Сосновець: місто на правах повіту Польщі

Розташоване на Сілезькій височині, частині Сілезько-Краківської височини, на річках Чарна-Пшемша і Біла-Пшемша та їхніх притоках Бриниця і Бобрек. Він розташований у центральній частині Верхньосілезького промислового району. Це найбільше місто в Басейні Дaброва за кількістю населення. За даними ОГС, станом на 1 січня 2023 року в місті проживало 189 178 осіб.

Сосновець Sosnowiec
Герб Сосновця Прапор Сосновця
Головна площа в центрі Сосновця
Основні дані
50°18′ пн. ш. 19°10′ сх. д. / 50.300° пн. ш. 19.167° сх. д. / 50.300; 19.167 19°10′ сх. д. / 50.300° пн. ш. 19.167° сх. д. / 50.300; 19.167
Країна	Республіка Польща
Регіон	Сілезьке воєводство
Межує з — сусідні нас. пункти Катовиці, Мисловиці, Явожно, Челядзь, Славкув, Домброва-Гурнича, Бендзин, Бендзинський повіт ?
Поділ	райони
Засновано	1902
Статус міста	повітове місто
Площа	91,06 км²
Населення	187 178 (2022)
· густота	2075 осіб/км²
Висота НРМ	250  м
Географічна зона	Сілезько-Краківське нагір'я, Сілезьке нагір'я, Агломерація міст Верхньої Сілезії
Водойма	Чорна Пшемша, Біла Пшемша, Бриниця (річка), Бобрик (притока Білої Пшемши), Загурський потікd
Назва мешканців	пол. sosnowiczanin[1]
Міста-побратими	Сучава, Les Mureaux, Комаром, Рубе, Касабланка Мааріф, Нонантола, Ідар-Оберштейн, Дергачі, Дзівнув, Горі, Горлиці
Телефонний код	(48) 32
Часовий пояс	CET, UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів	SO
GeoNames	7530975, 3085128, 7532189
OSM	r2426000  ·R
SIMC	0943428
Поштові індекси	41-200 до 41-225
Міська влада
Адреса	Aleja Zwycięstwa 20, 41-200 Сосновець
Мер міста	Аркадиуш Хенчински
Вебсайт	sosnowiec.pl
Мапа
Логотип Сосновця
Сосновець у Вікісховищі

Історично Сосновець розташований у Малопольському воєводстві, на території колишньої Краківської землі та Верхньої Сілезії, частина якої увійшла в межі міста в результаті адміністративних змін наприкінці 1960 року.

На південно-східній околиці міста у річку Пшемшу впадають Чорна Пшемша і Біла Пшемша. На межі сусіднього міста Мисловець річка Болина впадає у Чорну Пшемшу.

Pайони міста - Середмістя (Срудмесце), Міловиці, Погонь, Старий Сосновець, Селець, Дембова Гура, Загуже, Сродуля (Шродуля), Даньдовка, Нивка, Моджейов, Бор, Єндзор, Клімонтов, Поромбка, Казімеж, Острови Гурничі та Мачки.

Клімат

 

 

Назва міста Сосновець походить від соснових гаїв, які росли на цій території до 1830 року. Перша згадка про село Сосновець виявлено в архіві сільської парафії Мисловиць і датується 1727 роком. Сосновець у той час був невеликим селом, розташованим по сусідству з селами Сілець і Загуж (нині — мікрорайони міста Сосновець). У 1795 році після третього поділу Польщі Сосновець увійшов до складу Пруссії (нім. Sosnowietz). Під час наполеонівських воєн місто було частиною незалежного Варшавського герцогства, після поразки Наполеона відійшов до автономного Царства Польського в складі Росії.

