барелів на день нафти та 1,7 млн м³ попутного газу. [2]
Платформа Лунського родовища була встановлена в червні 2006 року на Лунському газовому родовищі за 15 км від берега. Має виробничу потужність понад 50 мон м³ природного газу, близько 50 000 барелів/день (7 900 м³/день) пікових рідин (супутня вода та конденсат) і 16 000 барелів на день (2 500 м³/день) нафти.
Платформа PA-B була встановлена в липні 2007 року в районі Пільтун Пільтун-Астохського нафтового родовища, за 12 км від берега. PA-B має виробничу потужність 70 000 барелів/день (11 000 м³/день) нафти та 2,8 млн м³ попутного газу.
Берегове переробне підприємство розташоване на північному сході острова Сахалін, за 7 км вглиб материка в районі Ноглики. Завод призначений для перероблювання природного газу, конденсату і нафти Лунського і Пильтун-Астохського родовищ перед транспортуванням по трубопроводу до термінала експорту нафти та заводу зрідженого газу в затоці Аніва на півдні острова Сахалін.
Транссахалінська трубопровідна система призначена для транспортування вуглеводнів з Пильтун-Астохського і Лунського родовищ на півночі острова Сахалін до берегового переробного комплексу в Ноглицькому районі, а також до заводу зрідженого природного газу і терміналу відвантаження нафти в затоці Аніва.
Термінал для експорту нафти розташований у затоці Аніва на схід від заводу СПГ. Містить експортний трубопровід і танкерний наливний вузол, де здійснюється навантаження нафти в танкери.
Завод СПГ «Сахалін-2» є першим такого типу в Росії. Знаходиться у Пригородному в затоці Аніва, за 13 км на схід від Корсакова. Будівництво СПГ-заводу здійснювали ВАТ «Ніпігазпереробка» (Nipigas) і консорціум «ХімЕнерго» спільно з двома японськими компаніями Chiyoda Corporation[en] і Toyo Engineering Corporation[en]. Станція була розроблена для запобігання значної втрати захисної оболонки у разі землетрусу та забезпечення структурної цілісності критичних елементів, таких як аварійні запірні клапани та диспетчерська станція.
Завод СПГ має:
Потужність СПГ-заводу становить 9,6 млн тонн СПГ на рік. Спеціальний процес зрідження газу був розроблений Shell для використання в холодному кліматі, наприклад на Сахаліні, на основі використання подвійного змішаного холодоагенту.
Завод СПГ має два двостінні резервуари для зберігання СПГ ємністю 100 000 м³ кожен. СПГ експортується через 805 м причал у затоці Аніва. Пристань оснащена чотирма рукавами – двома завантажувальними рукавами, одним подвійним призначенням і одним рукавом для повернення пари. Верхній настил призначений для дорожнього полотна та електричних кабелів. Нижня палуба використовується для газопроводу СПГ, ліній зв'язку та пішохідної доріжки. СПГ закачується з резервуарів для зберігання в паралельні завантажувальні лінії, які надходять до причалу СПГ. На верхівці причалу трубопроводи з’єднані з чотирма завантажувальними рукавами причалу. Глибина води у хвості пристані становить 14 м.
This article uses material from the Wikipedia Українська article Сахалін-2, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.