Кабіне́т міні́стрів Сполученого Королівства (англ.
Кабінет міністрів складається з офіційних урядових осіб, обраних Прем'єр-міністром, з них більшість — міністри уряду, в основному глави департаментів на посадах «державних секретарів». Формально члени Кабінету обираються виключно з однієї з палат Парламенту.
Кабінет міністрів Сполученого Королівства | |
Дата створення / заснування | 1644 |
---|---|
Країна | Велика Британія |
Юрисдикція | Велика Британія |
Батьківська організація | Таємна рада Великої Британії |
Дочірня організація | Joint Intelligence Committeed, Joint Intelligence Committeed, Committee of Imperial Defenced, War Cabinet (First World War)d, War Cabinet (Second World War)d, War Cabinet (Falklands War)d і National Security Councild |
Розташування штаб-квартири | Даунінг-стріт, 10 |
Офіційний сайт | |
Кабінет міністрів Сполученого Королівства у Вікісховищі |
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. |
Технічно, Кабінет є одним з комітетів Таємної ради, тому всі його члени автоматично призначаються таємними радниками. Рішення уряду і Прем'єр-міністра формально приймаються від імені монарха на спеціальних засіданнях Таємної ради у присутності Лорда Голови та обмеженої кількості радників; такі рішення називаються «указ-в-раді» (Order-in-Council).
За конституційним звичаєм, у британській системі врядування Кабінет був формальним органом прийняття ключових рішень виконавчої влади. Тепер його роль як органу, що приймає рішення, значно скорочено, і дехто вважає, що таку функцію було узурповано Прем'єр-міністром.
Сучасна система Кабінету була встановлена Ллойд-Джорджем, коли той був Прем'єр-міністром у 1916–1922 роках, — з Офісом Кабінету і секретаріатом, структурою комітетів, зустрічами (Minutes) і чіткішими відношеннями з міністрами департаментів. Це було наслідком Першої світової війни, коли рішення необхідно було приймати якнайшвидше і найбільш злагоджено.
Така централізація неминучо підвищила повноваження Прем'єр-міністра з першого серед рівних у Кабінеті Асквіта 1906, до рівня домінуючих фігур Ллойд-Джорджа, Болдвіна і Черчіля.
Кабінет міністрів збирається на регулярній основі, як правило, щотижня у вівторок зранку з метою обговорення найважливіших питань державної політики та прийняття рішень. Упродовж тривалого проміжку часу Кабінет міністрів засідав у четвер і це було змінено тільки після заяви Прем'єр-міністра Гордона Брауна про те, що наради буде перенесено на вівторок. Тривалість нарад залежить від стилю Прем'єр-міністра і політичних умов, але на теперішній час засідання може тривати лише пів години, що свідчить про формальне прийняття рішень, розглянутих у комітетах, кулуарних групах або у двосторонніх зустрічах між Прем'єр-міністром і головами окремих департаментів Уряду, а обговорення у Кабінеті міністрів дещо обмежені.
Кабінет міністрів має безліч підкомітетів, які зосереджені на конкретних областях політики, особливо тих, які торкаються сфери діяльності декількох міністерств, і тому потребують координації. Вони можуть бути постійними або створюватись на короткий термін для розгляду конкретних питань («спеціальні комітети»). Справами Кабінету міністрів займається Секретаріат.
Більшість з Прем'єр-міністрів тримали так званий «кухонний кабінет», який складався із власних надійних радників, які могли бути членами Кабінету, але найчастіше були особистими радниками прем'єра. Останнім часом у засобах масової інформації лунають заяви (особливо на адресу урядів Маргарет Тетчер та Тоні Блера) стосовно того, що більшість, а, можливо, й усі важливі рішення були прийняті ще до засідання уряду. Такі заяви зробили, наприклад колишні міністри Клер Шорт і Кріс Сміт.
У Сполученому Королівстві існують дві ключові конституційні конвенції, що стосуються відповідальності Кабінету перед парламентом та колективної відповідальності Кабінету і окремих міністрів.
