AS-90 (абр.
Розроблена і виготовлялася компанією Vickers Shipbuilding and Engineering.
AS-90 | |
---|---|
AS-90 ведуть вогонь біля Басра, Ірак (2008) | |
Тип | самохідна артилерійська установка |
Походження | Велика Британія |
Історія використання | |
Війни | Російське вторгнення в Україну |
Історія виробництва | |
Виробник | Vickers Shipbuilding and Engineering |
Виготовлена кількість | 179 |
Характеристики | |
Вага | 45,0 т |
Довжина | 9,07 м |
Ширина | 3,5 м |
Висота | 2,49 м |
| |
Броня | сталева, максимальна товщина 17 мм |
Головне озброєння | 155-мм L31 39 calibre gun (48 rounds) |
Другорядне озброєння | 7,62×51 мм НАТО L7 GPMG |
Двигун | дизельний двигун Cummins VTA903T V8 660 к.с. (493 кВт) |
Питома потужність | 14,66 к.с./т |
Підвіска | гідропневматична |
Операційна дальність | 420 км (по шосе) |
Швидкість | 53 км/год |
| |
AS-90 у Вікісховищі |
Установка важить 45 тонн, озброєна гарматою калібру 155 мм і довжиною 39 калібрів.
Основним користувачем є сухопутні війська Великої Британії. Ліцензійне виробництво башт налагоджене у Польщі для САУ AHS Krab.
Роботи над створенням AS-90 розпочались в середині 1980-х в ініціативному порядку в сподіванні, що програма зі створення SP70 зазнає невдачі. Коли це нарешті сталось, Міністерство оборони сформулювало вимоги до нової 155-мм САУ та провело чотири тендери. AS-90 перемогла, оскільки була єдиною САУ, яка на той час була не тільки «на папері». Міністерство також мало розглянути можливість придбання модернізованої M109.
AS-90 була розроблена та виготовлялась на потужностях компанії Vickers Shipbuilding and Engineering (VSEL). У 1995 р. VSEL була придбана компанією Marconi Electronic Systems, а у 1999 році батьківською компанією VSEL стала BAE Systems. VSEL виготовила 179 машин у 1992—1995 роках за £300 млн ($480 млн). САУ AS-90 стали надходити до Британської армії у 1993 році. Отримані AS-90 були призначені для шістьох з восьми полків самохідної артилерії (кожен на 24 САУ), для заміни 105-мм САУ FV433 Abbot та старіших 155-мм САУ M109 і буксируваних гаубиць FH70.
В 1999 році компанія Marconi Electronic Systems отримала замовлення на модернізацію AS-90 британської армії для встановлення стволу завдовжки 52 калібрів заради збільшення дальності вогню. Критично важливу роль в програмі модернізації мала двомодульна система метального заряду виробництва компанії Somchem з ПАР (була обрана після ретельного випробування амуніції багатьох виробників), яка мала істотно зменшити зношення ствола. Проте, ці боєприпаси не змогли задовольнити вимоги щодо нечутливості боєприпасів, і тому проект довелось згорнути.
Протягом 2006—2009 років міністерство оборони досліджувало можливість модифікації корабельної гармати 4.5" Mark 8 для використання 155-мм боєприпасів єдиних з AS-90. Завдяки цьому сухопутні війська та Королівські ВМС мали би єдиний калібр, що спростило би логістику та дозволило би об'єднати зусилля над створенням активно-реактивних, високоточних боєприпасів, тощо.
AS-90 залишається на службі у Великій Британії та перебуватиме на озброєнні трьох полків. У 2008 році на озброєнні перебувало 134 AS-90, у 2015 році їх кількість була скорочена до 117. Артилерійські установки пройшли вдосконалення можливостей протягом 2008—2009 років, в основному були поліпшені електронні системи.
На початку 2022 року стало відомо, що AS90 заплановано зняти з озброєння до 2030 року, але пізніше це було відкладено до 2032 року, а заміну планували ввести в експлуатацію в 2029 році.
В 1963 році низка країн-членів НАТО, в тому числі й Об'єднане Королівство, погодились на використання пострілів та гармат калібром 155 мм з стволом 39 калібрів завдовжки.
AS-90 має сумісну з цим стандартом гармату завдовжки 39 калібрів, яка здатна зробити постріл снарядом L15 на відстань 24,7 км. Однак, вона має новий механізм замикання ствола з обтюратором Крослі та магазином на 18 капсулів. Порохові заряди завантажуються без використання металевих гільз. Стандартні постріли для цієї гармати такі саме, як і для гаубиці FH-70 (L15 HE та метальні заряди), хоча на навчаннях зазвичай використовують менш ефективні, але дешевші снаряди M107.
САУ має допоміжну силову установку, що працює незалежно від основного двигуна. Наведення гармати за азимутом та піднесенням здійснюється електричними сервоприводами.
Машини обладнані автономною системою навігації та наведення (модуль DRU). Комп'ютер управління баштою (Turret Control Computer, TCC) може керувати всіма основними функціями башти. Модулі управління знаходяться на місцях командира, заряджаючого та навідника. Завдяки DRU та TCC можливе автоматичне наведення гармати. Кожна гармата обладнана радаром для вимірювання початкової швидкості снаряду. Також передбачена можливість ведення вогню прямим наведенням.
Переведення з похідного положення в бойове відбувається за менш ніж хвилину, так само і переведення з бойового у похідне. При цьому обслуга може перебувати в кабіні а ствол може бути зачеплений і розчеплений без виходу з кабіни.
Наприкінці квітня 2022 року британські ЗМІ повідомили про намір Великої Британії передати Україні 20 САУ AS-90 та ще 45 тисяч снарядів для них. Самохідні артилерійські установки мали бути передані зі складу Збройних сил Великої Британії. Навчання мало відбуватися в одній з країн поблизу України. Трохи згодом міністр оборони Великої Британії Бен Уоллес спростував раніше поширену в ЗМІ інформацію. Натомість він зазначив, що Велика Британія розглядає можливість передачі Україні легких 105-мм гаубиць L118.
4 березня 2023 року Вадим Пристайко повідомив, що Україні буде передано 33 одиниць САУ.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: AS-90 |
This article uses material from the Wikipedia Українська article AS-90, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.