Пік Перемоги (кирг.
Пік Перемоги кирг. Жеңиш Чокусу | ||||
Назва на честь (епонім): | | |||
---|---|---|---|---|
Пік Перемоги з льодовика Інельчек | ||||
42°02′04″ пн. ш. 80°07′43″ сх. д. / 42.034662000027772422° пн. ш. 80.12871300002778696° сх. д. 80°07′43″ сх. д. / 42.034662000027772422° пн. ш. 80.12871300002778696° сх. д. | ||||
Країна | Киргизстан, КНР | |||
Регіон | Аксу Іссик-Кульська область | |||
Система | Тянь-Шань | |||
Тип | гора | |||
Висота | 7439 м | |||
Висота відносна | 4148 м | |||
Ізоляція | 560 км | |||
Перше сходження | 1956 | |||
Пік Перемоги у Вікісховищі |
Пік Перемоги розташований на киргизько-китайському кордоні, на схід від озера Іссик-Куль, за 16 км на південний захід від піку Хан-Тенгрі і є найвищою точкою Тянь-Шаню (висота 7439 метрів).
У 1895 році швед Свен Гедін з боку Китаю першим з європейців побачив і майже точно заміряв його висоту — 7320 м. 19 вересня 1938 року радянським альпіністам Л. Гутману, Є. Іванову і О. Сидоренко вдалося, долаючи ураганний вітер і 30-градусний мороз, піднятися на вершину. Вони дали їй ім'я 20-річчя ВЛКСМ, але висоту визначили неправильно — 6930 м. Лише в 1943 році було з'ясовано, що цей пік приблизно на півкілометра вище за пік Хан-Тенгрі на хребті Тенір Тоо, і він отримав теперішню назву. Відкриття піку Перемоги як семитисячника, дало СРСР другу за висотою вершину після піку Комунізму. Це викликало широкий інтерес до нової вершини, на яку, як вважали, ще не ступала нога людини.
Першими пік Перемоги намагалися підкорити в 1949 році алматинські альпіністи під керівництвом Є. Колокольникова, але відступили після сходу серії лавин з північного схилу.
У 1952 і 1953 роках детальну розвідку масиву піку Перемоги і його східного гребеня провели експедиції альпіністів ТуркВО під керівництвом В. Рацека. У серпні 1955 року відразу дві експедиції стали штурмувати вершину: алматинське управління ТуркВО (керівник В. Шипілов) і Узбецького комітету фізкультури і спорту (керівник Е. Нагель). Алматинська команда піднялася до висоти 6930 м, але потрапила під сніжний буревій, з 12 альпіністів в живих залишився лише Урал Усенов.
30 серпня 1956 року об'єднана команда московського «Спартака» та Казахського комітету фізкультури і спорту під загальним керівництвом Віталія Абалакова зуміла підкорити другу за висотою вершину СРСР. До складу експедиції із 11 осіб увійшов і Урал Усенов.
Кузьмин К. Самый северный семитысячник // Побежденные вершины. — М.: Мысль, 1972. — С. 26-60.
This article uses material from the Wikipedia Українська article Пік Перемоги, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.