Радянська Імперія

Радя́нська імпе́рія — політичний термін, неформальна характеристика впливу Радянського Союзу на ряд незалежних держав, надане його супротивниками в холодній війні. У цьому контексті Угорська революція 1956 року та Празька весна у Чехословаччині інтерпретуються як прагнення частини місцевої еліти послабити цей вплив.

Попри те, що лідери радянської держави декларували ідеологічну опозицію до імперіалізму, а глава Союзу не носив титул імператора, ряд істориків стверджує, що політична система СРСР мала характерні риси імперії. Серед вчених існує думка про наявність у держави ознак як багатонаціонального, так і моноетнічного формування. Крім того, існує точка зору про колоніальний характер політики СРСР.

 

Радянська імперія включала власне СРСР і ряд держав-сателітів. Дані держави, бувши членами Ради Економічної Взаємодопомоги, були найближчими союзниками СРСР. Країни Східної Європи також брали участь в Організації Варшавського договору («Східний блок»).

•   Болгарія
•   Куба
•   Чехословаччина
•   НДР
•   Угорщина
•   Монголія
•   Польща
•   Румунія
•   Демократична Республіка В'єтнам/В'єтнам (після 1975 р.)
•   Албанія (припинила участь в РЕВ в 1961 р.)

Корейська Народно-Демократична Республіка підтримувала дружні відносини з СРСР, однак корейський уряд утримувався від приєднання до яких-небудь комуністичних геоструктур.

Керівники багатьох країн третього світу підтримували СРСР у холодній війні. Радянська політична термінологія характеризувала ці країни, як такі, що стали на «соціалістичний шлях розвитку» (держави Організації Варшавського договору, В'єтнам та Куба називали країнами "розвинутого соціалізму). Москва надавала союзникам військову та економічну допомогу в обмін на політичні поступки. У ряді випадків радянське керівництво втрачало вплив над союзниками. Причиною тому було ослаблення або повалення лояльної Союзу місцевої влади, яке могло бути викликане відновленням прозахідних тенденцій, а могло й бути викликане відразою до методів імперіалістичної політики СРСР.

 

Деякі держави з наведеного списку не були комуністичними. Вони виділені курсивом.

•   Об'єднана Арабська Республіка (1954–1973)
•   Сирія (1955–1991)
•   Ірак (1958–1961)
•   Гвінея (1960–1978)
•   Сомалі (1961–1977)
•   Гана (1964–1966)
•   Перу (1968–1975)
•   Судан (1968–1972)
•   Лівія (1969–1991)
•   Республіка Конго (1969–1991)
•   Чилі (1970–1973)
•   Південний Ємен (1969–1990)
•   Уганда (1966–1971)
•   Мадагаскар (1972–1991)
•   Ефіопія (1974–1991)
•   Лаос (1975–1991)
•   Бенін (1975–1979)
•   Мозамбік (1975–1990)
•   Ангола (1977–1991)
•   Афганістан (1978–1991)
•   Гренада (1979–1983)
•   Нікарагуа (1979–1990)
•   Народна Республіка Кампучія (1979–1989)

Уряди деяких комуністичних держав відкрито засуджували багато напрямків політики СРСР. Попри схожість їхніх політичних систем з радянською моделлю, їхні відносини з Москвою не виходили за рамки формальних угод. Все ж, періодично виникали кризові ситуації, в ряді випадків, вони переросли в збройні конфлікти.

•   Югославія (до 1948, див. Комінформ)
•   Албанія (після розриву СРСР з Китаєм)
•   Китайська Народна Республіка (після розриву з СРСР)
•   Камбоджа (1975–1979, через розрив СРСР з Китаєм та війни з В'єтнамом)
•   Сомалі (1977–1991, через війни за Огаден)

• Американська імперія
• Імперіалізм
• Імперія зла
• Комінформ
• Русскій мір
• Рашизм
• Голодомор на Кубані
• Радянсько-китайський розкол

• Laufer, Jochen (2009). Pax Sovietica: Stalin, die Westmächte und die deutsche Frage 1941–1945 [Pax Sovietica: Stalin, the Western powers and the German question, 1941–1945] (нім.). Böhlau. ISBN 978-3-412-20416-7.

• Всеволод Голубничий. Маленький коментар на велику тему (1977)
• Тоні Кліфф. Імперіялістична експансія Росії (1955)
• Марсель ван дер Лінден. «Західний марксизм» і Радянський Союз. Огляд критики та дискусій після 1917 року. Глава 2. Від Жовтневої революції до сталінських часів (1917-1929) (2007)
• Марсель ван дер Лінден. «Західний марксизм» і Радянський Союз. Огляд критики та дискусій після 1917 року. Глава 3. Від сталінського «великого стрибка» до «Великої Вітчизняної війни» (1929-1941) (2007)
• Марсель ван дер Лінден. «Західний марксизм» і Радянський Союз. Огляд критики та дискусій після 1917 року. Глава 4. Від «Великої Вітчизняної війни» до уподібнення структур Східної Европи (1941–1956) (2007)
• Марсель ван дер Лінден. «Західний марксизм» і Радянський Союз. Огляд критики та дискусій після 1917 року. Глава 5. Від ХХ з’їзду КПРС до придушення «Празької весни» (1956–1968) (2007)
• Марсель ван дер Лінден. «Західний марксизм» і Радянський Союз. Огляд критики та дискусій після 1917 року. Глава 6. Від придушення «Празької весни» до перебудови (1968-1985) (2007)
• Марсель ван дер Лінден. «Західний марксизм» і Радянський Союз. Огляд критики та дискусій після 1917 року. Глава 7. Розпад і його наслідків: з 1985 року до сьогодні (2007)
• Ернест Мандель. Декілька завваг до статті Г.Тіктина „До політичної економії СРСР” (1977)
• Іван Майстренко. Завваги до статті Гіллеля Г.Тіктина (1977)
• Гіллель Г.Тіктин. До політичної економії СРСР (1973)
• Лев Троцький. Робітнича держава, термідор і бонапартизм (історично-теоретична перевірка) (1935)
• Панас Феденко. Рец. на кн. Мілована Джіласа «Розмови з Сталіном» (1962)
• Андре Ґундер Франк. Що пішло не так на «соціялістичному» Сході? (1998)
• Клясовий поділ в совітськім суспільстві (1955)
• Що таке СРСР? Проблема характеризації суспільства (1977)