Садиба на вулиці Саксаганського, 30 — комплекс будівель у Голосіївському районі міста Києва на вулиці Саксаганського.
Складається з трьох будинків — № 30, № 30-б і № 30-в, які визнані об'єктами культурної спадщини, пам'ятками архітектури та містобудування.
Садиба на вулиці Саксаганського, 30 | ||||
---|---|---|---|---|
50°26′10″ пн. ш. 30°30′44″ сх. д. / 50.436361111139° пн. ш. 30.51222222224999925° сх. д. 30°30′44″ сх. д. / 50.436361111139° пн. ш. 30.51222222224999925° сх. д. | ||||
Країна | Україна | |||
Місто | Київ | |||
Тип | житловий будинок[d] і пам'ятка архітектури[d] | |||
Стиль | цегляний стиль | |||
Архітектор | Володимир Ніколаєв | |||
Початок будівництва | 1899 | |||
Побудовано | 1900 | |||
Будівлі: № 30-а, № 30-б, № 30-в | ||||
Відомі мешканці | Баранецький Осип Васильович | |||
Адреса | вулиця Саксаганського (Київ) | |||
Медіафайли у Вікісховищі |
Наприкінці XIX століття ділянка, де розташована садиба, належала швейцарській громадянці А. Бонадурер. У 1899—1900 роках за її замовленням архітектор В. Ніколаєв побудував у садибі три житлові будинки у цегляному стилі.
Головний будинок (№ 30) стоїть на червоній лінії забудови вулиці, два флігелі (№ 30-б і № 30-в) розташовані у глибині подвір'я.
Головний будинок — чотириповерховий із підвалом, цегляний, пофарбований. Односекційний, майже прямокутний у плані. Перекриття залізобетонні пласкі, дах двосхилий, із бляшаним покриттям. Головний фасад симетричний, має стримане оздоблення у цегляному стилі, типовому для архітектури тих років — фігурне цегляне мурування, рослинний орнамент, ліплені картуші та гірлянди. Площина фасаду вертикально розчленована трьома підвищеними розкріповками, розташованими симетрично, по центральній та бокових осях фасаду. Розкріповки підкреслені лопатками (у лопатках центральної — картуші та гірлянди) і увінчані прямокутними аттиками на стовпах. Лопатки центральної розкріповки на рівні першого—другого поверхів рустовані. На центральній осі розташований парадний вхід із арковим порталом, на лівій осі — проїзд на подвір'я. Вікна прямокутні, їх декорування, яке складається із замкових каменів, аркатурних та зубчастих надвіконних смуг, підвіконних тафель з геометрично-рослинним орнаментом, на різних поверхах відрізняється. Увінчує фасад вінцевий карниз із дрібно-чарунковим ярусним аркатурним фризом. На деяких балконах збереглися оригінальні балконні ґрати з металевих арабесок.
Дворовий фасад головного будинку не має оздоблення, проте на другому—четвертому поверхах по бокових осях розташовані великі лоджії.
У 1990-х роках головний будинок під час капітального ремонту перепланували.
Будинки № № 30-б і № 30-в стоять у глибині подвір'я, один за одним. Обидва чотириповерхові з підвалом, цегляні, прямокутні у плані, мають пласкі перекриття і двосхилі дахи із бляшаним покриттям. Декор фасадів обидвох будинків також дуже подібний, він повторює декор головного будинку, проте значно стриманіший. З елементів декору можна зазначити зубчасті карнизи, що увінчують фасад, зубчасті надвіконні смуги, підвіконні тафлі з орнаментом (лише на будинку № 30-б). Фасади симетричні, із головним входом на центральній осі, подібно до головного будинку розкріповані вертикально. Центральну розкріповку будинку № 30-б увінчує напівциркульний щипець, будинку № 30-в — трикутний.
У садибі № 30 у 1901—1905 роках мешкав Осип Васильович Баранецький — фізіолог і анатом рослин, професор кафедри ботаніки Київського університету.
This article uses material from the Wikipedia Українська article Садиба на вулиці Саксаганського, 30, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.