Такі конвенції є наслідком того, що члени Кабінету міністрів є членами парламенту, і, відповідно, підзвітні йому, тому що парламент має верховенство. Колективна відповідальність кабінету означає, що міністри приймають рішення колективно, і тому відповідальність за наслідки цих рішень несуть на колективній основі.
Індивідуальна відповідальність міністрів визначається конвенцією про те, що як керівник департаменту, міністр несе відповідальність за свої дії, а також за невдачі свого відділу. У випадку допущення відділом грубих помилок відповідний міністр має подати у відставку. На практиці ж це доволі рідке явище. Останнім таким випадком було звільнення Естеля Морріса, який пішов у відставку з посту державного секретаря з питань освіти та професійної підготовки у 2002 році за власним бажанням (після виникнення значних проблем і недоліків у визначенні рівня іспитів). Обставини, за яких застосовується зазначена конвенція, звісно, суворо визначити неможливо, — це залежить від багатьох факторів.
У Великій Британії виконавчу владу не відділено від законодавчої, оскільки члени Кабінету одночасно є членами парламенту.
У дійсний час дехто критикує Кабінет, тому що прем'єр-міністри керують країною у стилі «президента». Наприклад, Тоні Блер був звинувачений в тому, що не використовує Кабінет як орган колективного прийняття рішень. Те саме відноситься й до Маргарет Тетчер, яка нав'язувала урядові свою точку зору.
Склад чинного уряду подано станом на 28 липня 2016 року.
Логотип | Міністерство | Міністр | Фото | Час на посаді | Партія | Вебсайт | ||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Міністерство державної служби (Her Majesty's Home Civil Service) | Тереза Мей (Theresa May) | 13 липня 2016 | 11 червня 2017 | CP | [1] [Архівовано 2 вересня 2017 у Wayback Machine.] | |||
Міністерство з питань бізнесу, енергетики і промислової стратегії | Грег Кларк (Greg Clark) | |||||||
Міністерство з питань громад і місцевого самоврядування | Саджид Джавід (Sajid Javid) | |||||||
Міністерство у справах Європейського Союзу | Девід Девіс (David Davis) | |||||||
Міністерство Північної Ірландії | Джеймс Брокеншир (James Brokenshire) | |||||||
Міністерство Уельсу | Алан Кернс (Alun Cairns) | |||||||
Міністерство Шотландії | Девід Манделл (David Mundell) | |||||||
Міністерство внутрішніх справ | Ембер Радд (Amber Rudd) | |||||||
Міністерство екології, продовольства і сільських справ | Андреа Лідсом (Andrea Leadsom) | |||||||
Міністерство закордонних справ | Борис Джонсон (Boris Johnson) | |||||||
Міністерство культури, медіа і спорту | Карен Бредлі (Karen Bradley) | |||||||
Міністерство міжнародного розвитку | Пріті Пател (Priti Patel) | |||||||
Міністерство міжнародної торгівлі | Ліам Фокс (Liam Fox) | |||||||
Міністерство оборони | Майкл Феллон (Michael Fallon) | |||||||
Міністерство освіти і рівності жінок | Джастін Грінінг (Justine Greening) | |||||||
Міністерство охорони здоров'я | Джеремі Гант (Jeremy Hunt) | |||||||
Міністерство праці та пенсій | Деміан Грін (Damian Green) | |||||||
Міністерство транспорту | Кріс Грейлінг (Chris Grayling) | |||||||
Міністерство юстиції | Елізабет Трасс (Elizabeth Truss) | |||||||
Міністр кабінету міністрів | Бен Гаммер (Ben Gummer) |
Традиційно, монарх був лідером Кабінету. Голова уряду потрібен був лише для виконання рішень та здійснення політики монарха. Міністри були лише слугами, що проводили (ministered) волю монарха. Традиційний Кабінет середньовічної Англії складався з:
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кабінет міністрів Сполученого Королівства |
This article uses material from the Wikipedia Українська article Кабінет міністрів Сполученого Королівства, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.