Чечітка Біла: вид птахів

Гніздиться на півночі Євразії і Північної Америки. Вид є частковим мігрантом — багато птахів на зимівлю залишається в місцях гніздування, частина мігрує на невеликі відстані, деякі долають тисячі кілометрів, мандруючи разом із звичайними чечітками. В Україні рідкісний зимуючий вид.

Чечітка біла
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	В'юркові (Fringillidae)
Підродина:	Щигличні (Carduelinae)
Рід:	Чечітка (Acanthis)
Вид:	Чечітка біла (A. hornemanni)
Біноміальна назва
Acanthis hornemanni (Holbøll, 1843)
Синоніми
Carduelis hornemanni Carduelis exilipes Acanthis exilipes

Морфологічні ознаки

 

Птах менший за горобця. Маса тіла 12—15 г, довжина тіла біля 14 см, розмах крил — 20–24 см. Дорослий самець зверху білуватий, з темною строкатістю; на сірувато-чорних покривних перах крила дві вузькі білуваті смуги; поперек і надхвістя білі, на надхвісті слабкий рожевий відтінок; лоб і передня частина тім'я рожево-червоні; підборіддя і вуздечка темно-бурі; горло, щоки спереду і воло світло-рожеві; решта низу біла; махові і стернові пера темно-бурі, зі світлою облямівкою; дзьоб жовтий; ноги темно-бурі. У дорослої самки рожевий колір лише на лобі; на волі і боках тулуба темні риски. Молодий птах схожий на дорослу самку, але без рожевого кольору.

Від звичайної чечітки відрізняється значно світлішим забарвленням верху і низу, а також відсутністю строкатості на попереку і надхвісті.

Інколи утворює гібриди із звичайною чечіткою, які у вбранні можуть поєднувати ознаки обох видів.

Звуки

Мелодійне «чіт — чіт — чіт», дещо повільніше, ніж у звичайної чечітки.

Ареал чечітки білої ципкумполярний — охоплює північні частини Північної Америки та Азії. Гніздиться у тундрі, а також у лісотундрі; головним чином у березових насадженнях. Зимує по всій Скандинавії та Прибалтиці, окремі особини трапляються в Ісландії, Великій Британії та Центральній Європі. Осіння міграція відбувається головним чином у листопаді, весняна — протягом березня — квітня.

Утворює два підвиди:

• A. h. hornemanni — Ґренландія та прилеглі частини Канади;
• A. h. exilipes — тундра Північної Америки та Євразії. Птахи цього підвиду відрізняються більш дрібними розмірами та більш темним забарвленням.

Чисельність в Європі оцінена в 84—180 тис. пар. У цілому вона стабільна, хоча в різні роки може суттєво коливатись.

 

Гніздовий період триває протягом травня — липня. Побудова гнізд розпочинається наприкінці травня. Гніздо будують на карликових березах та невеликих шільних кущах, рідко — на землі. Розміщують зазвичай біля головного стовбура на висоті 1-2 м. Будівельний матеріал — це стебла трави і гілочки, іноді корінці, в зовнішні стінки вплітаються шматочки березової кори; іноді гніздо будують майже виключно з рослинного пуху, а верхній край його обплітається стебельцями. Для вистилки гнізда використовують собачу шерсть, оленячий волос, пір'я білої куріпки, іноді вистилка робиться з рослинного пуху. У повній кладці 4—6 яєць (інколи 3—7) блідо-блакитного кольору з червонуватими крапками навколо тупого кінця. Насиджує самка, вилуплення відбувається через 10—12 діб, ще через 9—14 діб пташенята залишають гніздо.

Основою раціону чечітки білої є насіння вільхи та берези; крім того, птахи збирають на землі насіння злакових. У селищах навесні чечітки живляться покидьками на смітниках. Під час кочівель поїдають насіння деревних порід (переважно, берези) і високих бур'янів.

Занесена до Додатку ІІ Бернської конвенції.

• Чечітка біла на сайті Пернаті друзі [Архівовано 2 січня 2018 у Wayback Machine.]
• Чечітка біла на сайті Ebirds.ru [Архівовано 2 січня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
• Чечітка біла на сайті Хребетні тварини Росії [Архівовано 2 січня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
• Чечітка біла на сайті NatureGate [Архівовано 2 січня 2018 у Wayback Machine.](англ.)