Стрімкий розвиток Сосновця в XIX столітті пов'язаний з відкриттям багатих покладів мінералів, насамперед кам'яного вугілля, а також з розвитком залізничного сполучення і прикордонним становищем (на кордоні Австро-Угорської та Російської імперії). У 1848 році в Трабзон (нині район Сосновця) відкритий залізничний вокзал. Станція так і називалася — Кордон (нині Сосновець-Оф). У 1859 році в центрі майбутнього міста був побудований другий вокзал під назвою Сосновіце (нині Сосновець-Головний). У 1902 році Сосновець отримав статус міста. На той момент там проживало 61 000 чоловік, працювало власне видавництво, театр, лікарня. У 1914 році населення міста становило вже 118 000 чоловік. Перша світова війна призупинила розвиток міста. У цей період було знищено багато промислових об'єктів, зруйновано велику кількість шахт. Після війни промисловість переживає новий підйом, сюди переїжджає Торгово-промислова палата. У період Другої світової війни в Сосновці існувало єврейське гетто. У місті традиційно проживала велика єврейська громада, до початку Другої світової війни євреї становили 22 % населення Сосновця. Значна частина з них загинула під час нацистської окупації в таборах смерті. У січні 1945 року місто було звільнене від німецьких окупантів. Ще до підходу основних сил польський партизанський загін Армії Людової під командуванням С. Чарнецького і передовий загін 59-ї армії після дводенних боїв звільнили північно-східне передмістя міста.

У 1990-ті роки зміна політичної та економічної ситуації в країні призвело до того, що багато галузей промисловості занепали, були закриті деякі шахти, місто стало розвиватися переважно в сфері торгівлі та послуг. На початку XXI століття вигляд Сосновця радикально змінюється: перебудовується центр міста і його візитною карткою стала будівля залізничного вокзалу.

 

Українська історія Сосновця починається в період його індустріального розвитку під владою Російської імперії. В місті з'являються інженери, чиновники, поліцейські та звичайні робітники з території України. Їх сліди ми можемо знайти у вигляді прізвищ українського походження на православному цвинтарі в Сосновці. За російського панування в Сосновці було зведено три православні церкви: святих Віри, Надії, Любові і матері їх Софії біля залізничного вокзалу (вул. Jana Kilińskiego 39), св. Олександра Невського (найстаріша - кін. ХІХ ст. в Мачках (давня назва – Границя, біля прикордонного вокзалу Сосновець-Мачки та мосту на р. Біла Пшемша – кордон з Австрією) та св. Миколи Чудотворця по вул. Parkowa (найновша та набільша). Збереглася дише перша, дві інші зруйновані в міжвоєнні 20-ть років. Розкопки проведені на місці церкви в Мачках в 2015 р. виявили фундаменти, руїни її стіни та поховання духовного у цинковій труні у крипті. Його перепоховано в анонімній могилі "священика з церкви в Границі" на православній частині міського цвинтаря. За даними О. Колянчука у військових частинах Сосновця було інтерновано не численних вояків УНР. На православній ділянці міжконфесійного цвинтаря знаходиться символічна могила Івана Фещенка-Чопівського (1884—1952) (Вчений похований на лагерному цвинтарі в с. Абезь, республіки Комі в Росії) віце-прем'єра Уряду УНР, згодом професора Гірничо-Металургійної академії у Кракові; гріб його дружини Зінаїди Фещенко--Чопівської (1893—1949), діячки Союзу українок-емігранток та «Просвіти» та їх рідних. Координати поховання: 50.286093°, 19.120329°;

 

Вказується на поховання тут генерала Володимира Сінклера (1879—1945), начальника Генерального штабу Армії УНР, у 1920 р. члена української дипломатичної місії у Варшаві (його підпис видніє на польсько-українській військовій конвенції від 24 квітня 1920); разом із ним похована його дружина Людмила (1889—1965); могила сотника Генерального штабу Армії УНР Петра Вдовиченка-Коморового. Втім при візуальному обстеженні цвинтаря їх нагробків не виявлено.

В міській галереї мистецтва, яка розташовується в Сілецькому замку за адресою вул. Zamkowa 2 відбулися виставки, у яких взяв участь польсько-український художник, професор Краківської академії мистецтв Юрій Новосільський.

У місті при римокатолицькому костелі св. Яцка за адресою вул. Generała Władysława Andersa 93 діє українська греко-католицька парафія.

Місто має багато історичних пам'яток епохи індустріального розвитку.  Ми також знаходимо мощі минулого, пов'язані з чотирма культурами, які вплинули на розвиток міста.

 

Головні пам'ятки

• Селецький замок - найстаріша пам'ятка міста,
• Dietl палац,
• Schön палац,
• Oskar Schön палац,
• Православна церква святих Віри, Надії, Любові і матері їх Софії біля залізничного вокзалу (вул. Jana Kilińskiego 39),

Парки і заповідники

• Sielecki — історичний парк замка
• Торф'яник Бур — захищена область Natura 2000

• Єхіель Дінур
• Юрій Новосільський

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

Населення за роками: