Свен А́ндерс Геді́н (швед.
Sven Hedin; *19 лютого 1865, Стокгольм — † 26 листопада 1952, Стокгольм) — шведський географ, топограф, дослідник, фотограф, і письменник, а також ілюстратор власних праць.
Свен Гедін | |
---|---|
швед. Sven Anders Hedin | |
Народився | 19 лютого 1865[4][1][…] парафія Клараd, Стокгольм[d], Over-Governors officed, Швеція[1][6][7] |
Помер | 26 листопада 1952[1][3] (87 років) Kungsholm parishd, Швеція[1][6][3] |
Поховання | Adolf Fredrik Church cemeteryd[8][9] |
Країна | Швеція |
Діяльність | мандрівник-дослідник, геополітик, географ, ілюстратор, політолог, письменник, письменник-документаліст, scientific explorer, політик, геолог, натураліст, фотограф, ботанік |
Галузь | географія |
Alma mater | Університет Уппсала[1], Стокгольмський університет, Університет Мартіна Лютера і HU Berlin |
Вчителі | Ferdinand von Richthofend |
Знання мов | шведська[4][10] і Тибетська |
Членство | Прусська академія наук, Академія наук НДР, Леопольдина, Шведська королівська академія наук, Шведська академія, Королівське фізіографічне товариство в Лундіd, Королівська академія наук і літератури в Гетеборзіd, Royal Swedish Academy of War Sciencesd і Наукове товариство імені Шевченка |
Роки активності | 1880[11] — 1952[11] |
Посада | seat 6 of the Swedish Academyd |
Батько | Abraham Ludvig Hedind[12][13][…] |
Мати | Anna Sofia Carolina Berlind[1][12] |
Брати, сестри | Alma Hedind[12], Emma Hedind, Gerda Hedind і Clara Hedind |
Автограф | |
Нагороди | |
IMDb | ID 2152752 |
| |
За чотири експедиції в Центральну Азію він відкрив Трансгімалаї, витоки Брахмапутри, Інду, озеро Лобнор, а також залишки древніх міст, і частину Великого китайського муру в пустелях басейну Тариму.
У віці 15 років став свідком тріумфального повернення Адольфа Еріка Норденшельда зі свого першого плавання Північним морським шляхом. Враження від зустрічі дослідника у Стокгольмі визначили подальшу кар'єру Гедіна.
У період між 1894 і 1908 років Гедіном були проведені три сміливих експедицій через гори і пустелі Середньої Азії, він досліджував частину китайського Туркестану (нині Сіньцзян-Уйгурський автономний район) і Тибету, які були до сих пір невивченими. Після повернення у Стокгольм в 1909 році він був прийнятий так само тріумфально, як і А. Е. Норденшельд.
З 1902 року Свен Гедін став і залишається останнім на сьогодні шведом, який, не будучи членом королівської сім'ї, отримав спадковий дворянський титул, (хоча і відмовився від приставки von до прізвища) і відтоді вважався одною з найважливіших особистостей Швеції. Проте, оскільки він так ніколи й не одружився і у нього не було дітей, його спадкова лінія в наш час[коли?] зникла. Будучи членом двох наукових академій, він мав один голос при виборі лауреатів Нобелівської премії з науки та літератури.
Експедиційні нотатки Гедіна заклали підвалини для точного картографування в Центральній Азії. Він був одним з перших європейських наукових дослідників, що використовувати місцевих вчених та наукових співробітників в своїх експедицій. Хоча він був в першу чергу дослідником, він був також першим, хто розкопав руїни стародавніх буддійських міст в Центральній Азії (Буразан та ін.). Разом з тим, оскільки його головний інтерес в археології полягав у знаходженні древніх міст, він був мало зацікавлений у ретельних розкопках.
Невеликої статури і у окулярах, Гедін проявив себе як рішучий дослідник, котрий дивом пережив небезпечних декілька зустрічей зі смертю протягом своєї довгої кар'єри. Його наукова документація та щоденники, ілюстровані його ж фотографіями, акварельні картини й малюнки, пригодницькі історії для молодих читачів, і лекційні тури за кордоном принесли Гедінові світову популярність.
Як признаний експерт з Туркестану і Тибету він міг отримати необмежений доступ до європейських та азійських монархів і політиків, а також їхніх географічних товариств та наукових асоціацій. Вони всі прагнули скористатися його винятковими знаннями про владний вакуум в Центральній Азії за допомогою золотих медалей, діамантів, хрестів, почесних докторантур та розкішних прийомів, а також матеріально-технічною та фінансовою підтримкою експедицій. Король Британії Едвард VII присудив Гедіну лицарське звання і орден командора Індійської імперії (як іноземець, без права мати приставку Сер до імені).
Першу мандрівку здійснив, отримавши шкільну освіту. У травні 1885 року супроводжував свого однокашника до Баку, де його батько працював інженером на нафтопромислові. За сім місяців проведених у Баку, Свен Гедін вивчав латину, французьку, німецьку, фарсі, російську, англійську та тюрські мови. Пізніше до цього переліку додались кілька перських діалектів, а також турецька, киргизька, монгольська, тибетська і певною мірою китайська. Влітку 1896 року відплив з Баку через Каспійське море до Персії, де відвідав Тегеран і інші міста, перетнув масив Ельбурс. Повернувся через Кавказ і Чорне море до Стамбула, звідки восени 1896 року повернувся додому.
За два роки захистив кандидатську дисертацію, після чого навчався у Ф. Ф. Ріхтгофена[en](англ.).
Вдруге вирушив до Персії як перекладач та учасник Шведської місії до шаха. Був представлений шаху та супроводжував його у подорожі по масиву Ельбурс. 11 липня 1888 здійснив сходження на вершину Демавенд (5610 м), де збирав матеріали до своєї дисертації. З осені того ж року розпочав подорож Шовковим шляхом і досяг Кашгару та західних кордонів пустелі Такла-Макан. 29 березня 1891 повернувся до Стокгольма.
This article uses material from the Wikipedia Українська article Свен Гедін, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.