Мієломна Хвороба

Одним з першовідкривачів хвороби був український хірург Йосип Олександрович Рустицький, часто раніше хворобу називали захворюванням Рустицького-Калера.

Множинна мієлома
Мікрографія плазмоцитоми
Спеціальність	гематологія
Препарати	bortezomib[1], цисплатин[1], циклофосфамід[1], мелфалан[1], талідомід[1], альдеслейкін[1], procarbazined[1], doxorubicin hydrochlorided[1], ixazomibd[2], (RS)-lenalidomided[3], dexamethasone acetated[4], plerixaford[5], (S)-thalidomided[6], циклофосфамід[7] і талідомід[8]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	XH4XA9 і 2A83.1
МКХ-10	C90.0
МКХ-О	M9732/3
OMIM	254500
DiseasesDB	8628
MedlinePlus	000583
eMedicine	med/1521
MeSH	D009101
Multiple myeloma у Вікісховищі

Захворювання тривалий час може не викликати скарг, супроводжуючись упродовж років лише підвищеним ШОЕ. Надалі можуть з'явитися скарги на загальну слабкість, схуднення, біль у кістках. Рентгенологічно виявляють обмежені ділянки розрідження кісткової тканини, особливо у плоских кістках — черепі, груднині, ребрах та кістках таза, деяких змішаних кістках — хребцях. У пізнішій стадії ураження кісток може ускладнитися переломами ребер, хребта. У всіх хворих в міру прогресування хвороби розвивається анемія, причому прямої залежності між її ступенем та величиною кісткових уражень немає. Можлива лейкопенія.

У сироватці крові збільшений вміст загального білка до 100—120 г/л внаслідок появи крупнодисперсного парапротеїну, який виробляється плазматичними клітинами. Цей білок може виділятися із сечею (білок Бенс-Джонса).

Серйозне ускладнення хвороби — ураження нирок (мієломна нирка, амілоїдоз).

Для лікування застосовують цитостатичні засоби, променеву терапію, кортикостероїдні препарати, анаболічні стероїди, ортопедичні заходи. Хірургічне лікування застосовується зрідка, тільки під час ремісії.

Генотерапія

У 2022 році регулятори схвалили кілька клітинних і генних терапій, серед яких Carvykti та Abecma для множинної мієломи.

• Лейкоз
• Генотерапія