Томас Транстремер

Томас Транстремер
Tomas Gösta Tranströmer
Т. Транстремер на Міжнародній конференції письменників і літературних перекладачів у Стокгольмі (29 червня 2008)
Ім'я при народженні	швед. Tomas Gösta Tranströmer
Народився	15 квітня 1931(1931-04-15) Стокгольм, Швеція
Помер	26 березня 2015(2015-03-26) (83 роки) Стокгольм, Швеція ·інсульт[1]
Поховання	Кладовище Катаріниd[2][3]
Громадянство	Швеція
Діяльність	поет
Сфера роботи	поезія[4] і психологія[4]
Alma mater	Стокгольмський університет і Södra Latind
Мова творів	шведська
Роки активності	з 1954
Magnum opus	Східні озераd, «Живим і мертвим»d і Гондола сумуd
Конфесія	атеїзм
У шлюбі з	Моніка Бледd
Діти	Емма Транстремерd і Паула Транстремерd
Премії	Нобелівська премія з літератури (2011)
Сайт: tomastranstromer.net
Томас Транстремер у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

То́мас (Ту́мас) Є́ста Транстре́мер (швед. Tomas Gösta Tranströmer; 15 квітня 1931(19310415), Стокгольм — 26 березня 2015) — видатний шведський поет XX століття, лауреат Нобелівської премії з літератури 2011 року «за стислі та пронизливі образи, які дали читачам свіжий погляд на реальність».

Транстремер, нарівні з Еммануїлем Сведенборгом, Августом Стріндбергом та Інгмаром Бергманом, світовою культурною громадськістю розглядається як один з тих, хто виходить за рамки вузько-національного і становить так зване обличчя національного шведського світосприйняття в загальному світовому та інтернаціональному контексті.

Томас Транстремер здобув середню освіту в Південній латинській школі в Стокгольмі і отримав диплом психолога в Стокгольмському університеті в 1956 році. Додатково вивчав історію, релігію і літературу.

За основною професією — лікар-психолог, працював спочатку у в'язниці для неповнолітніх, згодом — з інвалідами, які втратили працездатність унаслідок трудового каліцтва, ув'язненими і наркоманами. Професійний піаніст.

Найвпливовіший скандинавський поет останніх десятиліть.

Почав писати в 13 років. Свій перший збірник віршів «Сімнадцять віршів» (швед. 17 dikter) опублікував у 1954 році. У 1993 році видав свою коротку автобіографію «Спогади споглядають на мене» (швед. Minnena ser mig). Інші поети, особливо «політичних» 1970-х, звинуватили Транстремера у відстороненні від власної традиції і політичних процесів. Проте поет працював у межах модерністських, експресіоністських і сюрреалістичних тенденцій в поезії ХХ століття. Його ясні, прості картинки з повсякденного життя і природи показують містичну проникливість універсальних аспектів людського розуму.

На початку 1990-х років був вражений інсультом, від чого у нього відняло праву частину тіла, мову і здатність володіти пером. Але він навчився писати лівою рукою і навіть став виконувати музику для «лівої руки» на фортепіано, часто написану спеціально для нього сучасними західними композиторами.

Томас Транстремер — автор 12 книг віршів і прози. Твори поета перекладено 60 мовами. Його остання робота, збірка віршів «Велика таїна» (швед. Den stora gåtan), була опублікована у 2004 році.

6 жовтня 2011 року Нобелівський комітет оголосив про присудження Нобелівської премії з літератури Томасу Транстремеру.

Окрім того, Транстремер був нагороджений Поетичною премією видавництва Бонніер, Міжнародною премією в галузі літератури (Нойштадт), Премією Петрарки (Німеччина), Золотим вінком Струзьких вечорів поезії, Шведською премією Міжнародного поетичного форуму та ін.

Майже все життя провів у місті Вестерос. Останні роки жив разом із дружиною Монікою в Стокгольмі.

 

• 17 dikter (1954) — «Сімнадцять віршів»;
• Hemligheter på vägen (1958) — «Тайни на шляху»;
• Den halvfärdiga himlen (1962) — «Незавершене небо»;
• Klanger och spår (1966) — «Звуки й сліди»;
• Mörkerseende (1970) — «Той, хто бачить у темряві»;
• Stigar (1973) — «Стежки»;
• Östersjöar (1974) — «Східні озера»;
• Sanningbarriären (1978) — «Бар'єр істини»;
• Det vilda torget (1983) — «Пустельний майдан»;
• För levande och döda (1989) — «Живим і мертвим»;
• Minnena ser mig (1993) — «Спогади споглядають на мене»;
• Den stora gåtan (2004) — «Велика таїна».