1686 Вічний Мир

у Москві про розділ Гетьманщини. В переговорах, які тривали сім тижнів, зі сторони Речі Посполитої брали участь посли Кшиштоф Ґжимултовський^[pl] і Марціан Огінський, з московської — канцлер і начальник Посольського приказу князь Василій Голіцин. Текст договору складався з преамбули і 33 статей. Договір було укладено на основі Андрусівського перемир'я (1667).

Вічний мир
Тип	мирна угода
Підготовлено	6 травня 1686
Місце	Москва
Підписанти	Голіцин Василь Васильович і Марціан Александр Огінський
Сторони	Московське царство і Річ Посполита
Медіафайли у Вікісховищі

Оскільки османські набіги загрожували не тільки Московському царству, а й іншим державам Європи, Габсбурзька імперія, Річ Посполита та Венеція створили «Священну лігу», війська якої у битві під Віднем у 1683 р. розгромили велику османсько-татарську армію. Внаслідок цієї перемоги Річ Посполита відновила свою владу над більшою частиною Правобережної України і стала шукати шляхи до укладення з Московським царством тривалого миру замість тимчасового Андрусівського миру.

• Річ Посполита визнавала за Московським царством Лівобережну Україну, Київ, Запоріжжя, Чернігово-Сіверську землю з Черніговом і Стародубом та Смоленськ.
• Річ Посполита отримувала 146 тис. рублів компенсації за відмову від претензій на Київ (купівля Києва)
• Північна Київщина, Волинь і Галичина відходили до Речі Посполитої.
• Південна Київщина й Брацлавщина від містечка Стайок по річку Тясмин, де лежали міста Ржищів, Трахтемирів, Канів, Черкаси, Чигирин та інші, дуже спустошена османсько-татарськими і московськими нападами, мала стати «пусткою», нейтральною територією між Московією і Річчю Посполитою.
• Уряд Речі Посполитої обіцяв надати православним свободу віросповідання, а московський уряд обіцяв їх захищати.
• Поділля залишалося під владою Османської імперії (в 1699 було приєднано до Речі Посполитої).

Московське царство анулювало попередні договори з Османською імперією та Кримським ханством і вступило до антиосманської Священної ліги, а також зобов'язувалось організувати воєнний похід проти Кримського ханства (Кримські походи 1687 і 1689).

Хоча умови Вічного миру набували чинності відразу після підписання договору, польський сейм ратифікував його тільки в 1710. Вічний мир остаточно затвердив насильницький поділ українських земель між двома державами, що значно ускладнювало і послаблювало національно-визвольний рух в Україні.

• М. Г. Капітоненко. Вічний мир 1686 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, Ін-т міжнар. відносин; редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — Київ : Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-X.
• І. К. Рибалка. Історія Української РСР: Дорадянський період. — Київ : Вища школа, 1978. — С. 170.
• Вічний мир 1686 // Юридична енциклопедія: В 6 т / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — Київ : Українська енциклопедія, 1998. — Т. 1: А—Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-01-X.
• Т. В. Чухліб. «Вічний мир» 1686 р. [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 584. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.